Патогенетичне обґрунтування шляхів підвищення адаптаційних можливостей організму до токсичного ураження печінки в експерименті - Автореферат

В експерименті показано, що у здоровому організмі лазерне випромінювання здатне змінювати функціональний стан органів і тканин, стимулювати процеси мікроциркуляції, антиоксидантний захист, енергетичні та синтетичні процеси в клітинах, інтенсифікувати їх проліферацію і підвищувати стійкість до гіпоксії, посилювати мікросомальне окислення в гепатоцитах, здійснювати імуномодулювальний вплив (Hrnjak M., 1991; Илларионов В.Е., 1994; Золотарева Т.А., Олешко Т.И., 1995; Кончугова Т.В. и соавт., 1997; Schindl Поглинаючи токсини мікробного і метаболічного походження, які і в нормі в певній кількості проникають з кишок у кров (Лихоед В.Л. и соавт., 1996; Хаитов Р.М., Пинегин Б.В., 1997; Долгушин И.И. и соавт., 1998; Андрейчин М.А., Ивахив О.Л., 1998), ентеросорбенти зменшують навантаження на гепатоцити і макрофаги (Андрейчин М.А. и соавт., 1991; Беляков Н.А., 1991; Пискун Р.П. и соавт., 1998), підвищуючи тим самим резервні можливості детоксикуючої системи печінки. Підвищити адаптаційні можливості організму до гострого токсичного ураження печінки тетрахлорметаном на основі профілактичного використання низькоенергетичного магнітолазерного випромінювання ближнього інфрачервоного діапазону і ентеросорбції в експерименті та обґрунтувати механізми їх дії. Результати проведених досліджень дали змогу довести, що низькоенергетичне лазерне випромінювання, генероване в безперервному режимі з довжиною хвилі 0,82 мкм, у поєднанні з постійним магнітним полем (величина магнітної індукції 30-35 МТЛ) підвищує резистентність організму білих щурів до гострого токсичного ураження печінки тетрахлорметаном. Вперше показано, що посилення резистентності організму до токсичного ураження тетрахлорметаном за допомогою поєднаного магнітолазерного опромінення печінки і крові можливе завдяки підвищенню функціональної активності гепатоцитів, яке проявляється інтенсифікацією жовчовиділення, стимуляцією мікросомального окислення, синтетичних і проліферативних процесів у гепатоцитах.У першій серії експериментів визначали оптимальні біостимулювальні дози (поверхневі густини енергії) черезшкірного магнітолазерного опромінення печінки і крові, окремо та в поєднанні, які максимально підвищують функціональну активність гепатоцитів здорових щурів. У другій серії експериментів визначали вплив магнітолазерного опромінення (печінки та крові окремо і в поєднанні) в ефективних біостимулювальних дозах та ентеросорбції (окремо та в поєднанні з магнітолазерним опроміненням печінки і крові) на організм здорових тварин. Через 48 год після введення токсину в одній підгрупі дослідних щурів вивчали жовчовиділення, у другій - реєстрували 100 кардіоінтервалів і забирали кров для біохімічного та імунологічного досліджень, а також печінку для морфологічного і гістохімічного вивчення, третій - визначали тривалість гексеналового сну, в четвертій - оцінювали стан мікроциркуляції в шкірі, в пятій - визначали інтенсивність печінкового кровообігу. З метою порівняння ефективності магнітолазерного випромінювання у профілактиці та корекції гострого токсичного ураження печінки, викликаного тетрахлорметаном, у четвертій серії експериментів на основі показників жовчовиділення визначали вплив магнітолазерного опромінення печінки і крові на перебіг гострого тетрахлорметанового отруєння печінки. Разом з тим, встановлено тенденцію до збільшення діаметра ядер гепатоцитів, ядерно-цитоплазматичних відношень, а також відносного обєму двоядерних гепатоцитів і мітотичного індексу після поєднаного фотовпливу на печінку і кров порівняно з тваринами, яким опромінювали лише печінку або кров.У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в патогенетичному обґрунтуванні шляхів підвищення адаптаційних можливостей організму до гострого токсичного ураження печінки тетрахлорметаном на основі профілактичного використання низькоенергетичного магнітолазерного випромінювання в оптимальній біостимулювальній дозі у поєднанні з ентеросорбцією. В цих умовах наступне введення тетрахлорметану супроводжується меншими порушеннями жовчовиділення, антиоксидантного захисту, мікросомального окислення в гепатоцитах, білкового і ліпідного обміну, показників гуморального імунітету та фагоцитарної активності лейкоцитів, мікроциркуляції в печінці й цілісному організмі; відмічається нижчий стресогенний вплив токсину, менший ступінь альтеративних, інфільтративних, ексудативних процесів та гемодинамічних розладів у печінці. Профілактичне застосування магнітолазерного опромінення печінки і крові у біостимулювальній дозі разом з ентеросорбцією силлардом П супроводжується вищим гепатопротекторним ефектом у випадку наступного гострого токсичного ураження печінки тетрахлорметаном, ніж їх окреме використання, що вказує на патогенетичну доцільність поєднання цих чинників для підвищення резистентності печінки до гострої інтоксикації. Підвищення резистентності печінки до гострого токсичного ураження тетрахлорметаном після профілактичного магнітолазерного впливу і ентеросорбції проявляєть

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ