Патріотизм та національна ідея у становленні сучасної держави - Реферат

Ці феномени відображають звязок людини з певними атрибутами її існування - спільнотами, соціальними інститутами: патріотизм - з місцем народження, проживання, певною державою, національна ідея - з нацією. Ось чому розвиток держави та нації, їх трансформація впродовж людської історії завжди гостро актуалізує соціальні феномени патріотизму та національної ідеї. В момент трансформації імперій у національні держави та глобалізації сучасного світу патріотизм та національна ідея постійно змінюються, наповнюючись новим змістом, який адекватний історичним реаліям, особливостям духовно-світоглядного, економічного, політико-правового розвитку, вимогам часу. Патріотизм набуває нових рис, інколи трансформуючись під впливом нових умов у націоналізм, регіоналізм, космополітизм, обєктивно породжуючи ряд питань існування конкретного соціуму. Національна ж ідея як феномен, що своїм змістом покликаний відтворювати найрізноманітніші виміри буття соціуму, сформульовані єдиним, цілісним чинником у вигляді фундаментальної мети існування конкретної нації, в сучасних, за своєю суттю багатонаціональних суспільствах не завжди адекватно реагує на виклики часу.Якщо ідеологія - це загальний спосіб мислення, що має основоположне значення для політики, тоді націоналізм є ідеологією, більше того, найпотужнішою ідеологією світу. Як спосіб мислення націоналізм у витлумаченні історичного розвитку та в аналізі сучасної політики зосереджує увагу на ролі нації, а також зазвичай наголошує на тому, що визначальним критерієм класифікації людських істот є «національний характер». Як безумовну даність націоналізм висуває тезу про те, що кожна людина може мати лише одну національність й одне громадянство, що є вихідним пунктом її самоідентифікації та лояльності. Це означає (як визнає сам Геллнер), що кожен націоналістичний рух має бути сепаратистським, якщо народ, котрий його породив, перебуває в межах кордонів якоїсь більшої країни, і мусить прагнути прискіпливішого перегляду кордонів у тому разі, якщо представники одного народу компактно проживають на території двох або більше держав. Ставлячи в центр уваги нашого аналізу націоналізму твердження про найвище значення нації, ми можемо залишати вимоги щодо надання в перспективі політичної автономії та незалежності як засіб досягнення націоналістичної мети щодо втілення в життя спільних культурних та матеріальних інтересів людей однієї національності.Вперше слово патріотизм зявилось у період Французької революції 1789-1793 р. Патріотами тоді називали себе борці на народну справу, захисники республіки, які вели боротьбу зі зрадниками Вітчизни з табору монархістів. Універсальний словник-енциклопедія трактує це явище як позицію яка, поєднує відданість і любов до батьківщини, солідарність із власним народом та повагу до інших народів і пошану до їхніх суверенних прав [9, c. Шовінізм (франц. chauvinisme) - крайня форма націоналізму, яка полягає у войовничій проповіді винятковості, «обраності» своєї нації щодо інших, протиставленні її інтересів інтересам інших народів. Термін «Шовінізм» походить від прізвища персонажа французької комедії «Триколірна кокарда» (написана братами Коньяр 1831 p.), прототипом якого вважають солдата наполеонівської армії Школа Шовена, урапатріота й фанатика, який протиставляв себе людям іншої національності і став відомим своєю зоологічною ненавистю до арабів під час єгипетського походу 1798-1801 pp. Не культ залежав від батьківщини, а навпаки, батьківщина створювалася культом: вітчизна була землею батьківських богів, і тому втікачі, що забирали з собою цих богів, через них засновували нову вітчизну.Одним із важливих елементів людської свідомості є національне, котре можна розглядати насамперед як певні відображення різноманітних процесів формування і розвитку етносів, націй, різних рівнів відносин та стосунків. Виходячи з двох рівнів свідомості - науково-теоретичного та буденного, психологічного, можна твердити, що національне існує на першому рівні у вигляді певних ідей, концепцій, політичних доктрин, на другому - у вигляді національних та міжнаціональних звичаїв, традицій, особливостей національної психіки, характеру, побуту … Водночас у суспільно-політичному житті існують принципи діяльності, які в комплексі становлять націоналізм. Політична ж теорія розглядає його як відображення головних владних інтересів нації, основних принципів діяльності національної держави. Кожна нація має свою систему ідей, в яких досягається певний баланс свідомості та підсвідомості. Вважають, що воно включає: почуття належності до своєї самостійної Держави, повагу до історії свого народу, до своєї культури, мови, любов до рідної природи, неприйняття всього, що загрожує нації тощо.Націоналізм, на його думку, навіть не можна визнати ідеологією, окремим спрямуванням на зразок фашизму чи лібералізму - скоріше варто поставити його водноряд з такими категоріями, як «кровна спорідненість» або «релігія» [19, c. Сьюела, загалом присвяченої Французькій революції, але в якій знаходимо інший, гадається, конструк

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. НАЦІОНАЛІЗМ ЯК ПОЛІТИЧНА ДОКТРИНА. СКЛАДОВІ ТА СУПУТНІ ЯВИЩА НАЦІОНАЛІЗМУ

1.1 Націоналізм як ідеологія

1.2 Патріотизм та його суспільне значення

1.3 Взаємозвязок націоналізму, патріотизму та національної ідеї

РОЗДІЛ ІІ. НАЦІОНАЛІЗМ І НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ У ЖИТТІ СУСПІЛЬСТВА ТА ДЕРЖАВИ

2.1 Роль націоналізму у процесі державотворення

2.2 Значення національної ідеї у становленні сучасної держави

2.3 Висвітлення націоналістичних ідей, рухів і напрямів в українських засобах масової інформації

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ