Патогенетичне значення порушень у системі гемостазу у розвитку плацентарної недостатності у вагітних з патологічним рівнем АФА - Автореферат

Патологія плода при пізніх гестозах виникає внаслідок перфузійно-дифузійної недостатності плаценти і майже у третини хворих виявляється вираженим синдромом затримки внутрішньоутробного розвитку (ЗВУР) (Афанасьєва Н.В., 2004). Не дивлячись на різноманітну трактовку змін, на яких базується прееклампсія, загальним є те, що кінцевою точкою усіх виявлених змін в ЦНС, гормональній регуляції, плаценті та нирках є порушення головних ланок мікроциркуляторного русла, котрі призводять до гіпоксичних, ішемічних та некротичних змін у життєво важливих органах (Стрижаков А.Н., 2005, Воронин К.В., 2005, Roberta B. Усе це свідчить про необхідність вивчення патогенетичної ролі порушень у системі гемостазу, гіперпродукції автоантитіл до мембранних ФЛ та фосфоліпід-повязаних протеїнів плазми (в2-ГП-1, аннексину V та протромбіну) у розвитку ПН у вагітних зі ЗВУР та прееклампсією. Виконати проспективне дослідження перебігу вагітності і пологів, стану фетоплацентарного комплексу (ФПК) у вагітних з ПН та прееклампсією. Провести аналіз спектру АФА, ролі антитілоутворення до в2-ГП-1, протромбіну та аннексину V у розвитку ПН у вагітних з прееклампсією та ЗВУР плода.Результати дисертаційної роботи базуються на даних клінічного спостереження та лабораторно-інструментального обстеження вагітних, які перебували на стаціонарному лікуванні в пологовому будинку Одеської обласної клінічної лікарні за період 2003-2005 рр. Критеріями для виділення когорти вагітних з ПН з метою визначення у них частоти автоімунних розладів були: 1) наявність в анамнезі 2 та більш мимовільних викидней та/або передчасних пологів, антенатальної загибелі плода, вказівок на ранній розвиток прееклампсії, ПН, ЗВУР плода, судинні порушення; 2) ускладнений перебіг теперішньої вагітності: затримка розвитку плода за даними ультразвукової фетометрії, симптоми антенатального дистресу плода при його біофізичному моніторингу (нестресовий тест, біофізичний профіль); 3) гіперкоагуляція в тромбоцитарній або плазмовій ланці гемостазу, не відповідна терміну вагітності. З метою досягнення поставлених задач основну групу (105 жінок) було розділено на такі підгрупи: І - 35 вагітних зі ЗВУР, ІІ - 35 вагітних з прееклампсією, ІІІ - 35 жінок, у яких вагітність була обтяжена прееклампсією та ЗВУР, IV (контрольна група) - 30 практично здорових жінок з фізіологічним перебігом вагітності. Так, у І клінічній групі таких вагітних було лише 14 (40±8,3% від чисельності групи), у ІІ групі було 12 (34,3±8,0%) вагітних з патологічним рівнем АФА. Цікаво, що у вагітних ІІ та ІІІ клінічних груп, які мали виражені прояви прееклампсії, частіше зустрічалося підвищення титру автоантитіл до ФС (табл.1) ніж у вагітних І групі, які мали лише прояви ЗВУР (37,1% проти 25,7%).У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної наукової задачі, спрямованої на підвищення точності ранньої діагностики ускладнень гестаційного процесу у вагітних з патологічним рівнем антифосфоліпідних антитіл. За результатами проспективного дослідження перебігу вагітності, пологів та стану ФПК у жінок групи ризику розвитку плацентарної недостатності встановлено: у пацієнток з синдромом ЗВУР плода, прееклампсією та сполученням синдрому ЗВУР та прееклампсії водночас перебіг вагітності характеризується високою частотою раннього токсикозу (62,1%; 51,4%; 60% - відповідно), загрозою переривання вагітності (60%; 45,7%; 48,6%), маловоддям (48,6%; 31,4%; 34,3%), низькою плацентацією (17,6%; 17,1%; 20,0%). Загальна частота виявлення автоантитіл до мембранних фосфоліпідів у груп дослідження становила: у пацієнток з синдромом ЗВУР плода - 12%, у пацієнток з прееклампсією - 10%, у пацієнток з сполученням синдрому ЗВУР та прееклампсії водночас - 21%. У розвитку синдрому ЗВУР та прееклампсії патогенетичне значення має гіперпродукція IGG та IGM-автоантитіл до мембраних фосфоліпідів: до кардіоліпіну та фосфатидилсерину за умов ЗВУР та прееклампсії, до кардіоліпіну та фосфатидилхоліну за відсутності проявів гестозу, до кардіоліпіну та фосфатидилетаноламіну у вагітних з прееклампсією. Найвищу прогностичну точність ранньої діагностики ЗВУР та тяжких форм прееклампсії при використанні у якості прогностичного критерію рівня АФА має комбінація високих титрів автоантитіл до кардіоліпіну, фосфатидилсерину та автоантитіл до в2-ГП-1 у сполученні із тромбоцитопенією та гіперагрегацією тромбоцитів, що може бути використано в якості раннього діагностичного тесту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної наукової задачі, спрямованої на підвищення точності ранньої діагностики ускладнень гестаційного процесу у вагітних з патологічним рівнем антифосфоліпідних антитіл.

1. За результатами проспективного дослідження перебігу вагітності, пологів та стану ФПК у жінок групи ризику розвитку плацентарної недостатності встановлено: у пацієнток з синдромом ЗВУР плода, прееклампсією та сполученням синдрому ЗВУР та прееклампсії водночас перебіг вагітності характеризується високою частотою раннього токсикозу (62,1%; 51,4%; 60% - відповідно), загрозою переривання вагітності (60%; 45,7%; 48,6%), маловоддям (48,6%; 31,4%; 34,3%), низькою плацентацією (17,6%; 17,1%; 20,0%).

2. Загальна частота виявлення автоантитіл до мембранних фосфоліпідів у груп дослідження становила: у пацієнток з синдромом ЗВУР плода - 12%, у пацієнток з прееклампсією - 10%, у пацієнток з сполученням синдрому ЗВУР та прееклампсії водночас - 21%.

3. У розвитку синдрому ЗВУР та прееклампсії патогенетичне значення має гіперпродукція IGG та IGM-автоантитіл до мембраних фосфоліпідів: до кардіоліпіну та фосфатидилсерину за умов ЗВУР та прееклампсії, до кардіоліпіну та фосфатидилхоліну за відсутності проявів гестозу, до кардіоліпіну та фосфатидилетаноламіну у вагітних з прееклампсією.

4. Встановлено наявність високого ступеня конкордантності (95,5%) між підвищенням рівня АФА у 2 та більше разів від фізіологічної норми та раннім розвитком тяжких форм гестозу, внутрішньоутробної гіпоксії та ЗВУР. При цьому найбільш тяжкі ускладнення вагітності спостерігалися у жінок, у яких поряд з високим рівнем автоантитіл класів IGG і IGM до мембранних ФЛ реєструвалися підвищені тітри автоантитіл до кофакторних глікопротеїнів (в2-глікопротеїну-1, протромбіну та аннексину V).

5. Гіперпродукція автоантитіл до мембранних фосфоліпідів та повязаних з ними глікопротеїнів (в2-ГП-1, протромбіну та аннексину V) відіграє роль у розвитку гіперкоагуляції, не відповідній строку вагітності, а також вираженій гиперагрегації Tr та активації внутрішньосудинного згортання. Між вираженістю тромбоцитопенії, збільшенням агрегації Tr та вмістом АФА у вагітних існує сильний звязок (r=-0,79 p<0,05). При дослідженні впливу гіперкоагуляторних змін на показники функціонального стану плода та його перинатальні морфофункціональні характеристики встановлено наявність сильного негативного звязку між масою плода, титром АФА (r=-0,79 p<0,05) та гіперкоагуляційними змінами у системі гемостазу (r=-0,77 p<0,05), що супроводжується гемодинамічними та дисциркуляторними порушеннями в плаценті.

6. Найвищу прогностичну точність ранньої діагностики ЗВУР та тяжких форм прееклампсії при використанні у якості прогностичного критерію рівня АФА має комбінація високих титрів автоантитіл до кардіоліпіну, фосфатидилсерину та автоантитіл до в2-ГП-1 у сполученні із тромбоцитопенією та гіперагрегацією тромбоцитів, що може бути використано в якості раннього діагностичного тесту.

ПЕРЕЛІК РОБІТ, ЩО ОПУБЛІКОВАНІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Рожковська Н.М., Ситнікова В.О., Борщова О.П. Вплив антифосфоліпідних антитіл на фетоплацентарну систему // Здоровье женщины. - 2004. - №4(20). - С.19-22.

2. Ситнікова В.О., Борщова О.П. Фактори ризику виникнення фето-плацентарної недостатності при гіпоксії плода в сполученні із затримкою його розвитку // Вісник наукових досліджень. - 2005. - №2. - С.143-145.

3. Рожковська Н.М., Ситнікова В.О., Борщова О. П. Роль автоімунних порушень у розвитку гіпоксії плода у вагітних з гестозом // Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики. Збірник наукових праць. Випуск 12. - Київ-Луганськ, 2005. - С.90-98.

4. Рожковська Н.М., Борщова О. П. Спектр антифосфоліпідних антитіл у вагітних з плацентарною недостатністю та гестозом // Проблемы, достижения и перспективы развития медикобиологических наук и практического здравоохранения. Труды Крымского государственного медицинского университета им. С.И. Георгиевского. - Симферополь, 2005. - том 141, часть ІІ. - С.127-130.

5. Борщова О.П. Патогенетичне значення порушень у системі гемостазу у розвитку плацентарної недостатності у вагітних з прееклампсією та патологічним рівнем антифосфоліпідних антитіл // Одеський медичний журнал. - 2006. - №1.

6. Рожковська Н.М., Ситнікова В.О., Борщова О. П. Гіперпродукція антифосфоліпідних антитіл при гіпоксії плода // Тези Х конгресу світової федерації українських лікарських товариств. - Чернівці-Київ, 2004. - С.160-161.

7. Ситнікова В.О., Борщова О. П. Фактори ризику виникнення фето-плацентарної недостатності при гіпоксії плода в сполученні з затримкою його розвитку // Тези Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні питання сучасного акушерства”. - Тернопіль, 2005. - С.9.

8. Рожковська Н.М., Ситнікова В.О., Борщова О. П. Особливості психосоматичного розвитку дітей, які народились з синдромом затримки внутрішньоутробного розвитку // Тези Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні питання медичної реабілітації дітей та підлітків”. - Одеса, 2005. - С.21-22.

9. Борщева Е.П. Патологическая роль аутоиммунных нарушений при преэклампсии // Вестник РГМУ. Материалы Пироговской студенческой научной конференции. - Москва, 17 марта, 2005 г. - №3(42). - С.91.

10. Борщова О. П. Спектр антифосфоліпідних антитіл у вагітних з плацентарною недостатністю та гестозом // Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених “Вчені майбутнього”. -Одеса, 2005. - С.137-138.

Размещено на .ru