Патоморфологія пухлини Вільмса (нефробластоми) - Автореферат

До найпоширеніших новоутворень дитячого віку відносяться пухлини заочеревинного простору, серед яких частіше за всіх зустрічається нефробластома, або пухлина Вільмса (К.П.Гордієнко, 2005; В.З.Москаленко зі співавтор., 2005; R.C. Деякі дослідники вважають, що пухлина Вільмса може виникати ще у внутрішньоутробному періоді, тим паче, що в літературі ці новоутворення описані у дітей віком до 14 днів (D. Більшість авторів підкреслюють, що ефективні терапія та прогноз неможливі без правильної верифікації патоморфології пухлини Вільмса, бо саме вона повинна братися за основу при виборі схем лікування та при визначенні прогнозу (Pritchard-Jones K., 2004). Понад 70% наукових праць щодо нефробластоми переважно присвячені епідеміології, генетиці, спадковим синдромам, що зустрічаються при нефробластомах (WAGR, Beckwith-Wiedemann), незвичайним клінічним проявам хвороби, а також комбінованому лікуванню нефробластом (J.S. Розробити діагностичний алгоритм щодо нефробластом з урахуванням детермінованості прогнозу морфологічним виміром ступенів злоякісності цих пухлин.Матеріалом для морфометричного дослідження епітеліального і неепітеліального компонентів слугували 98 спостережень нефробластом (83 випадки операційного та 15 випадків аутопсійного матеріалу). Із них нефробластоми з переважанням епітеліального компонента склали 38 випадків (38,7%), із домінуванням неепітеліального компонента - 34 (34,8%), а пухлини Вільмса з однаковим вмістом епітеліального та неепітеліального компонентів - 26 спостережень (26,5%). На цих 98 спостереженнях формалізовано оцінювався питомий обєм епітеліального компонента і мязових структур (лейо-та рабдоміобластних) неепітеліального компонента нефробластом, з проведеним б priori ранжуванням по групах з інтервалами: 1%-10%, 11%-20%, 21%-30%, 31%-40%, 41%-50%, 51%-60%, 61%-70%, 71%-80%, 81%-90%, 91%-100%. У 38 спостереженнях нефробластом з домінуванням епітеліального компонента (29 випадків операційного і 9 - секційного матеріалу) і 34 - з переважанням неепітеліального компонента (з них 28 випадків - операційний і 6 - секційний матеріал) морфометрично визначали показники проліферативної активності (мітотичний індекс, відсоток патологічних форм мітозів (К-мітози, порожні метафази, багатополюсні мітози) від всіх фігур поділу), питомий обєм судин, коефіцієнт васкуляризації, питомий обєм вогнищ некрозу, наявність інвазії у кровоносні і лімфатичні судини. При зіставленні величини питомого обєму переважаючого компонента і розмірів нефробластоми відзначено, що максимальна кількість цих пухлин - 32 (32,6%) має розміри від 11 см до 15 см, де: нефробластоми з переважанням епітеліального компонента (НПЕК) - 16 (16,3%), нефробластоми з однаковим вмістом компонентів (НОВК) - 10 (10,2%), нефробластоми з переважанням неепітеліального компонента (НПНК) - 6 (6,1%) На 3 (3,1%) спостереження менше виявлено нефробластом з максимальним розміром до 5 см: 15 (15,3%) - НПНК, по 7 випадків (7,1%) - НПЕК і НОВК, а найменше число випадків - 6 (6,1%) - склала група пухлин з максимальним розміром понад 20 см: НПЕК - 2 (2,1%), НПНК - 3 (3,1%), НОВК - 1 (1,0%).Зясовано, що епітеліальний і неепітеліальний компоненти є облігатними структурами паренхіми нефробластоми, ступінь тканинного і клітинного диференціювання яких визначають її біологічні властивості і прогноз. Виявлено, що тканина нефробластоми в дітей у вікових групах до 3-х років, на відміну від старших пацієнтів, морфологічно характеризується низьким ступенем тканинного і клітинного диференціювання компонентів, інфільтративним ростом та деструкцією капсули, атиповим мікрогемоциркуляторним руслом з вираженими розладами кровообігу, високим питомим обємом вогнищ некрозу пухлинної тканини (понад 0,0684±0,0192), що відображає агресивність клінічного перебігу нефробластоми і є несприятливою прогностичною ознакою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове рішення наукової задачі - встановлення основних морфологічних характеристик епітеліального і неепітеліального компонентів нефробластом різного ступеня катаплазії для забезпечення вірогідності й обєктивізації патогістологічного діагнозу та прогнозу.

Зясовано, що епітеліальний і неепітеліальний компоненти є облігатними структурами паренхіми нефробластоми, ступінь тканинного і клітинного диференціювання яких визначають її біологічні властивості і прогноз.

Виявлено, що тканина нефробластоми в дітей у вікових групах до 3-х років, на відміну від старших пацієнтів, морфологічно характеризується низьким ступенем тканинного і клітинного диференціювання компонентів, інфільтративним ростом та деструкцією капсули, атиповим мікрогемоциркуляторним руслом з вираженими розладами кровообігу, високим питомим обємом вогнищ некрозу пухлинної тканини (понад 0,0684±0,0192), що відображає агресивність клінічного перебігу нефробластоми і є несприятливою прогностичною ознакою.

Встановлено, що інформативними (р<0,05) показниками підвищення ступеня злоякісності нефробластом є наростання мітотичного індексу в епітеліальному, лейо- і рабдоміобластному компонентах відповідно з 7,2±0,51‰ до 15,1±0,96‰, з 15,4±1,3‰ до 23,6±2,3‰ і з 16,2±1,9‰ до 28,1±3,6‰, а також відсотка патологічних форм мітозів відповідно з 21,5±2,7% до 52,8±3,7%, з 25,1±3,7% до 56,3±4,9%, з 27,1±4,3% до 62,1±7,4%, що є прогностично несприятливим.

Документовано, що високодиференційовані тубулярні, розеткоподібні, сосочкові (псевдоклубочкові) структури епітеліального компонента нефробластом, незважаючи на низьку проліферативну активність (мітотичний індекс до 12,7±0,4‰ і відсоток патологічних мітозів до 46,1±3,3), здатні в 76% випадків до судинної інвазії з розвитком регіонарних і віддалених метастазів.

Показано, що солідні епітеліальні, низько- і недиференційовані міобластні структури, незалежно від їхнього питомого обєму, у 100% випадків супроводжуються судинною інвазією пухлинними клітинами, що сприяє ранньому лімфогематогенному метастазуванню і визначає агресивність клінічного перебігу та несприятливий результат.

Визначені характерні морфологічні ознаки епітеліального і неепітеліального компонентів нефробластом різного ступеня катаплазії інформативні для використання у практиці патологоанатомів педіатричного профілю, онкохірургічних педіатричних відділеннях (для оптимізації діагностики та зясування прогнозу), а також у педагогічному процесі на кафедрах патологічної анатомії, онкології, неонатології і дитячої хірургії.

Абдуллін Р.Ф. Особливості гістоструктури епітеліального та мезенхімального компонентів нефробластоми (пухлина Вільмса) у дітей // Питання експериментальної та клінічної медицини. - 2006. - Вип.10, Т.1. - С.212-217.

Абдуллін Р.Ф. Клініко-морфологічні критерії перебігу та прогнозу пухлини Вільмса // Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2006. - Т.7, №1. - С.121-125.

Абдуллін Р.Ф. Морфологія нефроепітеліального компонента пухлини Вільмса // Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2006. -Т.7, №2. - С.236-239.

Абдуллін Р.Ф. Імуноекспресія панцитокератинів як маркер ступеня епітеліального диференціювання пухлини Вільмса // Вісник наукових досліджень. - 2006. - №3 (44). - С.94-96.

Абдуллін Р.Ф. Клініко-морфологічна характеристика нефробластом (пухлина Вільмса) у дітей //Медико-соціальні проблеми сімї. - 2006. - Т.11, №1. - С.69-74.

Абдуллін Р.Ф., Шлопов В.Г. Морфологічна характеристика нефробластом (пухлина Вільмса) та інтраренальних нейробластом у дітей // Матеріали XI зїзду онкологів України. - Судак, 2006. - С.203.

Абдуллін Р.Ф. Імуноекспресія панцитокератинів як маркер ступеня епітеліального диференціювання пухлини Вільмса // Морфологічний стан тканин у нормі та при моделюванні патологічних процесів (Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю) - Тернопіль, 2006. - С.3-5.