Патогенетичне обґрунтування диференційованого лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень - Автореферат

Розвиток та прогресування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) у пацієнтів з бронхообструктивним синдромом (БОС) є актуальною проблемою внутрішньої медицини, що зумовлено значною поширеністю даної патології в популяції, багатогранністю проявів та низькою ефективністю традиційного лікування (О.Я.Бабак, Н.В.Харченко, 2007, Г.Д.Фадєєнко, 2007, В.Г.Передерий, 2007, Ю.М.Степанов, 2008). ГЕРХ - це хронічне рецидивуюче захворювання, зумовлене порушенням моторно-евакуаторної функції гастроезофагеальної зони із спонтанним, або таким, що регулярно повторюється, закидом у стравохід шлункового або дуоденального вмісту, та розвитком характерних клінічних симптомів, і призводить до пошкодження слизової оболонки стравоходу (СОС) (О.Я.Бабак, Н.В.Харченко, 2007, N.Flook, 2008). Часте поєднання ХОЗЛ та ГЕРХ зумовлене прямою дією хлористоводневої кислоти, пепсину та інших інгредієнтів шлункового соку із розвитком езофагобронхіального рефлюксу, бронхоспазму і запального процесу в бронхах, водночас, препарати, що застосовують при ХОЗЛ (в-адреноміметики, холінолітики, метилксантини) сприяють релаксації нижнього сфінктера стравоходу (НСС) (Ю.В.Васильев, 2006). Дослідити тонус вегетативної нервової системи, стан нейро-гуморальної (катехоламінзвязувальну функцію еритроцитів (КЗФЕ), активність ацетилхолінестерази (АХЕ) в крові), паракринної (активність INOS, вміст NO в крові) регуляції тонусу бронхів, НСС та вміст у крові кортизолу у хворих на ГЕРХ із супровідним ХОЗЛ ІІ стадії. Впровадження результатів досліджень у практику розширило можливості ранньої діагностики ГЕРХ, прогнозування її перебігу за умов виявлення вірогідних факторів ризику: зниження ОФВ1 менше 70% від належних (ІІ і вище стадія ХОЗЛ), збільшення концентрації в крові NO, активності INOS; включення до алгоритму діагностики хворим на ГЕРХ - спірографічного дослідження, а хворим на ХОЗЛ - РН-метрії стравоходу та ЕГДФС.Обстежено 124 хворих на ХОЗЛ ІІ стадії, серед яких було 34 хворих на ХОЗЛ ІІ стадії з ізольованим перебігом (1-ша група), 30 - із супровідною ендоскопічно негативною (ЕН) ГЕРХ (2-га група), 30 - із супровідною ендоскопічно позитивною неерозивною (ЕПН) ГЕРХ (3-тя група), 30 - із супровідною ГЕРХ ендоскопічно позитивною ерозивною (ЕПЕ) (4-та група). Інтенсивність ОМБ за вмістом у крові альдегід-та кетондинітрофенілгідразонів основного (АКДНФГ ОХ) та нейтрального характеру (НХ); вміст у крові молекулярних продуктів ПОЛ (ізольованих подвійних звязків (ІПЗ), дієнових конюгатів (ДК), кетодієнів та спряжених трієнів (КСТ), малонового альдегіду (МА)), глутатіону відновленого (ГВ), активність у крові глутатіонпероксидази (ГП), глутатіон-S-трансферази (ГТ), каталази, загальний коагуляційний потенціал крові, агрегаційну здатність тромбоцитів (Тр), вміст катехоламінів (КА) у Ер вивчали за стандартними методиками. Друга група (2, контрольна) - 30 осіб (10-з ЕН ГЕРХ та 20-з ЕП ГЕРХ), яким проводили базисну терапію ХОЗЛ за допомогою сальбутамолу (по 1 дозі 2 рази на день) та омепразолу (20мг 2 рази в день) упродовж 30 днів. Третя група (3, основна) - 30 осіб (10-з ЕН ГЕРХ та 20-з ЕП ГЕРХ), крім беродуалу (по 1 дозі 1 раз на день) та баролу по 20мг 2 рази на день, отримували гінкго білоба по 40мг 3 рази в день, ереспал по 80мг 3 рази на день упродовж 30 днів. На відрижку після вживання їжі скаржились 83,3% пацієнтів 2-ї групи, 93,3% пацієнтів 3-ї групи і 100% пацієнтів 4-ї групи, зригування спостерігалось відповідно у 26,7%, 40,0%, 50% хворих.У дисертації наведено теоретичне узагальнення результатів комплексного дослідження особливостей клінічного перебігу, нейро-ендокринних, метаболічних та гемокоагуляційних механізмів розвитку та прогресування шлунково-стравохідного рефлюксу у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень, та нове вирішення науково-практичного завдання - зниження інтенсивності та частоти загострень гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, яке полягає в удосконаленні методики її патогенетичного лікування за допомогою терапії беродуалом, баролом, гінкго білоба та ереспалом. Із зростанням ступеня тяжкості ГЕРХ від ЕН до ЕПЕ, що перебігає на тлі ХОЗЛ ІІ стадії, вірогідно зростає добова кількість епізодів рефлюксів, загальна тривалість епізодів РН5 хв, які щільно корелюють із показником ОФВ1 (r=-0,721, r=-0,695, r=-0,819), зростає кількість «кислих» рефлюксів із вірогідним зниженням мінімальних значень РН стравоходу, та зменшується частка «лужних» рефлюксів. В основі дисбалансу регуляторних нейро-ендокринних та паракринних механізмів, що сприяють розвитку та прогресуванню ГЕРХ та ХОЗЛ, лежать холінергічний дисбаланс (ваготонія, зниження активності АХЕ крові), адренергічний дисбаланс (генералізована незворотна бронхообструкція при інгаляції в-адреноміметиків, зниження КЗФЕ), дисфункція кори надниркових залоз (зниження вмісту кортизолу в крові), а також неконтрольована активація INOS та гіперпродукція NO, які сприяють розвитку та прогресуванню NO-залежної релаксації сфінктерів стравоходу. При оцінці прогнозу розвитку ЕП ГЕРХ у пацієнтів з ХОЗЛ в

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ