Патоморфоз хронічного гастриту у осіб молодого віку в залежності від тривалості персистенції Helicobacter pylori - Автореферат

Як правило, хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки мають хронічний, прогресуючий перебіг і з часом призводять до грубих структурно-функціональних змін шлунка та дванадцятипалої кишки. тому наполегливо триває вивчення механізмів прогресування захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки, пошук нових методів лікування. Незважаючи на велику кількість досліджень та публікацій на дану тему, замало робіт, присвячених тривалому спостереженню за розвитком хронічного гастриту (ХГ) у осіб, інфікованих Helicobacter pylori (Нр) в дитячому віці. Практично відсутні роботи, в яких наводяться морфометричні показники, а також зміни стану клітинного інфільтрату слизової оболонки шлунку при ХГ типу В при тривалій контамінації слизової оболонки шлунка Нр. Вибраний напрямок досліджень звязаний з науковою діяльністю та входить до тематичного плану Інституту терапії АМН України, як фрагмент НДР “Вивчити характер і ступінь впливу Helicobacter pylori на слизову оболонку шлунка та дванадцятипалої кишки, а також на цій підставі розробити нову технологію ефективного лікування загострень і профілактики рецидивів виразкової хвороби”, державний реєстраційний номер 0196U001359. Проведене дослідження довело, що тривала персистенція Нр у слизовій оболонці шлунка призводить до морфо-функціональних змін слизової оболонки шлунка і функції шлунково-кишкового тракту, що необхідно враховувати при обстеженні та виборі тактики лікування. ефективна ерадикація сприяє зменьшенню проявів запалення шлунка і нормалізаціі моторно-евакуаторної функції шлунка і дванадцятипалої кишки у осіб молодого віку як з тривалим, так і з короткочасним періодом персистенції Нр.В другу групу увійшли 60 хворих ХГ з тривалістю анамнезу захворювання від кількох місяців до 2 років. На біль в животі різної локалізації подавали скарги 36 (72%) пацієнтів I групи та 42 (70%) - II групи. Так, якщо обстежені I групи активно подавали скарги в основному на диспепсичні явища, і тільки при детальному розпитуванні підтверджували наявність болю в животі, в основному, тупого, ниючого характеру без чіткої локалізації, то у хворих II групи больовий синдром мав перевагу над диспепсичним, болі мали пекучий, іноді ниючий характер, мали чітку локалізацію, в половині випадків - звязок з вживанням їжі. Кореляційний аналіз показав, що між ступенем засіву Нр та активністю ХГ в антральному відділі шлунка у хворих I групи в дитячому віці та наявністю ерозійно-виразкових змін в слизовій оболонці шлунка у хворих відсутня кореляційна залежність. При аналізі секреторної активності шлунка рівень базального пристінного РН у хворих з ерозійним дуоденітом (ЕД) склав 1,03±0,34, без ерозійних змін дванадцятипалої кишки - 2,81±0,25, отже, показники кислотоутворюючої функції шлунка були достовірно вищі (р <0,05) у хворих з ЕД.У хворих ХГ, інфікованих Нр в дитячому віці, в більшості випадків (98%) не виникало спонтанної ерадикації бактерії і зберігалося хронічне активне запалення різного ступеня вираженості в слизовій оболонці шлунка. Найбільш характерними були скарги на важкість у шлунку після їжі, почуття швидкого насичення, печія, відтравлення повітрям. Частота виникнення ерозій мала позитивний кореляційний звязок зі ступенем засіву Нр (r = 0,59), активністю запалення в шлунку (r = 0,52), рівнем РН (r = 0,49) та наявністю дуоденогастрального рефлюкса (r = 0,51). Зі збільшенням тривалості хелікобактеріоза спостерігалось зниження ступеня засіву Нр та активності запалення в антральному відділі шлунка, проте збільшувалась кількість хворих з колонізацією Нр та активним гастритом тіла шлунка. Застосування “потрійної” антихелікобактерної терапії з включенням блокатору Н -, К -АТФАЗИ в дозі 40 мг на добу, амоксициліну по 1000 мг 2 рази на добу, кларитроміцину в дозі 250 мг 2 рази на добу призводило до ерадикації Нр в 65,5% випадків у хворих, інфікованих Нр в дитячому віці, та в 87,5% у пацієнтів з недовготривалими симптомами диспепсії.

2. Основний зміст

У хворих ХГ, інфікованих Нр в дитячому віці, в більшості випадків (98%) не виникало спонтанної ерадикації бактерії і зберігалося хронічне активне запалення різного ступеня вираженості в слизовій оболонці шлунка.

Перебіг ХГ у осіб молодого віку, інфікованих Нр в дитинстві, характеризувався мінімальними клінічними проявами. Найбільш характерними були скарги на важкість у шлунку після їжі, почуття швидкого насичення, печія, відтравлення повітрям.

Серед осіб, інфікованих Нр в дитячому віці, збільшувалась кількість пацієнтів з дуоденогастральним рефлюксом. Не було встановлено взаємозвязок між тривалістю персистенції Нр та частотою виникнення ерозій слизової оболонки дванадцятипалої кишки. Частота виникнення ерозій мала позитивний кореляційний звязок зі ступенем засіву Нр (r = 0,59), активністю запалення в шлунку (r = 0,52), рівнем РН (r = 0,49) та наявністю дуоденогастрального рефлюкса (r = 0,51).

Зі збільшенням тривалості хелікобактеріоза спостерігалось зниження ступеня засіву Нр та активності запалення в антральному відділі шлунка, проте збільшувалась кількість хворих з колонізацією Нр та активним гастритом тіла шлунка. Заселення слизової оболонки тіла шлунка Нр виявлено в 72% випадків в групі хворих, інфікованих в дитячому віці, і тільки у 17% - з вперше виявленим ХГ.

Застосування “потрійної” антихелікобактерної терапії з включенням блокатору Н -, К - АТФАЗИ в дозі 40 мг на добу, амоксициліну по 1000 мг 2 рази на добу, кларитроміцину в дозі 250 мг 2 рази на добу призводило до ерадикації Нр в 65,5% випадків у хворих, інфікованих Нр в дитячому віці, та в 87,5% у пацієнтів з недовготривалими симптомами диспепсії. Включення до схеми препаратів колоїдного вісмута підвищувало ефективність ерадикації до 90%, незалежно від тривалості захворювання.

Раціональна антихелікобактерна терапія призводила до повної ерадикації бактерії Нр, що супроводжувалось зникненням клінічних симптомів захворювання, епітелізацією виразок та ерозій слизової оболонки дванадцятипалої кишки, а також зменшенням проявів ДГР.

Успішна ерадикація Нр сприяла зменшенню проявів запалення в шлунку, що виявлялось зменшенням ступеня активності гастрита та зниженням клітинної інфільтрації епітелію та власної пластинки слизової оболонки шлунка.

Практичні рекомендації

У хворих молодого віку, що мали диспепсичні скарги, на першому етапі діагностики недоцільно проведення ФГДС. Достатньо дослідження наявності в організмі бактерії Нр будь-яким з неінвазивних методів, зокрема: дихальний тест, стул-тест для визначення Нр.

Враховуючи те, що у хворих молодого віку інфекція Нр в більшості випадків поєднується з хронічним гастритом, таким хворим рекомендовано проведення антихелікобактерної терапії.

При виборі режиму ерадикаційної терапії необхідно враховувати тривалість анамнезу захворювання. Пацієнтам з коротким анамнезом захворювання (до двох років) достатньо проведення “потрійної” терапії, що включає: блокатори Н -, К - АТФАЗИ (омепразол, опразол, ультоп) в стандартній дозі - 20 мг 2 рази на добу разом з амоксициліном по 1000 мг 2 рази на добу та кларитроміцином в дозі 250 мг 2 рази на добу протягом 7 діб. Особам, що були інфіковані Нр в дитячому віці та мали анамнез захворювання ХГ від 6 до 10 років, рекомендована антихелікобактерна терапія на підставі 4 препаратів: блокатора Н -, К - АТФАЗИ (омепразол, опразол, ультоп), в стандартній дозі - 20 мг 2 рази на добу, тінідазол по 500 мг 2 рази на добу, тетрациклін в дозі 500 мг 4 рази на добу, а також колоїдного вісмута субцитрату (де-нол) по 240 мг 2 рази на добу.

Контроль ерадикації рекомендовано проводити не раніш ніж через 4-6 тижнів після закінчення терміну ерадикації. Діагностику Нр необхідно проводити двома методами дослідження, переважно неінвазивними (дихальний тест, стул-тест).

1. Соломенцева Т.А. Терапия хронических гастритов, ассоциированных с Helicobacter pylori, с использованием препаратов отечественного производства. //Фармаком.- 1999.- № 1.- С. 48-50.

2. Бабак О.Я., Соломєнцева Т.А. Динаміка кислотоутворюючої функції шлунка при хронічному гастриті у хворих, інфікованих Helicobacter pylori в дитячому віці. //Буковинський медичний вісник.- 1999.- Т. 3, № 3.- С. 132-135.

3. Соломенцева Т.А. Клинико-гистологические особенности хронического гастрита в зависимости от длительности колонизации слизистой оболочки желудка Helicobacter pylori. //Медицина сегодня и завтра.- 1999.- № 2.- С. 21-23.

4. Соломенцева Т.А. Эрозивный дуоденит в сочетании с хроническим хеликобактерным гастритом у лиц молодого возраста. //Эксперементальная и клиническая медицина.- 2000.- № 1.- С. 80-81.

5. Соломенцева Т.А., Бабак О.Я., Фадеенко Г.Д. Резистентность Helicobacter pylori к антибактериальным препаратам //Клиническая антибиотикотерапия.- 1999.- № 2 (2).- С. 29-31.

6. Соломенцева Т.А. Динамика эндоскопической картины хронического гастрита у больных, инфицированных Helicobacter pylori в детском возрасте. //Гастроентерологія 28 зб. н. пр., присвячена 20-річчю каф.гастроентерології Дніпропетровської держ. мед. академії. - Дніпропетровськ. - 1999. - С. 263-266.

7. Соломенцева Т.А. Особенности клинико-морфологических проявлений хронических гастродуоденитов у лиц молодого возраста. //Матеріали XIV зїзду терапевтів України.- Київ.- 1998.- С. 427-428.

8. Соломенцева Т.А. Медикаментозная профилактика обострений хронических гастродуоденитов, ассоциированных с хеликобактериозом у лиц молодого возраста. //ІІ Українська Наукова Конференція з мшжнародною участю “Актуальні проблеми клінічної фармакології”.- Вінниця 6-8 жовтня 1998.- С. 197.

9. Фадеенко Г.Д., Соломенцева Т.А. Оценка эффективности варианта тройной терапии в эрадикации Helicobacter pylori. //Материалы Пятой Российской Гастроэнтерологической Недели, 30 октября-5 ноября 1999 г. Москва. - N 5, Т. 9, 1999, -С. 45.

10. Соломенцева Т.А., Савво В.М. Особенности клинического течения хронических гастритов у лиц молодого возраста //Матеріали наукових праць республіканскої науково-практічної конференції “Досягнення та невирішені пітання гастроентерології”, 7-8 квітня, 1998 р.- Харьків: “Знання “ ЛТД.- 1998 - С. 182.

Размещено на .ru