Дослідження видового складу та населення павуків родини Gnaphosidae в біотопах основних ландшафтних зон Криму. Географічне розташування та фізико-географічне районування Кримського півострову. Аналіз сезонної динаміки активності статевозрілих гнафозид.
Таким чином, на початку цього дослідження з Криму були відомі 32 види родини Gnaphosidae, в той час як з усього колишнього Радянського Союзу - 294 види (включаючи рід Micaria) (Mikhailov, 2002). Прібережна: 1) вологий солончак, 8.02.-30.12.2000 (23 проби; 3209 пастко-діб); 2) галофітна лука на піску, 8.02.-30.12.2000 (23 проби; 3260 пастко-діб); 3) полинний степ на піску, 8.02.-30.12.2000 (23 проби; 3233 пастко-діб); 4) зарості очерету на піску, 8.02.-30.12.2000 (23 проби; 3338 пастко-діб); 5) піщані дюни, що заросли колосняком, 8.02.-30.12.2000 (23 проби; 3148 пастко-діб); 6) луговий степ, 17.02.-30.12.2000 (22 проби; 3075 пастко-діб). Сімферопольський р-н, гора Чатир-Даг: 20) криволісся з дубу скельного та кизилу, 8.04.-18.11.2000 (14 проб, 2331 пастко-діб); 21) плодовий лісостеп з терну, груші, яблуні, черешні, 8.04.-13.12.2000 (16 проб, 2287 пастко-діб); 22) ліс з дубу скельного, 8.04.-13.12.2000 (16 проб, 2364 пастко-діб); 23) насадження сосни кримської, 23.04.-13.12.2000 (15 проб, 2160 пастко-діб); 24) тимчасовий водосток, який заріс лісом з клену та кизилу, 8.04.-13.12.2000 (16 проб, 2480 пастко-діб); 28) камянистий степ з тирсою та спіреєю, 8.04.-13.12.2000 (16 проб, 2561 пастко-діб); 29) камянистий степ з тирсою, жасміном, скумпією, спіреєю, 8.04.-13.12.2000 (16 проб, 2434 пастко-діб). Ялта, південний схил Нікітської яйли: 25) ліс з сосни Коха, 9.03.-10.11.2001 (22 проби, 2470 пастко-діб); 26) ліс з сосни кримської, дубу скельного, грабу та клену, 9.03.-10.11.2001 (22 проби, 2452 пастко-діб); 27) ліс з сосни кримської, буку, тополі, клену в балці на осипу, 9.03.-10.11.2001 (22 проби, 2389 пастко-діб); 30) лука, 9.03.-10.11.2001 (22 проби, 2349 пастко-діб); 31) степ з тирси з шипшиною, 9.03.-10.11.2001 (22 проби, 2354 пастко-діб); 32) степ з ковили та тирси сильно розріджений, на скелі, 9.03.-10.11.2001 (22 проби, 2400 пастко-діб). По кожному виду наведені відомості щодо його ареалу, поширення в Криму, зустрічальності, фенології в Криму та у світі, а також посилання на літературу, де вид вказувався для півострова.Вперше знайдено в Криму 24 види: Drassodes serratichelis (Roewer, 1928); Drassyllus lutetianus (L. За особливостями сезонної динаміки активності статевозрілих особин види павуків родини Gnaphosidae в Криму утворюють 2 групи: 1) види з одним піком активності протягом року: в червні (17 видів, ~ 35%); в травні (11 видів, ~ 23%); в квітні (4 види, ~ 8%); в липні (4 види, ~ 8%); у вересні (3 види, ~ 6%); в лютому (1 вид, ~ 2%); 2) види з двома піками активності - навесні (у квітні) та восени (у вересні - жовтні) (3 види, ~ 6%). З 48 (100%) знайдених в Криму видів гнафозид широкі ареали мають 21 вид (43,75%), середземноморські - 9 (18,75%), локальні - 7 (14,58%), європейські - 6 (12,50%), східно-європейсько-центрально-азійські - 4 (8,33%) та невідомі - 1 вид (2,08%). Максимальну кількість видів родини Gnaphosidae з широкими ареалами (8-9 видів), а також їх частку в фауні (більше 70% видів) та населенні (більше 90% всіх зібраних екземплярів) констатовано у відкритих біотопах з північного боку Кримських гір від степової зони до гірських вершин. Найбільше видів з європейськими ареалами (по 3-4 види) констатовано в лісосмузі в степовій частині Криму, а також у відкритих біотопах (луки, степи, перелоги) у всій рівнинній частині Криму та у передгірях.
Вывод
1. Родина Gnaphosidae в фауні Криму представлена 48 видами. Описано 3 нові для науки види: Berlandina shumskyi Kovblyuk, 2003; Drassyllus crimeaensis Kovblyuk, 2003; Parasyrisca marusiki Kovblyuk, 2003. Дві видові назви зведені до синонімів: Gnaphosa saurica Ovtsharenko, Platnick, Song, 1992 SYN. до G. dolosa Herman, 1879; Gnaphosa turkmenica Ovtsharenko, Platnick, Song, 1992 SYN. до G. ukrainica Ovtsharenko, Platnick, Song, 1992. Вперше описано самця Zelotes olympi (Kulczynski, 1903) та самку Gnaphosa moesta Thorell, 1875. Вперше знайдено в Криму 24 види: Drassodes serratichelis (Roewer, 1928); Drassyllus lutetianus (L. Koch, 1866); D. pumilus (C.L. Koch, 1839); Gnaphosa cumensis Ponomarjov, 1981; G. dolosa Herman, 1879; G. ukrainica Ovtsharenko, Platnick, Song, 1992; Haplodrassus kulczynskii Lohmander, 1942; H. minor (O. P.-Cambridge, 1879); Haplodrassus sp.; H. umbratilis (L. Koch, 1866); Leptodrassus memorialis Spassky, 1940; Scotophaeus blackwalli (Thorell, 1871); Trachyzelotes lyonneti (Audouin, 1827); T. malkini Platnick, Murphy, 1984; T. pedestris (C.L. Koch, 1837); Urozelotes rusticus (L. Koch, 1872); Zelotes electus (C. L. Koch, 1839); Z. gracilis (Canestrini, 1868); Z. latreillei (Simon, 1878); Z. longipes (L. Koch, 1866); Z. olympi (Kulczynski, 1903); Z. orenburgensis Tuneva, Esyunin, 2003; Z. segrex (Simon, 1878); Z. tenuis (L. Koch, 1866).
2. За особливостями сезонної динаміки активності статевозрілих особин види павуків родини Gnaphosidae в Криму утворюють 2 групи: 1) види з одним піком активності протягом року: в червні (17 видів, ~ 35%); в травні (11 видів, ~ 23%); в квітні (4 види, ~ 8%); в липні (4 види, ~ 8%); у вересні (3 види, ~ 6%); в лютому (1 вид, ~ 2%); 2) види з двома піками активності - навесні (у квітні) та восени (у вересні - жовтні) (3 види, ~ 6%). Піки активності не виражені у 2 видів (~ 4%). Для 3 видів (~ 6%) недостатньо даних, щоб визначити особливості їх сезонної динаміки. 3. В різних біотопах Криму кількість видів гнафозид коливається від 0 до 18, середньорічна динамічна щільність - від 0 до 30 екз. на 100 пастко-діб. Більшу кількість видів та екземплярів гнафозид зареєстровано у відкритих біотопах (солончаки, луки, степи, перелоги), меншу - у лісах.
4. З 48 (100%) знайдених в Криму видів гнафозид широкі ареали мають 21 вид (43,75%), середземноморські - 9 (18,75%), локальні - 7 (14,58%), європейські - 6 (12,50%), східно-європейсько-центрально-азійські - 4 (8,33%) та невідомі - 1 вид (2,08%). За особливостями ареалів видів гнафозид Крим виглядає більш “середземноморським”, ніж сусідні ділянки материка, проте менш “середземноморським”, ніж території, що дійсно знаходяться на березі Середземного моря.
5. Максимальну кількість видів родини Gnaphosidae з широкими ареалами (8-9 видів), а також їх частку в фауні (більше 70% видів) та населенні (більше 90% всіх зібраних екземплярів) констатовано у відкритих біотопах з північного боку Кримських гір від степової зони до гірських вершин.
Найбільшу кількість видів з ареалом від Східної Європи до Центральної Азії (усього 2 види) зареєстровано на вологому солончаку та на розташованій поряд з ним засоленій луці в ландшафтній зоні напівпустельних степів та солончаків. Максимальна частка видів з таким ареалом в жодному з досліджених біотопів не досягає 30%. Але більше 90% всіх добутих екземплярів на вологому солончаку - представники видів з ареалами у Східній Європі - Центральній Азії.
Найбільше видів з європейськими ареалами (по 3-4 види) констатовано в лісосмузі в степовій частині Криму, а також у відкритих біотопах (луки, степи, перелоги) у всій рівнинній частині Криму та у передгірях. Види з європейськими ареалами становлять близько 25% всіх видів та екземплярів гнафозид в більшості біотопів Криму.
Середземноморських видів найбільше (3-6) відмічено у відкритих біотопах степів та на ПУК. Частка середземноморських видів та їх екземплярів максимальна (близько 50%) в субсередземноморських рідколіссях з участю цілорічно зелених листяних рослин на ПУК, на перелозі поблизу, а також у напівпустельних степах біля солончаків. Найбільш своєрідних видовий склад павуків родини Gnaphosidae в Криму відмічений в біотопах камянистих степів усюди, де такі зустрічаються, а також у лісі з сосни кримської на південному макросхилі гір та у рідколіссях на ПУК. В таких біотопах кількість видів з локальними ареалами становить від 2 до 4, а їх частка у видовому складі та населенні - до 50%.
6. Порівняння 3 пар одноіменних біотопів (заростей очерету, перелогів, соснових лісів), що знаходяться у різних ландшафтних зонах Криму, показало, що географічне розташування біотопу більшою мірою визначає видовий склад та населення павуків родини Gnaphosidae, ніж особливості самого біотопу.
7. За якісним та кількісним складом павуків родини Gnaphosidae 39 біотопів, досліджених ґрунтовими пастками Барбера, розділилися на 2 групи. Перша група містить біотопи, що знаходяться у зонах напівпустельних степів та солончаків, справжніх степів та рідколісь ПУК. Друга група містить біотопи, що знаходяться у зонах лісів північного та південного макросхилів, а також у зоні гірських лук та степів яйл. Біотопи, що розташовані у зоні передгірного лісостепу, за якісним складом відносяться до першої групи, а за кількісним - до другої.
8. Встановлено, що південний кордон поширення у Криму видів родини Gnaphosidae з широкими ареалами проходить вздовж верхньої межі ПУК. Верхній кордон поширення у Криму середземноморських видів гнафозид охоплює кільцем знизу гірські ліси північного та південного макросхилів (всередині цього кільця середземноморських видів немає). Південний кордон поширення у Криму видів гнафозид з ареалом від Східної Європи до Центральної Азії проходить вздовж південної межі яйл Кримських гір.
9. Кордон між Європейсько-Сибірською підобластю (Бореальною областю) та Середземноморською підобластю (областю Давнього Середземя) Палеарктики (Голарктики) за даними з поширення павуків родини Gnaphosidae проходить у Криму вздовж нижньої межі гірських лісів. Кримська ділянка Середземноморської підобласті містить ландшафтні зони солончаків та напівпустельних степів, справжніх степів, передгірського лісостепу та рідколісь ПУК. Кримська ділянка Європейсько-Сибірської підобласті Палеарктики містить ландшафтні зони лісів південного та північного макросхилів Кримських гір, а також зону гірських лук та степів яйл.
Список литературы
1. Ковблюк Н.М. О необходимости обследования опушек при выявлении локальной фауны пауков (Arachnida, Aranei) // Уч. зап. ТНУ им. В.И. Вернадского. Серия “Биология”. - 2001. - Т. 14, № 2. - С. 94-98.
2. Ковблюк Н.М. Два новых вида пауков семейства Gnaphosidae (Aranei) из Крыма // Зоол. журнал. - 2003. - Т. 82, № 7. - С. 880-883.
3. Kovblyuk N.M. The spider genus Drassyllus Chamberlin, 1922 in the Crimean fauna, with description of a new species (Aranei: Gnaphosidae) // Arthropoda Selecta. - 2003. - V. 12, No. 1. - P. 23-28.
4. Kovblyuk N.M. The spider genus Trachyzelotes Lohmander, 1944 in the Crimea, south Ukraine (Araneae: Gnaphosidae) // European Arachnology 2003 (D.V. Logunov & D. Penney eds.). Proceedings of the 21th European Colloquium of Arachnology (St.-Petersburg, 4-9 August 2003). - Arthropoda Selecta - 2004. - Special Issue No.1 - P. 139-146.
5. Ковблюк Н.М. Малоизвестные виды рода Zelotes (Aranei, Gnaphosidae) из Крыма // Вестник зоологии. - 2005. - Т. 39, № 5. - С. 3-14.
6. Kovblyuk M.M. The spider genus Gnaphosa Latreille, 1804 in the Crimea (Aranei: Gnaphosidae) // Arthropoda Selecta. - 2005. - Vol.14, No.2. - Р. 133-152.
7. Ковблюк Н.М. Пауки жилищ человека в Крыму // Актуальные вопросы современной биологии. Материалы 1 республиканской конференции молодых ученых Крыма (Симферополь - май 2000). Симферополь: Таврия, 2000. - С. 82-83.
8. Ковблюк Н.М. К вопросу об эндемизме Крымских пауков (Arachnida, Aranei) // Заповедники Крыма. Биоразнообразие на приоритетных территориях: 5 лет после Гурзуфа. Мат-лы II научн. конф. (25-26 апр. 2002 г., Симферополь, Крым). - Симферополь: КГМУ, 2002. - С. 103-109.
9. Kovblyuk N.M. The spider genus Trachyzelotes in the Crimea, South Ukraine (Araneae: Gnaphosidae) // Program, abstracts, list of participants of the 21th European Colloquium of Arachnology (4-9 August 2003, St. Petersburg, Russia). - St. Petersburg: St. Petersburg University Press, 2003. - P. 48.
10. Ковблюк Н.М. Каталог пауков (Arachnida: Aranei) Крыма // Вопросы развития Крыма. Научно-практический дискуссинно-аналитический сборник. Выпуск 15. Проблемы инвентаризации крымской биоты. - Симферополь: Таврия-Плюс, 2004. - С. 211-262.
11. Ковблюк Н.М. Предварительные результаты изучения фауны и биотопического распределения пауков Карадагского природного заповедника // Национальная академия наук Украины. Карадагский природный заповедник. Летопись природы. Т. 20 (2003 год). - Симферополь: Сонат, 2004. - С. 139-145.
До друку прийнята стаття: Ковблюк Н.М. Zelotes kukushkini, sp.n. и родственные виды в фауне Палеарктики (Aranei, Gnaphosidae) // Вестник зоологии. - 2006.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
