Патогенетичні особливості та лікування мікозів ступнів і оніхомікозів у хворих на цукровий діабет та онкологічні захворювання - Автореферат

В доступній нам літературі відсутні дані щодо розповсюдженості та клініко-лабораторних характеристик МС та ОМС серед хворих на ОЗ, що обумовлює необхідність проведення досліджень в цьому напрямку. Розробка і впровадження в практичну охорону здоровя щадного ефективного методу лікування ОМС і МС, на нашу думку, буде вирішувати проблеми часткового відновлення здоровя у хворих на ЦД та ОЗ, покращення ЯЖ та окремих його складових, зменшуватиме ступінь інтоксикації організму продуктами метаболізму мікроміцетів. Удосконалити лікування МС та ОМ у хворих з супутніми ЦД та ОЗ за рахунок застосування науково обґрунтованого методу лікування зі зниженим медикаментозним навантаженням, позитивними фармакоекономічними характеристиками, та в кінцевому результаті - здатністю покращувати ЯЖ хворих. Вивчити розповсюдженість МС та ОМ серед хворих на ЦД в Україні. Обґрунтувати і розробити метод лікування МС і ОМС у хворих на ЦД та ОЗ, обґрунтувати показання та протипоказання для його застосування і впровадити в практичну охорону здоровя метод лікування МІ шкіри та нігтів в складі комплексної терапії хворих на ЦД.Під час проведення досліджень було обстежено 580 хворих на МС та ОМС, 519 з яких хворіли на ЦД 1-го та 2-го типів, 41 хворий на ОЗ (рак простати та рак молочної залози) та 20 хворих на МС та ОМС без значимої супутньої патології. Серед 41 хворого на ОЗ, що були обстежені, чоловіків було 6 (14,6%), а жінок - 35 (85,4%) осіб. Пряму мікроскопію просвітленого патологічного матеріалу, який було отримано під час та після лікування ОМС виконували при збільшенні 10?40 і використовували для прогнозування ефективності мікологічного виліковування ОМС, починаючи з 3-го тижня від початку застосування системного антимікотичного засобу. Лабораторне підтвердження мікотичної етіології було отримано у 14 (2,7%) хворих на ЦД з проявами інтертригінозної форми МС, та 125 (24,1%) хворих з сквамозно-гіперкератотичною формою МС. Визначення рівня глюкози в змиві шкіри ступнів проводили у групи з 31 хворого на ЦД та ОМС і МС та порівнювали з результатами групи з 11 хворих на ЦД без МІ та групи з 7 хворих на МС без ЦД та контрольної групи з 6 практично здорових осіб.У дисертації наведено теоретичне обґрунтування і нове вирішення наукової задачі, яка полягає в розробці та застосуванні оптимального методу лікування МС та ОМС у хворих на ЦД та ОЗ зі зниженням медикаментозного навантаження за рахунок застосування системної терапії системним антимікотичним препаратом аліламінового ряду (тербінафін) за переривчастою схемою, та місцевого етіотропного лікування лікарською формою “лак”. Встановлено, що розповсюдженість МС та ОМС є високими у хворих на ЦД та становлять 83,0% та 61,5% відповідно за даними клінічного обстеження, та 44,1% і 30,6% за даними лабораторного обстеження. Встановлено, що у хворих на ЦД та ОЗ немає патогномонічних рис МС та ОМС, однак клініко-епідеміологічні характеристики вивчених МІ мають схожі риси у хворих на ЦД та ОЗ, а саме: превалювання сквамозних та сквамозно-гіперкератотичних форм МС, більша тривалість існування вогнищ МІ порівняно з тривалістю захворювань “першого порядку” (ЦД чи ОЗ). У хворих з МС та ОМС, що одночасно хворіють на ЦД, відбуваються порушення трансепідермальної втрати води та трансоніхіальної втрати води, що проявляється в зменшенні рівня трансоніхіальної втрати води та збільшенні рівня трансепідермальної втрати води в порівнянні з особами, що не мають МІ та ЦД. Застосування удосконаленого методу лікування МС та ОМС у хворих на ЦД є ефективним, про що свідчить клінічне виліковування або значне покращення у 67% хворих та мікологічне одужання у 83% пацієнтів, а також безпечним, про що свідчить добра переносимість удосконаленого методу лікування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертації наведено теоретичне обґрунтування і нове вирішення наукової задачі, яка полягає в розробці та застосуванні оптимального методу лікування МС та ОМС у хворих на ЦД та ОЗ зі зниженням медикаментозного навантаження за рахунок застосування системної терапії системним антимікотичним препаратом аліламінового ряду (тербінафін) за переривчастою схемою, та місцевого етіотропного лікування лікарською формою “лак”. Досягнення даної мети базується на результатах вирішення поставлених задач, що дозволяє зробити наступні висновки: 1. Встановлено, що розповсюдженість МС та ОМС є високими у хворих на ЦД та становлять 83,0% та 61,5% відповідно за даними клінічного обстеження, та 44,1% і 30,6% за даними лабораторного обстеження.

2. Розповсюдженість МС та ОМС є високими також і у хворих на ОЗ і за даними клінічного обстеження становлять 65,9% та 63,4% обстежених осіб відповідно. За даними лабораторного обстеження ОМС підтверджено у 46,3% хворих на ОЗ.

3. Встановлено, що у хворих на ЦД та ОЗ немає патогномонічних рис МС та ОМС, однак клініко-епідеміологічні характеристики вивчених МІ мають схожі риси у хворих на ЦД та ОЗ, а саме: превалювання сквамозних та сквамозно-гіперкератотичних форм МС, більша тривалість існування вогнищ МІ порівняно з тривалістю захворювань “першого порядку” (ЦД чи ОЗ).

4. Характерними, але не патогномонічними рисами МІ у хворих на ОЗ є наступні: відносно високий відсоток ізольованих грибкових уражень шкіри ступнів і НП та швидке прогресування грибкового ураження. Характерною рисою мікологічних досліджень матеріалу від хворих на ОЗ є виділення з патологічного матеріалу патогенних грибів різних груп (дерматоміцетних та недерматоміцетних).

5. У хворих з МС та ОМС, що одночасно хворіють на ЦД, відбуваються порушення трансепідермальної втрати води та трансоніхіальної втрати води, що проявляється в зменшенні рівня трансоніхіальної втрати води та збільшенні рівня трансепідермальної втрати води в порівнянні з особами, що не мають МІ та ЦД. Особливостей клінічної картини та перебігу МС і ОМС у хворих на ЦД в залежності від рівня глюкози в змивах шкіри підошов ступнів не визначено. Рівень глюкози в змивах зі шкіри є високим у всіх хворих на ЦД та не відрізняється в групах хворих, що мають МІ в порівнянні з групою хворих, які не мають МІ.

6. Удосконалений щадний метод лікування МС та ОМС, сутність якого полягає в зменшенні гіперкератозу НП, використанні системної терапії антимікотичним препаратом аліламінового ряду (тербінафін) за переривчастою схемою, та місцевого етіотропного лікування лікарською формою “лак” з додатковим проведенням заходів, що збільшують проникненість НП для лікарських засобів є ефективним та безпечним.

7. Застосування удосконаленого методу лікування МС та ОМС у хворих на ЦД є ефективним, про що свідчить клінічне виліковування або значне покращення у 67% хворих та мікологічне одужання у 83% пацієнтів, а також безпечним, про що свідчить добра переносимість удосконаленого методу лікування.

8. Вивчення інтегративної оцінки ЯЖ за допомогою розробленого методу у хворих на ОМС показало, що порушення, повязанні з ОМС, реєструються у всіх хворих на ОМС з числа хворих на ЦД, а найбільш суттєві зміни відбуваються в функціональній та психосоціальній сферах, в той час, як оцінка за модулем “емоціональні проблеми” залишається відносно інтактною.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Враховуючи високу частоту МІ (МС та ОМС), всім хворим на ЦД рекомендовано обстеження дерматологом не рідше 1 рази на рік.

2. З метою зменшення медикаментозного навантаження на організм хворих та зниження ймовірності розвитку рецидивів в лікуванні ОМС рекомендовано застосовувати комплексну комбіновану терапію ОМС, що включає застосування препаратів, які сприяють нормалізації глікемії. Антимікотична терапія повинна включати видалення уражених частин НП з наступним призначенням антимікотичних засобів з оклюзивним механізмом дії носія протигрибкового засобу. Системну антимікотичну терапію препаратами тербінафіну рекомендується застосовувати по 250 мг/добу курсами по 14 днів та перервою 21 день між ними з контролем ефективності лікування 1 раз на 2 тижні за допомогою прямої мікроскопії просвітлених препаратів патологічного матеріалу зі збільшенням 10?40. В разі недостатньої ефективності терапії, діагностованої при мікроскопічному дослідженні на 18 та 23 тижнях - рекомендовано подовжити курс антимікотичного лікування (додатково один чи два 14-денні курси прийому препаратів тербінафіну по 250 мг/добу з перервою між ними 21 день та застосування крему чи мазі з антимікотичними властивостями).

3. Після закінчення курсу лікування хворим на ЦД рекомендовані гігієнічні заходи по догляду за шкірою ступнів, які повинні включати щоденне миття з ретельним просушуванням для зниження концентрації глюкози на шкірі та нанесенням кремів з ланоліновою основою.

4. Вивчення динаміки ЯЖ рекомендується проводити в кожному випадку лікування хворих на ЦД з ОМС для визначення сфер життєдіяльності, які є найбільш зміненими внаслідок ОМС та відповідної їх корекції. Для вивчення ЯЖ рекомендовано використовувати розроблений нами опитувальник.

1. Коляденко В.Г., Степаненко В.И., Коган Б.Г., Кравченко А.В. Пути повышения эффективности системной терапии микозов кожи стоп и ее придатков с учетом особенностей жизнедеятельности и патоморфоза патогенных грибов // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - Київ, 2001. - №2-3. - С. 62-67. (Здобувачем здійснено підбір літератури, аналіз даних та оформлення роботи).

2. Кравченко А.В. Поширеність мікозу стоп та оніхомікозу у хворих на цукровий діабет // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - Київ, 2001. - №1. - С. 49-51.

3. Коляденко В.Г., Степаненко В.И., Кравченко А.В. Микотоксины плесневых грибов: гепатотоксическое, нефротоксическое, канцерогенное, мутагенное и эмбрионотоксическое действие // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - Київ, 2002. - №1. - С. 47-50. (Здобувачем здійснено підбір літератури, аналіз даних та оформлення роботи).

4. Рахманзаде Р.Р., Кравченко А.В. Поширення мікозу шкіри та її придатків в Ірані // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - Київ, 2002. - №1. - С. 54-56. (Здобувачем здійснено підбір літератури, аналіз даних та оформлення роботи).

5. Коляденко В.Г., Степаненко В.І., Кравченко А.В. Раціональна системна терапія мікозів з урахуванням особливостей життєдіяльності патогенних грибів // Журнал дерматовенерологии и косметологии

6. им. Н.А. Торсуева. - Донецьк, 2002. - №3-4. - С. 4-16. (Здобувачем здійснено підбір літератури, аналіз даних та оформлення роботи).

7. Кравченко А.В. Патогенетичні особливості мікозів ступень та оніхомікозів у хворих на цукровий діабет // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - Київ, 2004. - №4. - С. 47-49.

8. Кравченко А.В. Індекс фармакоекономічного очікування у хворих на оніхомікоз ступень // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - Київ, 2006. - №2. - С. 69-70.

9. Боднар П.М., Кравченко А.В., Михальчишин Г.П. Якість життя хворих з оніхомікозом, що хворіють на цукровий діабет // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - Київ, 2006. - №3. - С. 80-84. (Здобувачем здійснено підбір літератури, обстеження хворих, статистична обробка та аналіз даних, оформлення роботи).