Комплексне вивчення структури і динаміки населення павуків природних та антропогенно трансформованих ландшафтів південного сходу України. Порівняльний аналіз основних біоценотичних характеристик населення павуків пасовищ і заповідних ділянок регіону.
При низкой оригинальности работы "Павуки (aranei) природних та трансформованих територій південного сходу України (фауна та екологія)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
З яких 1 рід та 4 види вперше відзначено для території Європи, 1 рід та 6 видів - для України, 3 роди та 6 видів - для материкової України, 1 рід та 6 видів - для Лівобережної України, 14 видів - для степової зони Лівобережної України, 84 види - для південного сходу України. Доповнено фауністичні списки заповідників "Камяні Могили" (40 видами), "Стрільцівський степ" (18 видами), "Хомутовський степ" (6 видами). З виявлених родин найбільшим видовим різноманіттям характеризуються Linyphiidae (79 видів, 19,5% аранеофауни), Gnaphosidae (50 видів, 12,4%), Salticidae (48 видів, 11,9%), Lycosidae (33 види, 8,2%), Theridiidae (32 види, 7,9%), Araneidae, Thomisidae (по 30 видів, по 7,4%). Найбільше число видів включають родини Salticidae (24 види, 13,8% аранеофауни), Linyphiidae (22 види, 12,6%), Lycosidae (19 видів, 10,9%), Thomisidae (18 видів, 10,3%), Gnaphosidae (17 видів, 9,8%), Theridiidae і Araneidae (по 16 видів, 9,2%). Багатством аранеофауни характеризуються такі біотопи: заплавні діброви (110 видів), заплавні луки (104 види), річкові пляжі (87 видів), соснові насадження (78 видів) на відміну від ділянок крейдяних відслонень (16 видів) і прируслових валів (14 видів).На південному сході України мешкає не менш 405 видів павуків з 170 родів і 29 родин (80,4% видів, 90,9% родів, 96,7% родин, відзначених у степовій зоні Лівобережної України). З них 1 рід та 4 види приводяться вперше для території Європи, 1 рід та 6 видів - для України, 3 роди та 6 видів - для материкової України, 1 рід та 6 видів - для Лівобережної України, 14 видів - для степової зони Лівобережної України, 84 види - для південного сходу України. Найбільшим таксономічним багатством характеризуються родини Linyphiidae (79 видів, 19,5% аранеофауни), Gnaphosidae (50 видів, 12,4%), Salticidae (48 видів, 11,9%), Lycosidae (33 види, 8,2%), Theridiidae (32 види, 7,9%), Araneidae, Thomisidae (по 30 видів, по 7,4%). Видовий склад павуків хортобію степових ділянок має значну подібність: 35 видів зустрічаються в травяному ярусі усіх степових заповідників, а 3 види скрізь домінують. Унікальність природних умов кіс Північного Приазовя (найвищий у регіоні тепловий баланс) обумовлює найбільшу в регіоні специфічність видового складу павуків: виключно на Приазовських косах зареєстровано 23 види (19,8% аранеофауни).
Вывод
1. На південному сході України мешкає не менш 405 видів павуків з 170 родів і 29 родин (80,4% видів, 90,9% родів, 96,7% родин, відзначених у степовій зоні Лівобережної України). З них 1 рід та 4 види приводяться вперше для території Європи, 1 рід та 6 видів - для України, 3 роди та 6 видів - для материкової України, 1 рід та 6 видів - для Лівобережної України, 14 видів - для степової зони Лівобережної України, 84 види - для південного сходу України. Найбільшим таксономічним багатством характеризуються родини Linyphiidae (79 видів, 19,5% аранеофауни), Gnaphosidae (50 видів, 12,4%), Salticidae (48 видів, 11,9%), Lycosidae (33 види, 8,2%), Theridiidae (32 види, 7,9%), Araneidae, Thomisidae (по 30 видів, по 7,4%).
2. Максимальні значення видового багатства (242 види з 25 родин, 59,8% аранеофауни регіону), динамічної щільності павуків герпетобію (260,5 екз./100 пастко-діб) і чисельності в хортобію (46,0 екз./100 помахів сачком) відзначені в заплавних біотопах р. Сіверський Донець, що повязано з різноманіттям рослинних та мікрокліматичних умов. Інтразональний характер ценозів обумовлює значну своєрідність аранеофауни - виключно в заплавних біотопах зареєстровано 43 види (17,8% аранеофауни).
3. В різнотравно-типчаково-ковилових степах південного сходу України відзначено 174 види павуків з 24 родин (43,0% аранеофауни регіону). Аранеофауні притаманна незначна своєрідність видового складу - виключно в степах відзначено 20 видів (11,5%). Видовий склад павуків хортобію степових ділянок має значну подібність: 35 видів зустрічаються в травяному ярусі усіх степових заповідників, а 3 види скрізь домінують. На противагу хортобію, склад домінантів герпетобію специфічний для кожної степової ділянки, а кількість спільних видів не перебільшує 18.
4. Унікальність природних умов кіс Північного Приазовя (найвищий у регіоні тепловий баланс) обумовлює найбільшу в регіоні специфічність видового складу павуків: виключно на Приазовських косах зареєстровано 23 види (19,8% аранеофауни). В той же час значний дісбаланс між елементами гідротермічного режиму сприяє збідненню видового складу павуків. Зареєстровано 116 видів із 18 родин (28,6% аранеофауни регіону). Максимальні значення динамічної щільності павуків герпетобію та чисельності в хортобію одні з найнижчих у природних біотопах регіону (37,1 екз./100 пастко-діб і 31,4 екз./100 помахів сачком, відповідно).
5. Особливістю структури домінування різноманітних заповідних ділянок регіону є наявність рецедентів та субрецедентів, що складають не менш ніж 6,3-21,7% населення павуків. Відносна чисельність еудомінантів знаходиться на рівні 35,4-74,6%. Тільки в екстремальних за гідротермічними умовами біотопах частка еудомінантів підвищується до 80-95%, а групи рецедентів та субрецедентів відсутні.
6. Населення павуків агроценозів на відміну від природних біотопів регіону характеризується бідністю видового складу, високою відносною чисельністю еудомінантів (до 86,0%), відсутністю або незначною часткою субрецедентів і рецедентів та значними коливаннями видового багатства і чисельності, повязаними з проведенням сезонних агротехнічних заходів. Зникають, або знижують кількість видів тенетники та мисливці рослинного ярусу. На смугах відчуження та полезахисних смугах, безпосередньо межуючих з полями, видовий склад павуків суттєво розширюється за рахунок мезофільних та дендробіонтних видів, підвищується динамічна щільність, структура домінування стає більш рівномірною.
7. Вплив випасу на населення павуків різних ярусів у межах одного біотопу має неоднозначний характер. Чисельність та видове багатство павуків хортобію знижується, зникає ряд видів, характерних для степових біотопів регіону, збільшується частка еудомінантів в структурі населення. В герпетобію кількість видів та динамічна щільність залишаються стабільними або можуть декілька підвищуватися.
8. В парках центральної частини міста під впливом комплекса антропогенних чинників відбувається зменшення як таксономічного багатства аранеофауни, так і динамічної щільності павуків. У структурі домінування збільшується частка еудомінантів (на 6,4%) і зменшується - рецедентів та субрецедентів (більш ніж удвічі). Крім того, змінюється розмірна структура населення павуків убік збільшення частки видів з розмірами 1,5-2 мм у порівнянні з приміськими лісовими масивами, де найбільшу відносну чисельність мають павуки з розмірами 4-5,5 мм.
9. Заселення терикоників вугільних шахт павуками починається одразу після закінчення їх формування (стадія окислення) та йде як експансія поодиноких політопних видів з найбільш багатих видами родин. Наступні этапи (масове поселення рослинності, рекультивація озелененням) характеризуються збагаченням аранеофауни, що досягається за рахунок збільшення кількості родів та видів при практично незмінному складі родин. Крім того, значно зростають значення динамічної щільності павуків (більш ніж удвічі). Структура домінування наближається до типової в навколишніх біотопах (знижується частка еудомінантів, зявляються рецеденти і субрецеденти). Видовий склад павуків терикоників на стадії масового поселення рослинності в першу чергу розширюється за рахунок видів герпетобію на противагу рекультивованим відвалам, де збагачуються групи хортобію.
10. Найбільш інформативними показниками стану екосистем, що знаходяться під впливом різноманітних антропогенних чинників, є видове багатство, чисельність павуків у хортобію, динамічна щільність у герпетобію та характер структури домінування (навність рецедентів та субрецедентів).
Список литературы
1. Прокопенко Е.В. Особенности комплексов пауков (Aranei) на породных отвалах г. Донецка // Изв. Харьк. энтомол. общ-ва. - 1999. - Т. 7, вып. 2. - С. 71-77.
2. Прокопенко Е.В. Фауна пауков (Aranei) Станично-Луганского отделения Луганского природного заповедника // Изв. Харьк. энтомол. общ-ва. - 1998. - Т. 6, вып. 2. - С. 105-112.
3. Прокопенко Е.В. Пауки породного отвала шахты № 11 Куйбышевского района г. Донецка // Изв. Харьк. энтомол. общ-ва. - 1997. - Т. 5, вып. 1. - С. 140-143.
4. Прокопенко Е.В. Результаты сбора пауков почвенными ловушками Барбера на породном отвале шахты № 9 "Красная" // Вісник аспірантів і студентів Донецького державного університету. - Донецьк: ДОНДУ. - 1998. - С. 145-148.
7. Прокопенко О.В. До вивчення фауни павуків Станично-Луганського відділення Луганського державного природного заповідника // Питання екології та фауни Донбасу. - Донецьк, 1994. - Вип. 2. - С. 77-87. Деп. в ДНТБ України 08.12.94 р., № 612 - Ук 94.
8. Рудникова Е.В. Пауки Краснолиманского района Донецкой области // Членистоногие естественных и техногенных ландшафтов Донбасса. - Донецк, 1994. - Вып. 2. - С. 34-39. Деп. в ГНТБ Украины 25.11.94 г., № 2231 - Ук 94.
9. Рудникова Е.В. К фауне пауков (Aranei) породных отвалов г. Донецка // Вопросы экологии и фауны Донбасса. - Донецк, 1995. - С. 49-52. Деп. в ГНТБ Украины 29.11.95 г., № 2504 - Ук 95.
10. Рудникова Е.В., Ярошенко Н.Н. Пауки окрестностей пос. Седово Донецкой области // Членистоногие естественных и техногенных ландшафтов Донбасса. - Донецк, 1994. - С. 40-46. - Деп. в ГНТБ Украины 25.11.94 г., № 2231 - Ук 94.
11. Рудникова Е.В., Ярошенко Н.Н. Фауна пауков (Aranei) Донецкой области // Тез. докл. вузовской конф. профессорско-преподавательского состава по итогам научно-исследовательской и метод. работы: химия, биология. - Донецк: ДОНГУ. - 1995. - С. 74.
12. Прокопенко Е.В. Материалы к фауне пауков (Araneae) Юго-Востока Украины // Тез. докл. на V Съезде УЭО. - К.: Укр. энтомол. общ-во. - 1998. - С. 135-136.
13. Прокопенко Е.В. Структура комплексов пауков биотопов поймы р. Берда, перспективных для заповедания // Тез. докл. на Юбилейной конф., посвященной 85-летию биологической станции Харьковского гос. ун-та "Биологические исследования на природоохранных территориях и биологических стационарах". - Харьков: ХГУ. - 1999. - С. 106-107.
14. Прокопенко Е.В. Особенности структуры и биотопического распределения аранеофауны приморских биотопов Северного Приазовья // Мат. I Республиканской конф. молодых ученых Крыма "Актуальные вопросы современной биологии". - Симферополь: Таврия. - 2000. - С. 89-91.
15. Прокопенко Е.В. Особенности распределения аранеофауны в урбанизированных ландшафтах // Тез. доп. на Республіканській ентомологічній конф., присвяченій 50-й річниці заснування Українського ентомологічного товариства. - Ніжин: ТОВ "Наука-сервіс". - 2000. - С. 105.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
