Творча доля П. Мовчана. Поняття поетичного тексту: рух, простір, час. Образи фізичної й душевної кривизни. Метафорика філософських "абстракцій". Стихія національних народнопоетичних образів. Символи античної (давньоіндійської) міфології та філософії.
Творча доля Павла Мовчана складалася і нелегко, і незвичайно. Дебютував він збіркою "Нате!" (1963), що була не найкращим чином скомпонована, не без видавничого перестрахування, та й справжнє обличчя молодого автора важко було розпізнати за курявою гігантичної риторики, що знялася в українській поезії після перших гучних виступів "шістдесятників". Мовчана: одна за одною виходять його збірки "Память" (1977), "Досвід" (1980), "В день молодого сонця" (1981), "Голос" (1982), "Жолудь" (1983), "Календар" (1985), "Світло" (1986), "Хрест" (1993) та ін. Їх можна було б назвати ліричними героями його поезії, але цей термін передбачає певну сталість субєкта і певну владу автора над ним. "І простір сипучий кришився, і сипався, сипався мелений час..." Поет немовби хоче втаємничитися у світотворення - не в отой разовий жест деміурга, а у вічний клекіт матерії, у материнське страждання плоті.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
