Вплив больового синдрому при запальних захворюваннях придатків матки на стан вегетативної нервової системи жінок. Вміст церулоплазміну та фагоцитарна активність нейтрофілів у сироватці крові і у пунктаті з черевної порожнини хворих на дану хворобу.
При низкой оригинальности работы "Патогенетично обґрунтовані підходи при лікуванні запальних захворювань придатків матки", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
На першому етапі, для виявлення структури і особливостей перебігу ЗЗПМ, проведено обробку архівного матеріалу, а саме - відомостей з 905 історій хвороб жінок, що проходили лікування у гінекологічному відділенні Полтавського міського клінічного будинку з приводу ЗЗПМ у 1985-1986 рр. (група А), 1995-1996 рр. (група В) і 2003-2004 рр. (група С). До І групи увійшло 45 хворих, які страждали на гострі запальні процеси, до ІІ - 48 жінок, у яких на момент обстеження було загострення хронічного ЗЗПМ, до ІІІ - 47 жінок, які мали хронічний запальний процес, що проявлявся лише больовим синдромом. Погіршення загального самопочуття відмічали 95,6±3,1% (43) жінок І групи, 75,0±6,3% (36) жінок ІІ групи і 48,9±7,3% (23) - ІІІ, а порушення менструального циклу - 42,2±11,3% (19) жінок І групи, 56,3±9,5% (27) - ІІ та 76,6±7,1% (36) - ІІІ групи. У І групі сума балів анкети складала 24,85±1,23, що у 1,8 рази (р<0,005) більше ніж у жінок контрольної групи, у ІІ групі цей показник дорівнював 29,83±1,65 бали, що при порівнянні з КГ було у 2,1 рази (р<0,005) більше, у хворих ІІІ групи сума балів складала 39,03±1,82, що було відповідно більше у 2,8 рази (р<0,005). У І групі ЛІІ дорівнював 2,2±0,2, тобто відбувалось його підвищення у порівнянні з групою контролю у 4 рази (р<0,001), у ІІ групі він був вищим у 2,6 рази і дорівнював 1,45±0,18 (р<0,005), а у ІІІ групі - вищим у 2,2 рази і складав 1,2±0,1 (р<0,005).Дисертаційна робота містить теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального завдання гінекології - патогенетичне обґрунтування та розробка індивідуалізованого терапевтичного алгоритму із включенням засобів корекції місцевих гемодинамічних порушень, що істотно підвищує ефективність лікування запальних захворювань придатків матки. На запальні захворювання придатків матки у 4 рази частіше хворіють жінки до 20 років, у 86% випадків захворювання мають хронічний перебіг, у 58,4% супроводжуються порушеннями менструального циклу та у 63,5% - статевими дисфункціями. Запальні захворювання придатків матки у 98,2% пацієнток супроводжуються больовим синдромом, що має високий ступінь кореляції із загальною дисфункцією вегетативної нервової системи (r > 0,5) і в усіх випадках призводить до значного нервово-психічного напруження. При гострих запальних захворюваннях придатків матки серомукоїди крові підвищуються до 0,48±0,02 од., лейкоцитарний індекс інтоксикації до 2,2±0,2, церулоплазмін до 460,12±27,24 мг/л; при загостренні хронічних - серомукоїди підвищуються до 0,28±0,02 од., лейкоцитарний індекс інтоксикації до 1,45±0,18, церулоплазмін до 419,35±21,97 мг/л. Застосування диференційованого лікування ЗЗПМ зменшує активність запального процесу, що підтверджується зниженням серомукоїдів у 1,6-2,4 рази, лейкоцитарного індексу інтоксикації у 2 рази; підвищення вмісту церулоплазміну у 1,5 рази, фагоцитарної активності нейтрофілів у 2,8 рази та пульсового кровонаповнення у 1,8-3 рази і венозного відтоку у 2,5-3 рази, на тлі зменшення резистентності маткових і яєчникових артерій у 1,3 рази.
Вывод
больовий запальний матка фагоцитарний
Дисертаційна робота містить теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального завдання гінекології - патогенетичне обґрунтування та розробка індивідуалізованого терапевтичного алгоритму із включенням засобів корекції місцевих гемодинамічних порушень, що істотно підвищує ефективність лікування запальних захворювань придатків матки.
1. На запальні захворювання придатків матки у 4 рази частіше хворіють жінки до 20 років, у 86% випадків захворювання мають хронічний перебіг, у 58,4% супроводжуються порушеннями менструального циклу та у 63,5% - статевими дисфункціями.
2. Запальні захворювання придатків матки у 98,2% пацієнток супроводжуються больовим синдромом, що має високий ступінь кореляції із загальною дисфункцією вегетативної нервової системи (r > 0,5) і в усіх випадках призводить до значного нервово-психічного напруження.
3. При гострих запальних захворюваннях придатків матки серомукоїди крові підвищуються до 0,48±0,02 од., лейкоцитарний індекс інтоксикації до 2,2±0,2, церулоплазмін до 460,12±27,24 мг/л; при загостренні хронічних - серомукоїди підвищуються до 0,28±0,02 од., лейкоцитарний індекс інтоксикації до 1,45±0,18, церулоплазмін до 419,35±21,97 мг/л. При хронічних процесах, що проявляються лише больовим синдромом вміст серомукоїдів підвищується до 0,23±0,02 од. лейкоцитарний індекс інтоксикації до 1,2±0,1, а церулоплазмін зменшується до 288,63±22,2 мг/л.
4. Вміст серомукоїдів у пунктаті з черевної порожнини виявляється вищими ніж у крові складаючи при гострих процесах 0,68±0,02 од., при загостренні хронічних - 0,49±0,02 од., при тривалих хронічних процесах - 0,27±0,02 од., що свідчить про переважання локального запального процесу над загальним.
5. Фагоцитарна активність нейтрофілів при гострих процесах у крові слала 23,6±2,9%, у пунктаті - 80,0±11,5%, при загостренні хронічних відповідно 36,4±3,0% і 73,4±10,4%, при тривалих хронічних - у крові 38,3±4,8%, у пунктаті 36,1±13,9%.
6. Встановлено, що локальні порушення кровообігу в органах малого тазу супроводжуються: підвищенням резистентності реґіонарних артерій при гострих запальних процесах до 0,79±0,01 і при хронічних до 0,71±0,01, зниженням пульсового кровонаповнення з 0,44±0,02 до 0,20±0,02, уповільненням венозного відтоку з 30,48±1,02 до 22,79±0,59 відповідно, збільшенням отвору вен матки і яєчників на 0,4±0,01 см та ознаками варикозу при хронічних процесах.
7. Застосування диференційованого лікування ЗЗПМ зменшує активність запального процесу, що підтверджується зниженням серомукоїдів у 1,6-2,4 рази, лейкоцитарного індексу інтоксикації у 2 рази; підвищення вмісту церулоплазміну у 1,5 рази, фагоцитарної активності нейтрофілів у 2,8 рази та пульсового кровонаповнення у 1,8-3 рази і венозного відтоку у 2,5-3 рази, на тлі зменшення резистентності маткових і яєчникових артерій у 1,3 рази. Це дозволяє більш якісно відновити репродуктивну функцію жінок.
Практичні рекомендації.
1. До плану обстеження хворих на запальні захворювання придатків матки рекомендується включати дослідження серомукоїдів, церулоплазміну і фагоцитарної активності нейтрофілів у сироватці крові і у пунктаті з черевної порожнини та допплерометрію і реовазографію органів малого тазу.
2. З метою корекції порушень кровообігу внутрішніх статевих органів, до схеми лікування хворих на запальні захворювання придатків матки, рекомендується додавати засоби, що покращують мікроциркуляцію, зокрема інтравагінальну гірудотерапію. Протипоказанням до призначення гірудотерапії є ознаки гострого живота, менструація, вагітність, стійка гіпотонія, анемія ІІ і ІІІ ступеню, захворювання крові, гострі та хронічні гепатити. Медичні пявки приставляються до бокових склепінь (по одній в кожне) один раз на день.
3. При гострих запальних захворюваннях придатків матки, підвищенні температури тіла вище 38?С, вираженій інтоксикації та ускладненнях рекомендовано призначати інтравагінальну гірудотерапію (№10 кожен день), антибіотики, супозиторії з диклофенаком натрію (per rectum №10 на ніч) та дезінтоксикаційну терапію.
4. При хронічних запальних захворюваннях придатків матки рекомендовано призначати інтравагінальну гірудотерапію (№ 10 кожен день і №5 через день), розчин циклоферону (250 мг №5 через день), супозиторії з диклофенаком натрію (per rectum на ніч №10), дезінтоксикаційну терапію.
5. При хронічних запальних захворюваннях придатків матки з тривалим больовим синдромом рекомендовано призначати інтравагінальну гірудотерапію (№ 10 кожен день і №10 через день), розчин циклоферону (250 мг №5 через день). Етіотропну терапію необхідно проводити після повного обстеження.
6. Пявки використовуються одноразово, після застосування їх необхідно погружати у герметичну ємність з розчином дезактину, а утилізацію проводити методом спалювання.
Список литературы
1. Зятіна О.М. Аналіз захворюваності і перебігу запальних захворювань придатків матки //Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії: Наук.-практ. журнал. - 2004.- Т.4. - Вип.2 (8). - С.82-85.
2. Зятіна О.М. Біль, вегетативні і нервово-психічні порушення у жінок із запальними процесами придатків матки // Актуальні проблеми клінічної, експериментальної, профілактичної медицини та стоматології: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та молодих вчених. - Донецьк, 2005. - С.108.
3. Зятіна О.М. Вплив комплексного лікування з гірудотерапією на вміст білків гострої фази при запальних захворюваннях придатків матки // Науковий вісник Ужгородського університету: серія Медицина. - 2006. - Вип.28. - С.168-171.
4. Зятіна О.М. Фагоцитарна активність нейтрофілів та вміст церулоплазміну у жінок з запальними захворюваннями придатків матки //Світ медицини та біології. - Полтава, 2006. - №2. - С.87-91.
5. Зятіна О.М. Перспективи застосування гірудотерапії при запальних захворюваннях придатків матки // Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії: Наук.-практ. журнал. - 2006.- Т.6. - Вип.3 (15). - С.170-173.
