Патогенетичне обґрунтування диференційованого лікування пептичної виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, поєднаної з цукровим діабетом - Автореферат

Пептична виразка (ПВ) шлунка та дванадцятипалої кишки займає одне з центральних місць серед хвороб органів травлення (Холмерики Н.М., 2007; Ugwu N., 2008; Харченко Н.В., 2009; Передерій В.Г., 2009; Kinoshita da Silva J.M., 2010). Незважаючи на істотні досягнення в лікуванні ПВ шлунка та дванадцятипалої кишки (ДПК), кількість хворих на початку ХХІ століття залишається стабільною - біля 162,5 на 100 тис. населення і відзначається збільшення кількості ускладнень (Бабак О.Я., 2009; Papamichael K.X., 2009). Мета дослідження: визначити патогенетичні особливості пептичної виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, поєднаної з цукровим діабетом, на підставі чого підвищити ефективність лікування зазначеної патології. Вивчити функціональний стан ендотелію у хворих на пептичну виразку шлунка та дванадцятипалої кишки, поєднану з цукровим діабетом. Дослідити стан оксидантно-протиоксидантного гомеостазу, протеолітичну активність плазми крові та вміст інтерлейкіну-8 (ІЛ-8) у плазмі крові у хворих на пептичну виразку шлунка та дванадцятипалої кишки, поєднану з цукровим діабетом.Досліджували також вміст продуктів окиснювальної модифікації білків (ОМБ) - альдегід-і кетондинітрофенілгідразонів (АКДНФГ) нейтрального (НХ) та основного характеру (ОХ) - у сироватці крові (Дубініна О.Ю. та ін., 1995, у модифікації Мещишена І.Ф., 1998), пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) - малонового діальдегіду - в плазмі крові (МДАПЛ) та еритроцитах (МДАЕР) (Владимиров Ю.А., Арчаков А.І., 1972), ізольованих подвійних звязків (ІПЗ), дієнових конюгатів (ДК), кетодієнів і спряжених трієнів (К/СТ) - у крові (Волчегорський І.А. та ін., 1989); вміст глутатіону відновленого (ГВ) (Мещишен І.Ф., Петрова І.В., 1983), активності глутатіонпероксидази (ГП) (Мещишен І.Ф., 1982), глутатіон-S-трансферази (ГТ) (Мещишен І.Ф., 1987), каталази (Кт) (Королюк М.А. та ін., 1988) у крові. Згідно з принципами доказової медицини з метою проведення дослідження ефективності та порівняння запропонованих програм лікування була проведена рандомізація групи хворих на ПВ шлунка та ДПК, поєднану з ЦД, за віком та статтю і виділено 3 підгрупи: ІІІА - хворі отримували базисну протигелікобактерну терапію згідно з рекомендаціями Маастрихтського консенсусу ІІІ (2005): рабепразол - 20 мг двічі на день (впродовж 28 днів), амоксицилін - 1000 мг двічі на день, кларитроміцин - 500 мг двічі на день впродовж 14 днів та пероральні цукрознижуючі або інсулін у адекватній дозі, ІІІБ - на тлі базисного лікування хворим було призначено інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (і-АПФ) квінаприл («Аккупро», Pfizer, реєстраційне посвідчення №UA/1570/01/01) у дозі 2,5 мг 1 раз на добу вранці під контролем гемодинамічних показників впродовж 1 тижня, з переходом на 5 мг 1 раз на добу вранці впродовж 3 тижнів, ІІІВ - додатково до базисної терапії пацієнти отримували препарат «Плацента-композитум» («Heel») (реєстраційне посвідчення №UA/2465/01/01) у дозі 2,2 мл внутрішньом‘язево 1 раз на три дні протягом місяця. Аналіз результатів дослідження показав виражену судинно-ендотеліальну дисфункцію у хворих на пептичну виразку шлунка та дванадцятипалої кишки, поєднану з цукровим діабетом, а саме у хворих І групи рівень ЕТ-1 вищий в 2,6 рази, в ІІ групі - в 3,3 рази та в ІІІ групі - в 4,4 рази (р0,05). Чутливість артерії до напруження зсуву (показник К) у групі ІІ достовірно (р<0,05) нижча (0,18±0,02), ніж у групі ПЗО (0,44±0,13), що свідчить про порушення ендотелійзалежної вазодилатації у хворих на ЦД. Діаметр судини в середньому не змінився, проте у відсотковому співвідношенні відмічено, що у 3 (18%) хворих спостерігалось повна відсутність реакції на пробу (повністю порушена вазорегуляція), у 6 (37%) хворих виявлено парадоксальну реакцію (вазоконстрикцію) і у 7 (45%) хворих встановлено позитивний приріст діаметру (очікувану вазодилатацію).Пептична виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, поєднана з цукровим діабетом, є переважно Нр-асоційованою (у 96% випадків), характеризується стертістю больового синдрому та переважанням диспепсичного синдрому (у 90% випадків) за наявності синдрому «взаємного обтяження», що проявляється істотним зниженням якості життя хворих: фізичного компоненту здоровя (на 59%, р<0,05), психічного компоненту здоровя (на 61%, р<0,05) - за опитувальником MOS SF-36; сумарної оцінки якості життя (на 60%, р<0,05) - за гастроентерологічним спеціалізованим опитувальником GSRS. На тлі цукрового діабету Нр-асоційована пептична виразка шлунка та дванадцятипалої кишки супроводжується зростанням вмісту ендотеліну-1 (в 4,4 рази, р<0,05) за компенсаторного підвищення рівня NO (в 1,2 рази, р<0,05), порушенням ендотелійзалежної та ендотелійнезалежної вазодилатації плечової артерії (зниження на 14% та 32% відповідно, р<0,05), зменшенням чутливості плечової артерії до напруження зсуву у відповідь на пробу з реактивною гіперемією та з нітрогліцерином (зниженням коефіцієнта К на 25% та 22% відповідно, р<0,05), підвищенням коефіцієнту варіації розподілу ядерного хроматину в ядрах енд

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ