Патоморфологія легеневих судин у дітей при первинній та вторинній пульмональній гіпертензії - Автореферат

Аналіз вітчизняної і зарубіжної літератури, присвяченої первинній та вторинній легеневій гіпертензії (ЛГ), показав, що при обох формах підвищений тиск призводить до розвитку майже ідентичної картини в судинній системі легень, тому ці різновиди важко диференціювати на світлооптичному рівні (Андрєєв М.Д. із співавт., 2005; Демчук А.В., 2006; Fishman Мета дослідження - встановити основні морфологічні ознаки в системі легеневих судин у дітей з первинною та вторинною пульмональною гіпертензією для забезпечення вірогідності й обєктивізації патогістологічного діагнозу та прогнозу. Досягнення мети передбачало вирішення наступних задач: За матеріалами протоколів розтинів, історій хвороб дітей провести зіставлення клінічних та морфологічних проявів патології легеневих судин, що супроводжуються первинною (ідіопатичною) гіпертензією (синдромом Айєрза) у малому колі кровообігу. Зіставити клінічні та морфологічні прояви патології легеневих судин у дітей при вроджених вадах серця та ідіопатичному фіброзуючому альвеоліті (синдромі Хаммена-Річа), що супроводжуються вторинною пульмональною гіпертензією. Здійснити порівняльний морфологічний аналіз із задіянням імуногістохімічних методик змін судинної системи легень при ідіопатичній пульмональній ЛГ (синдромі Айєрза), ідіопатичному фіброзуючому альвеоліті (синдромі Хаммена-Річа) та вроджених вадах серця для їх розмежування.Для досягнення поставленої мети нами були вивчені основні кількісні та якісні морфологічні характеристики судинного русла легень 43 секційних випадків пульмональної гіпертензії у дітей віком від 4 годин до 13 років, в яких при патологоанатомічному дослідженні були виявлені структурні зміни у системі легеневих судин, що супроводжувалися різними формами ЛГ. Смерть дітей у контрольній групі настала у віці від 7 діб до 8 років (середній вік - 3,14±1,1 років) внаслідок інфекційних процесів (гостра кишкова інфекція, менінгоенцефаліт) і метаболічних порушень (синдром Рейє) - по 3 випадки, вроджених вад розвитку (центральної нервової системи - гідроцефалія та множинних без залучення серця і легень) - 2 (22,2%) та пухлин (велика кістозна лімфангіома шиї) - один випадок (11,2%). Результати проведеного порівняльного морфологічного дослідження показали, що морфологічні зміни в легеневих артеріях великого калібру (діаметр 0,5 - 1 мм) мали місце при всіх трьох досліджуваних видах патології легень, головним симптомом яких була пульмональна гіпертензія. У легеневих артеріях еластично-мязового типу морфо-функціональні зміни найбільшою мірою виявляються при первинній (ідіопатичній) і гіперкінетичній ЛГ, обумовленій ВВС з пре-і посттрикуспідальним ліво-правим шунтом і, в меншому ступені, при синдромі Хаммена-Річа. Має місце сильний позитивний кореляційний звязок між питомим обємом периваскулярної дисплазованої сполучної тканини і питомим обємом “подушкоподібних” випинань інтими і товщиною мязового шару (r= 0,8371) у великих артеріях еластично-мязового типу.Первинна, або ідіопатична, пульмональна гіпертензія (синдром Айєрза) включає хронічну гіпертензію у малому колі кровообігу, вазоконстрикцію гладкомязових клітин, проліферацію медії та інтими дрібних (61,9±5,2%) і середніх (39,1±4,2%) артерій мязового типу з наступним фіброзом стінки судин, плексиформну артеріопатію та гіпертрофію правого шлуночка серця й обовязкову наявність у периваскулярній зоні внутрішньолегеневих артерій незрілої, дисплазованої сполучної тканини ембріонального типу. Синдром Айєрза має певну вікову градацію: у дітей до трьох років він характеризується високим питомим обємом дрібних і середніх легеневих артерій з вираженною констрикцією і дилятацією гладкомязових клітин на тлі периваскулярної осередкової дисплазії сполучної тканини зі слабко вираженим периваскулярним фіброзом; після 5 років типовими є плексиформні судинні ураження, ангіоматоз, ендо-та перифібропроліферативний склероз (загальна площа уражень складає 41,6±3,8%), вогнищева атрофія альвеолярного капілярного русла. Проявами вторинної гіперкінетичної легеневої гіпертензії, обумовленої вродженими вадами серця, слугують міоеластоз медії і гіперплазія гладкомязових клітин в інтимі артерій еластично-мязового типу, висока питома вага в судинній стінці гладкомязових клітин з яскравим подвійним променезаломленням, ішемія міжальвеолярного капілярного русла, поєднання периартеріального та перивенозного склерозу з дрібними вогнищами дисплазії сполучної тканини.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

судина патологія гіпертензія кровообіг

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі - встановлення основних морфологічних ознак в системі легеневих судин у дітей з первинною та вторинною пульмональною гіпертензією для забезпечення вірогідності й обєктивізації патогістологічного діагнозу та прогнозу.

Первинна, або ідіопатична, пульмональна гіпертензія (синдром Айєрза) включає хронічну гіпертензію у малому колі кровообігу, вазоконстрикцію гладкомязових клітин, проліферацію медії та інтими дрібних (61,9±5,2%) і середніх (39,1±4,2%) артерій мязового типу з наступним фіброзом стінки судин, плексиформну артеріопатію та гіпертрофію правого шлуночка серця й обовязкову наявність у периваскулярній зоні внутрішньолегеневих артерій незрілої, дисплазованої сполучної тканини ембріонального типу.

Синдром Айєрза має певну вікову градацію: у дітей до трьох років він характеризується високим питомим обємом дрібних і середніх легеневих артерій з вираженною констрикцією і дилятацією гладкомязових клітин на тлі периваскулярної осередкової дисплазії сполучної тканини зі слабко вираженим периваскулярним фіброзом; після 5 років типовими є плексиформні судинні ураження, ангіоматоз, ендо- та перифібропроліферативний склероз (загальна площа уражень складає 41,6±3,8%), вогнищева атрофія альвеолярного капілярного русла.

Морфологічними проявами ідіопатичного фіброзуючого альвеоліту (синдрому Хаммена-Річа) є: запалення з виразними альтеративним і продуктивним компонентами, осередкове ушкодження базальних мембран капілярів альвеолярних мішечків з поєднаною внутрішньоальвеолярною проліферацією пневмоцитів ІІ-го типу та формуванням безсудинних нодулярних вузликів з виходом процесу в нодулярний фіброз, мононуклеарним складом альвеолярних запальних інфільтратів, компенсаційною артеріолярною вазоконстрикцією та гіпертрофією гладкомязових клітин, що є морфологічним субстратом ранньої вторинної гіпертензії. Проявами вторинної гіперкінетичної легеневої гіпертензії, обумовленої вродженими вадами серця, слугують міоеластоз медії і гіперплазія гладкомязових клітин в інтимі артерій еластично-мязового типу, висока питома вага в судинній стінці гладкомязових клітин з яскравим подвійним променезаломленням, ішемія міжальвеолярного капілярного русла, поєднання периартеріального та перивенозного склерозу з дрібними вогнищами дисплазії сполучної тканини. Питомий обєм плексиформних утворень залежить від тривалості захворювання: у хворих дітей з первинною легеневою гіпертензією віком до 5 років він складає 16±3,9% від загальної площі легеневих артерій, після 5-ти років - 48±7,1%, при вроджених вадах серця з гіперкінетичним типом легеневої гіпертензії - 9,2±2,7% (р<0,005) і практично відсутній у хворих з венозною легеневою гіпертензією та при ідіопатичному фіброзуючому альвеоліті.

Зясовано, що інформативним і достовірним (р<0,005) морфологічним показником ступеня легеневої гіпоксії та прогностично несприятливою ознакою первинної і вторинної пульмональної гіпертензії є зменшення питомого обєму ендотеліоцитів, типованих антитілами до CD34: при синдромі Айєрза в 1,53 (0,1889±0,0396), синдромі Хаммена-Річа в 1,67 (0,1731±0,0484), при вроджених вадах серця з гіперкінетичним типом легеневої гіпертензії в 1,42 (0,2035±0,0305) разів порівняно з контрольною групою (0,2891±0,0116).

Встановлені основні гістологічні, гістохімічні, імуногістохімічні та морфометричні показники первинної і вторинної пульмональної гіпертензії (питомий обєм дрібних і середніх артерій мязового типу, ендотеліоцитів, плексиформних утворень та пневмоцитів ІІ-го типу) придатні для використання при диференціальній діагностиці синдромів Айєрза, Хаммена-Річа і вроджених вад серця з гіперкінетичним типом легеневої гіпертензії, а також у педагогічному процесі на кафедрах патологічної анатомії, неонатології й педіатрії.

1. Поляков К.В. Морфологічні особливості васкулопатій при легеневій артеріальній гіпертензії // Вісник наукових досліджень. - 2006. - №3. - С. 130-132.

2. Поляков К.В. Порівняльна патоморфологічна характеристика судин легень при первинній і вторинній легеневій гіпертензії // Питання експериментальної та клінічної медицини. - 2006. - Вип. 10, Т. 1. - С. 70-75.

3. Поляков К.В. Пульмональна гіпертензія при вадах розвитку легень // Вісник невідкладної та відновної медицини. - 2006. - Т. 7, №1. - С. 98-101.

4. Поляков К.В., Батман Ю.А. Ідіопатичний фіброзуючий альвеоліт (синдром Хаммена-Річа) як причина пульмональної гіпертензії // Вісник невідкладної та відновної медицини. - 2006. - Т. 7, №2. - С. 240-243. Пошукувачем здійснене морфологічне дослідження легеневих судин при синдромі Хаммена-Річа.

5. Поляков К.В. Морфологічні прояви легеневої гіпертензії при синдромі лівобічної гіпоплазії серця // Медико-соціальні проблеми сімї. - 2006. - Т. 11, №1. - С. 79-82.

6. Поляков К.В. Патоморфологія судин легенів при синдромі Айєрза у дітей // Перинатологія і педіатрія. - 2006. - №3. - С.162-164.

7. Поляков К.В. Морфологічні особливості васкулопатій при легеневій артеріальній гіпертензії // Морфологічний стан тканин у нормі та при моделюванні патологічних процесів (Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю) - Тернопіль.-30-31 травня 2006. - С. 104-106.