Патогенетичне обгрунтування протитромботичної терапії синдрома втрати плода у вагітних з первинним антифосфоліпідним синдромом - Автореферат

Hughes (1986) антифосфоліпідний синдром (АФС, синдром Хьюса), одним із трьох клінічних критеріїв якого є синдром втрати плода, а також відкриття наприкінці XX ст. низки генетично зумовлених тром-бофілій дали змогу припустити новий механізм ендотеліальних ушкоджень, який лежить в основі розвитку як синдрому втрати плода, так і багатьох інших ускладнень вагітності. Більше того, дослідники проблеми тромбофілії в різних країнах світу (Вгеnnег В. ет al, 2000; Віск R.. et al, 2000; Сенчук А. Я., 2003; Баркаган 3. С. і співавт., 2004; Макацарія О. Д. і співавт., 2007;) незалежно один від одного одержали дані про домінантну роль набутої і генетично зумовленої тромбофілії, а також про їх поєднання у синдромі втрати плода. З появою даних про відсутність трансплацентарного переходу та впливу на плід відкрилися широкі можливості використання НМГ і пентосану полісульфату SP 54 у разі тромбофілічних станів в акушерстві, і зокрема при АФС (Fijnvandraat К. ет al., 1995; Fisher А. М. ет al., 2000) Дисертаційне дослідження виконано в межах науково-дослідної роботи кафедри акушерства і гінекології № 2 Одеського державного медичного університету, яка є фрагментом науково-дослідної теми «Профілактика, діагностика і терапія синдрому уповільненого росту і недостатності живлення плода при акушерській та гінекологічній патології» (державна реєстрація № 0106U010827). Визначити патогенетичні підходи до тактики попередження втрат плода і тромбоемболічних ускладнень у вагітних з АФС, оцінити ефективність і безпечність тривалого застосування низькомолекулярного антикоагулянту гепариноїду пентосану полісульфату SP 54 у разі тромбофілічних станів під час вагітності, зумовлених циркуляцією АФА.. et al., 1998): 1.Синдром втрати плода: один або більше мимовільних викиднів у терміні 10 тиж і більше (включаючи вагітність, що не розвивалася); У першій групі було 26 жінок, обстежених і проконсультованих до вагітності. Другу групу утворили 29 вагітних, вперше проконсультованих і обстежених під час вагітності у термінах гестації 12-20 тиж, а 30 першовагітних із серологічними ознаками АФС й ускладненим перебігом вагітності - третю групу. Для розвязання завдань дослідження початково нами були сформульовані клінічні та лабораторні критерії відбору пацієнтів до груп. При ретроспективному аналізі перебігу вагітності та пологів виявлено, що з 182 вагітностей, які мали місце у пацієнток І та II груп, лише 15 (8,2%) закінчились народженням життєздатних дітей, що становить 5,9% у І групі та 11,1% - у II групі, значна кількість пологів у пацієнток означених груп (І та II групи відповідно) припадала на спонтанні пологи (44,5%).У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної наукової проблеми, що виявляється у підвищенні ефективності діагностики і корекції порушень стану гемостазу у вагітних за наявності у них АФА та тромбофілії. Особливостями перебігу гестаційного процесу у вагітних з АФС є висока частота репродуктивних втрат у 16-40% випадків, чильне місце серед яких займає: передчасне відшарування хоріону чи (і) плаценти-23,3%; загроза переривання вагітності-18,3%; загроза передчасних пологів - 43,3%; преек-ламсія - 40%; синдром затримки розвитку плода - 48,3%; маловоддя - 10,0%; гіпоплазія плаценти - 14,2%. Вагітні, серопозитивні за АФА без клінічних ознак синдрому, утворюють групу ризику щодо виникнення репродуктивних втрат і тромбофілії, що підтверджується високим рівнем виявлення маркерів тромбофілії (ТАТ - 70 %, ПДФ - 36,6 %) і гіперактивації у тромбоцитарній ланці (56,6 %). Ступінь ризику репродуктивних втрат і тромбофілії у вагітних, се-ропозитивних за АФА, зростає у разі поєднання АФА з екстрагенітальними захворюваннями, іншими факторами ризику тромбофілії і/або порушеннями репродуктивної сфери.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної наукової проблеми, що виявляється у підвищенні ефективності діагностики і корекції порушень стану гемостазу у вагітних за наявності у них АФА та тромбофілії.

. 1. Особливостями перебігу гестаційного процесу у вагітних з АФС є висока частота репродуктивних втрат у 16-40% випадків, чильне місце серед яких займає: передчасне відшарування хоріону чи (і) плаценти -23,3%; загроза переривання вагітності -18,3%; загроза передчасних пологів - 43,3%; преек-ламсія - 40%; синдром затримки розвитку плода - 48,3%; маловоддя - 10,0%; гіпоплазія плаценти - 14,2%. Вагітні, серопозитивні за АФА без клінічних ознак синдрому, утворюють групу ризику щодо виникнення репродуктивних втрат і тромбофілії, що підтверджується високим рівнем виявлення маркерів тромбофілії (ТАТ - 70 %, ПДФ - 36,6 %) і гіперактивації у тромбоцитарній ланці (56,6 %).

Ступінь ризику репродуктивних втрат і тромбофілії у вагітних, се-ропозитивних за АФА, зростає у разі поєднання АФА з екстрагенітальними захворюваннями, іншими факторами ризику тромбофілії і/або порушеннями репродуктивної сфери.

АФС у вагітних проявляється порушеннями в системі гемостазу, а саме тромбоцитарної та прокоагулянтної ланки. Наявність циркулюючого ВА поєднується з визначенням ознак тромбофілії за виявленням маркерів внутрішньосудинного згортання крові й активації тромбоцитарної ланки гемостазу у 68,2 %, а наявність АФА -у 18,8 %. Одночасно ВА і АФА виявляються у 31 % хворих.

Діагностика АФС грунтується на виявленні клінічних та лабораторних даних. Лабораторними крітеріями діагностики АФС слід вважати наявність молекулярних маркерів тромбофілії (ТАТ, F1 2, D-димер, ПДФ), а також агрегаційну активність тромбоцитів. Виявлення антитіл до фосфоліпідів за визначенням циркулюючого ВА із застосуванням гемостазіологічних тестів дозволяє діагностувати залучення у патологічний процес білків-кофакторів, що є особливо значущим для прогнозування ризику втрат плода і розвитку тромбофілії.

Застосуванням пентосану полісульфату SP 54 в комплексній патогенетичній терапії безперервно у профілактичному режимі з початку І триместру впродовж усього терміну гестації і в післяпологовому періоді у вагітних з АФС дозволяє в абсолютній більшості випадків запобігти втраті плода з тромботичним ускладненням (92,0 %), значно понизити частоту передчасних пологів (7,6 %), СЗРП (7,6 %) і частоту гестозів (19,2 %). Патогенетична терапія із використанням пентосану полісульфату призводить до нормалізації показників гемостазу (показники ТАТ і ПДФ) і в 74 % випадків вдається забезпечити нормальну функцію тромбоцитарної ланки гемостазу.

Протитромботична монотерапія пентосаном полісульфатом у вагітних із вперше діагностованим АФС у терміні гестації 12-20 тиж і вираженими початковими клініко-гемостазіологічними порушеннями допомагає купірувати клінічні ознаки загрози переривання вагітності у 60 % випадків і забезпечити позитивну динаміку показників плацентарного кровотоку за даними доппле-рометріїу 81 % випадків.

1. Бондаренко Н. И. Профилактика тромбофилических осложнений у родильниц с приобретенной формой тромбофилии // Вестник морской медицини. - Одесса, 2006. - № 4(35). - С. 35 - 38.

2. Бондаренко Н. И., Зелинский А. А. Профилактика фетоплацентарной недостаточности у беременньїх с первичным антифосфолипидным синдромом // Проблеми, достижения и перспективи развития медикобиологических наук и практического здравоохранения. Труди Крьшского медицинского университета им. С. И. Георгиевского. - Симферополь, 2007. - Т. 143, ч. III. - С. 18 - 20. (Огляд літератури, участь в проведенні клінічних, лабораторних, інструментальних досліджень, статистичної обробки одержаних результатів).

3.Линников В. И., Бондаренко Н. И. Молекулярные маркеры тромбофилии в диагностике риска тромботических осложнений при гормональной контрацепции // Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. - К.: Інтермед, 2006. - С. 387 - 390. (Обґрунтування мети наукового дослідження та висновків, формування контингенту кліничних груші, проведення статистичної обробки одержаних результатів).

3.Спосіб профілактики та лікування тромбофіліїу жінок під час гестаціїта після пологів. Патент України № 21707. Бюл. № 3 (участь в проведенні клінічних, лабораторних досліджень, статистична обробка результатів, підготовка до друку). Співавтори: Лінніков В. І., Євдокимова В. В.