Патогенетичне обґрунтування корекції аліментарного фактора у комплексному лікуванні хвороб пародонта - Автореферат

Серед пріоритетних напрямків розвитку стоматології одне з провідних місць посідає проблема вивчення етіології та патогенезу запальних і дистрофічно-запальних хвороб пародонта. Значна розповсюдженість, труднощі досягнення позитивних результатів консервативного та хірургічного лікування свідчать про багатогранність патогенетичних аспектів і потребу подальшого пошуку способів лікування хронічного катарального гінгівіту та генералізованого пародонтиту (Г.Ф. Зважаючи на викладене, отримані результати дозволять сформулювати лікувально-профілактичну концепцію щодо початкових ступенів запальних та дистрофічно-запальних хвороб пародонта з особливим акцентом саме на визначених в експерименті ранніх патогенетичних ланках ушкодження тканин пародонта; розробити заходи протидії формуванню сприятливої ситуації для активації пародонтопатогенів, а також адекватні системи прогнозування з урахуванням аліментарного фактора. Вивчити особливості фактичного харчування неорганізованої популяції на базі епідеміологічного дослідження, дати порівняльну оцінку особливостей спрямованості фактичного харчування хворих із запальними та дистрофічно-запальними хворобами пародонта і практично здорових осіб. Методи дослідження: клінічне стоматологічне обстеження - для визначення стану тканин пародонта і ефективності запропонованих профілактичних та лікувальних заходів; гігієнічні дослідження - для оцінки особливостей фактичного харчування неорганізованої популяції осіб та визначення спрямованості фактичного раціону у хворих із запальними та дистрофічно-запальними захворюваннями пародонта; морфологічні дослідження, біохімічні дослідження - для визначення патогенетичних ланок ушкодження тканин пародонта при хронічній дії незбалансованого харчування в експерименті, стану тканин пародонта і ефективності профілактично-лікувальних заходів у клініці і для обґрунтування застосування лікарських засобів; математико-статистичні дослідження - для опрацювання результатів, побудови алгоритму прогнозування виникнення захворювань пародонта.Другу дослідну групу складали 22 щури (група ТР), яких утримували з тримісячного віку протягом 6 місяців на НД, а з 9-місячного віку вони отримували препарат “Трофосан-4” протягом 1,5 місяця. Перша група (основна) - 37 хворих на хронічний катаральний гінгівіт, у яких додатково до традиційної терапії застосовували корекцію фактичного раціону ендогенним призначенням комплексного препарату “Трофосан-4” за 30 хвилин до їжі по 1/2 чайної ложки 3 рази на день протягом 1 місяця. Третя група (основна) - 30 хворих на генералізований пародонтит початкового та першого ступеня хронічного перебігу, яким у комплексі традиційних лікувальних заходів призначали вітчизняний препарат “Глутаргін” у таблетованому вигляді по 0,25 г 3 рази на добу протягом 10 днів. Четверта група (основна) - 30 хворих на генералізований пародонтит початкового та першого ступеня хронічного перебігу, яким у комплексі традиційних лікувальних заходів призначали вітчизняний препарат “Глутаргін” у таблетованому вигляді по 0,25 г 3 рази на добу протягом 10 днів та у вигляді 4% водного розчину місцево методом ультрафонофорезу на ділянку ясен кількістю 7-10 процедур тривалістю 8-10 хвилин, залежно від характеру перебігу процесу. Так, 7-у групу становили повністю здорові особи; 6, 8-у групи - особи, які мають системний фактор ризику - неякісне харчування (групи ризику), 1-5групи - особи, які вже мають стан хвороби у поєднанні з нераціональним харчуванням.У дисертації представлено експериментальне, теоретичне та клінічне обґрунтування нового вирішення наукової проблеми - підвищення ефективності профілактики та лікування запальних і дистрофічно-запальних хвороб пародонта шляхом диференційованого підходу до вибору терапевтичних засобів на базі визначення ролі змін фактичного аліментарного статусу у їх етіології та патогенезі. На підставі визначення структури фактичного харчування осіб неорганізованої популяції показана кількісна та якісна незбалансованість фактичного раціону; відносний захисний потенціал раціону становив 29,75%. Аналіз особливостей фактичного харчування хворих із запальними та дистрофічно-запальними хворобами пародонта виявив у обстежених схильність до амінокислотного дисбалансу, недостатність вживання білків тваринного походження (62% від фізіологічної потреби) на тлі підвищення вуглеводневої складової раціону. Експериментальне відтворення на щурах встановлених порушень кількісного та якісного аліментарного дисбалансу призвело до появи клінічних проявів руйнування тканин пародонта, які повязані з активацією процесів вільнорадикального окислення, зниженням продукції оксиду азоту та розвитком морфологічних проявів клітинних та мезенхімальних диспротеїнозів. Запропонована експериментальна модель фактичного раціону щурів характеризується дисбалансом прооксидантно-антиоксидантної системи тканин пародонта, з найбільшим виснаженням антиоксидантної ланки через 7,5 місяця, про що свідчать показники активності СОД: 51,38 ± 1,68 ум.од/мг білка в групі досліду, проти 9

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ