Патогенетичне обґрунтування хірургічного лікування хворих на виразкову хворобу шлунка - Автореферат

Відсоток життєво небезпечних ускладнень (перфорація виразки, стеноз вихідного відділу шлунка (ВВШ), кровотеча) не зменшується, не зважаючи на досягнення сучасної медичної науки, що зумовлює соціальне значення проблеми (Саенко В.Ф. и соавт., 2002, Чумак П.Я. и соавт., 2001, Lobankov V.М. et al., 2002). У 6 - 80% хворих розвивались постгастрорезекційні ускладнення (Аскерханов Г.Р. и соавт., 1998), які зумовлювали інвалідність у 20 - 30% хворих, оперованих у перший рік після операції, і у 10 - 15% - у більш пізні строки (Авоян К.М., Саркисов К.А., 1999, Малый Н.Ю., 2001, Курыгин А.А. и соавт., 2001). На основі комплексного клініко-інструментального дослідження хворих було встановлено основні ланки патогенезу кожного з трьох типів виразки шлунка: для 1-го типу - це зниження факторів захисту слизової шлунка при відносній компенсації факторі агресії, для 2-го типу - дисбаланс між факторами захисту та агресії (кислотно-пептичного, бактеріального, а також порушеннями моторики шлунка), для 3-го типу - підвищення активності факторів агресії (кислотно-пептичного та бактеріального). Вперше у важких для цитологічної діагностики випадках характер ураження шлунка встановлювався шляхом послідовного виявлення у гістологічному, а потім повторно в цитологічному препаратах, взятих з однакових ділянок за допомогою ПЕГБ, співпадаючих цитологічних і гістологічних ознак раку та важких ДЗ у слизовій шлунка. Розроблено спосіб пластичної резекції шлунка, який дозволяє відновити МЕФ шлунка за рахунок збереження іннервації великої кривини шлунка; виконання даного способу економної резекції шлунка не порушує його резервуарну та травну функції.ХВШ 1-го типу за Джонсоном склали 39,7% (279 хворих), 2-го типу - 26,7% (188 хворих), 3-го типу - 33,6% (236 хворих). Розбіжність кількості хворих на ускладнену ХВШ та частоти ускладнень пояснюється тим, що у 92 хворих (17,3%) виявлено кілька ускладнень виразки: пенетрацію виразки з ШКК у 16 осіб (3%), стеноз воротаря з перфорацією виразки - у 84 осіб (15,8%), стеноз воротаря з ШКК - у 11 хворих (2,1%), пенетрацію виразки з перфорацією - у 11 хворих (2,1%). Серед хворих, у яких ми відмовились від виконання оперативного втручання внаслідок позитивної динаміки передопераційного курсу консервативного лікування, було 76 пацієнтів на ХВШ 1-го типу з диспластичними змінами у слизовій шлунка легкого ступеня, 121 особа на ускладнену ХВШ (22 хворих на пенетруючу виразку, 26 хворих на стеноз воротаря, 73 хворих на ШКК) та 32 хворих на супутню виразці шлунка патологію органів черевної порожнини (15 хворих на грижу СОД, 17 - на дуоденостаз). Серед методів функціонального дослідження секреції шлунка використовували зондові методи (фракційний - за допомогою тонкого зонду (у 308 хворих до операції та у 421 хворого в різні строки після операції) та електрометричний метод визначення РН за допомогою зонду спеціальної конструкції (134 хворих), у тому числі спосіб інтраопераційної ретроградної РН-метрії (деклараційний патент України на винахід №33944 А “Спосіб інтраопераційної РН-метрії”) (82 хворих). У 140 хворих нами використано метод цитологічного дослідження (75 хворих на ВХШ та 65 хворих на рак шлунка) шлункового вмісту (50 хворих) та препаратів ПЕГБ (50 хворих), причому у 40 хворих досліджували обидва матеріали.Поєднання дослідження клітинного складу як шлункового вмісту, так і матеріалу ПЕГБ на етапі первинної діагностики характеру ураження шлунка є альтернативним гістологічному дослідженню методом морфологічної діагностики ВХШ та раку шлунка, що дозволяє підвищити інформативність даної методики до 92,3%. У важких для цитологічної діагностики випадках характер ураження шлунка встановлюється шляхом послідовного виявлення у гістологічному, а потім повторно в цитологічному препаратах, взятих з однакових ділянок за допомогою ПЕГБ, співпадаючих цитологічних і гістологічних ознак злоякісного росту у слизовій шлунка, що дозволяє звести помилки у морфологічній інтерпретації характеру ураження шлунка до мінімуму. Розроблена диференційно-діагностична програма при вперше виявленому виразкоподібному ураженні шлунка на доопераційному етапі обстеження хворих дозволила оптимізувати визначення характеру ураження шлунка та у разі відхилення його злоякісної природи розширити показання до консервативного лікування хворих, а при його неефективності - до виконання органозберігаючих оперативних втручань на шлунку. Збереження важких ДЗ у слизовій шлунка після проведення комплексного медикаментозного лікування протягом 4-6 тижнів слід кваліфікувати як передрак, що є абсолютним показанням до виконання резекції шлунка у межах ураження слизової оболонки. Патогенез ВХШ визначається низкою конкретних для кожного типу ХВШ чинників: для 1-го типу - зниженням факторів захисту слизової шлунка при відносній компенсації факторів агресії (в основному кислотно-пептичного), для 2-го типу - дисбалансом між факторами захисту та агресії (кислотно-пептичного, бактеріального (НР), а також порушеннями моторики шлунка), для 3-го типу - підвищенням активно

Основний зміст роботи