Патогенетичні та клінічні аспекти поєднаних захворювань бронхолегеневої і травної систем у молодому віці - Автореферат

Негативні тенденції щодо погіршення здоровя молоді обумовлені впливом соціальних, екологічних та інших проблем, що доводиться долати на поточному етапі реформування системи надання медичної допомоги населенню України (В.Ф. Відомо, що становлення і розвиток ПХЗ відбувається у молодому віці, а їх поширеність серед осіб цієї вікової категорії сягає (10,0?15,0)‰ (А.Н. Однак, недостатня увага приділяється поєднаному перебігу ХЗ ШКТ з ХЗЛ саме у молодому віці, незважаючи на те, що наслідком прогресування цих хвороб є негативні впливи на стан здоровя та на рівень працездатності, що супроводжується значними витратами при лікуванні (І.М. На сучасному етапі накопиченої клінічної інформації про перебіг ХЗ ШКТ та ХЗЛ в умовах їх поєднання, не можна вважати остаточно вивченими особливості клінічної маніфестації захворювань, зокрема, больового, диспепсичного, астеноневротичного і обструктивного синдромів та їх клініко - патогенетичних взаємозвязків. Мета дослідження: розробити патогенетично обґрунтовану систему клінічного моніторингу та ранньої діагностики клінічних варіантів поєднаної патології травної та бронхолегеневої систем і визначити шляхи до підвищення ефективності лікувально - профілактичних заходів на підґрунті вивчення імунометаболічного континіуму у хворих молодого віку з поєднаною патологією.На клініко - функціональному: в репрезентативних групах хворих (135 хворих з ХЗЛ, 134 хворих з ХЗ ШКТ) досліджено клінічний перебіг з урахуванням синдромологічних, психосоматичних та морфофункціональних даних. На клініко-метаболічному: в репрезентативних групах (110 хворих з ПХЗ, 79 осіб з ІКВ і 30 - контроль) досліджено ОВМ із урахуванням давності, тяжкості, форми і клінічних варіантів, а також імунний профіль хворих молодого віку з ПХЗ. Клінічну характеристику хворих проведено у порівняльному аспекті між кількома клінічними групами: 145 хворих на ХЗ БЛС (35 хворих - з ІКВ, 110 - у поєднанні з ХЗ ШКТ, включаючи 95 хворих на хронічний бронхіт і 15 хворих з ХОЗЛ) та 144 хворих з ХЗ ТС (34 - з ІКВ; 110 - у поєднанні з ХЗ БЛС, включаючи 24 хворих на хронічний гастрит і 86 хворих на хронічний гастрит сполучений з пептичною виразкою ДПК). Найбільш типовою локалізацією болю у хворих з ІКВ ХЗ ШКТ була епігастральна зона - (97,1±2,9)% та праве (91,2±4,9)% чи, рідше, ліве - (55,9±8,5)% підреберя, тоді як при ПХЗ біль частіше локалізувався у гіпогастральній та біляпуповинній зонах, а в правому та лівому підреберях ця локалізація реєструвалася рідше: (50,8±6,3)% та (12,7±4,2)% хворих, відповідно, (р<0,05). Хворі з тривалістю ПХЗ до 5 років у (96,4±3,7)% випадків мали інтегральну оцінку на рівні 3,0 бали і нижче, тоді як при більшому стажі - питома вага таких хворих зменшувалось до (65,9±6,0)%, (р<0,05), що свідчить про більшу соціально-рольову обмеженість осіб молодого віку в перші роки перебігу ПХЗ та є індикатором потреби, принаймні, у психогігієнічних заходах. легеня кишковий тракт метаболізмУ дисертації з використанням методів доказової медицини та з позицій концептуально нового підходу до визначення інтегральних механізмів формування та розвитку поєднаних хронічних захворювань бронхолегеневої і травної систем, на підґрунті оцінки ризику та імунометаболічного континіуму розроблена багаторівнева система клінічного моніторингу і ранньої діагностики морфофункціонального стану органів травлення та респіраторної системи і визначені шляхи до підвищення ефективності лікувально - профілактичних заходів серед осіб молодого віку з поєднаними захворюваннями. Формування поєднаних клінічних варіантів захворювань травної та бронхолегеневої систем, поширення яких серед осіб молодого віку становить (13,0±3,0)‰, зокрема серед чоловіків - (14,0±2,0)‰ та серед жінок - (11,0±3,0)‰, залежить від впливу факторів ризику. Патогенетично важливою особливістю формування ПХЗ є мультифакторна природа, де зовнішні фактори є базовими тригерами, що ініціюють локальний та системний дисбаланс ВРМ та, як наслідок, каскад морфофункціональних порушень органів травної та бронхолегеневої систем. Пятирічний клініко - популяційний моніторинг виявив зростання питомої частки осіб з високим ризиком ХЗ ШКТ та БЛС з (11,0±0,9)% до (18,0±1,1)% (р<0,05). Особливості клініки та перебігу поєднаних клінічних варіантів хронічних захворювань шлунково - кишкового тракту та легенів характеризуються меншою, ніж при ізольованих клінічних варіантах, частотою та інтенсивністю больового синдрому з політопією болю та більшою тяжкістю клінічних проявів диспепсичного синдрому, а також більшою частотою порушень моторноевакуаторної функції шлунка і більш тяжкими клінічними проявами синдрому психічної дезадаптації, частота якого збільшується з тривалістю перебігу ПХЗ. 3,79 53,73 2,906 профілактика гострих застудних захворювань профілактика хронічних тонзилітів підвищення буденної фізичної активності регламентована фізична активність 10 годин на тиждень виконання режиму харчування підвищення уваги до свого здоровя: режим дня відмова від вживання міцного чаю (кави) підвищення фізичної

Основний зміст роботиФакторний план первинної профілактики ПХЗ Ефективність профілактичного впливу (за рахунок зменшення ризику ПХЗ)

1. У дисертації з використанням методів доказової медицини та з позицій концептуально нового підходу до визначення інтегральних механізмів формування та розвитку поєднаних хронічних захворювань бронхолегеневої і травної систем, на підґрунті оцінки ризику та імунометаболічного континіуму розроблена багаторівнева система клінічного моніторингу і ранньої діагностики морфофункціонального стану органів травлення та респіраторної системи і визначені шляхи до підвищення ефективності лікувально - профілактичних заходів серед осіб молодого віку з поєднаними захворюваннями.

2. Формування поєднаних клінічних варіантів захворювань травної та бронхолегеневої систем, поширення яких серед осіб молодого віку становить (13,0±3,0)‰, зокрема серед чоловіків - (14,0±2,0)‰ та серед жінок - (11,0±3,0)‰, залежить від впливу факторів ризику. Патогенетично важливою особливістю формування ПХЗ є мультифакторна природа, де зовнішні фактори є базовими тригерами, що ініціюють локальний та системний дисбаланс ВРМ та, як наслідок, каскад морфофункціональних порушень органів травної та бронхолегеневої систем. Саме тому, прогноз розвитку ПХЗ можливий при поєднанні наступних поведінкових факторів: порушенні режиму харчування (rxy= 0,68; р<0,05), вживанні алкогольних напоїв (rxy= 0,57; р<0,05). У ієрархії факторів ризику розвитку ХЗЛ у хворих на хронічний гастрит та пептичну виразку ДПК особливе значення має тютюнопаління (rxy= 0,72; р<0,05). Пяти-річний клініко - популяційний моніторинг виявив зростання питомої частки осіб з високим ризиком ХЗ ШКТ та БЛС з (11,0±0,9)% до (18,0±1,1)% (р<0,05).

3. Особливості клініки та перебігу поєднаних клінічних варіантів хронічних захворювань шлунково - кишкового тракту та легенів характеризуються меншою, ніж при ізольованих клінічних варіантах, частотою та інтенсивністю больового синдрому з політопією болю та більшою тяжкістю клінічних проявів диспепсичного синдрому, а також більшою частотою порушень моторноевакуаторної функції шлунка і більш тяжкими клінічними проявами синдрому психічної дезадаптації, частота якого збільшується з тривалістю перебігу ПХЗ.

4. Клінічна гетерогенність поєднаних клінічних варіантів ХЗ ШКТ та ХЗЛ визначаються системоутворюючим впливом (КС=0,57±0,06) на загальний стан хворих рівня форсованої ЖЄЛ, який, в свою чергу взаємоповязаний з ОФВ1 (rxy= 0,73; р<0,05), зі ступенем пошкодження СО шлунку (rxy=-0,83; р<0,05), інтенсивністю тютюнопаління (rxy=-0,68; р<0,05). Доведено, що ОФВ1 корелює з тяжкістю порушень моторноевакуаторної функції шлунку (rxy= 0,39; р<0,05), а з тривалістю перебігу поєднаної патології взаємозвязані: ступінь ТБД (rxy= 0,28; р<0,05), ступінь стоншення слизової бронхів (rxy= 0,41; р<0,05), ступінь виразності морфологічних змін слизової шлунку (rxy= 0,38; р<0,05).

5. Патогенетичні зміни ВРМ та його біоенергетичного забезпечення визначаються тривалістю перебігу ПХЗ, що впливає (р<0,05) на рівень біоенергетичного обміну та пошкодження компонентів мембран клітин. При ПХЗ, на відміну від ІКВ, виявлено гальмування аеробних механізмів гліколізу і наростання окисної модифікації та ступеня окисної деструкції білків мембран клітин.

6. Імунометаболічний континуум хворих молодого віку з ПХЗ характеризується перевагою клінічних варіантів з імунометаболічною декомпенсацією - у (23,9±4,4)% хворих, р<0,05, тоді як імунозалежну компенсацію діагностовано у 17,9%, а компенсований стан ВРМ - у 17,8% хворих, що є проявом імунометаболічних феноменів клінічного перебігу ПХЗ, визначає лікувальну тактику і потребу хворих у індивідуалізації терапії з урахуванням імунометаболічних «мішеней».

Практичні РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. З метою прогнозування ПХЗ рекомендуються способи та алгоритм стратифікації ризику у осіб молодого віку по спільним факторам. До групи високого ризику ПХЗ слід відносити осіб, які мають ізольовані клінічні варіанти ХЗ з моторноевакуаторною дисфункцією ШКТ або ТБД та поведінкові фактори ризику: вживають алкогольні напої, палять, мають низьку фізичну активність.

2. Для ефективної профілактики та ранньої діагностики слід застосовувати скринінговий алгоритм, яким враховується вплив спільних факторів ризику у єдиній системі (рис.3-4) з імунометаболічним континуумом хворих. Удосконалення клінічної діагностики ПХЗ забезпечується обстеженням функціонального стану органів та систем з урахуванням синдромологічних, метаболічних та психосоматичних особливостей із застосуванням інструментальної діагностики для оцінки наявності МЕП шлунку, визначення рівня ФЖЄЛ та морфофункціонального стану травної і бронхолегеневої систем у хворих з ІКВ.