Партійно-політичні організації Бессарабії в період революції 1905-1907 рр. - Курсовая работа

Міністерство освіти і науки України Ізмаїльський державний гуманітарний університет Кафедра всесвітньої історії Курсова робота Партійно-політичні організації Бессарабії в період революції 1905-1907 рр. студентки IV курсу 144 гр. історичного факультету Конюк Ольги Науковий керівник:ПостернакО.О. Ізмаїл - 2009 Зміст Вступ Розділ І Партії та політичні організації соціалістичної орієнтації в Бессарабії на початку ХХ ст. 1.1 Російська соціал-демократична робітнича партія 1.2 Партія соціалістів-революціонерів 1.3 Анархо-комуністи Розділ ІІ Партії та політичні організації ліберальної орієнтації в Бессарабії на початку ХХ ст. 2.1 Прогресивна та конституційно-демократична партії 2.2 «Союз 17 октября» Розділ ІІІ Консервативні партії та політичні організації Бессарабії на початку ХХ ст. 3.1 Центристська партія 3.2 Чорносотенці та об’єднання Архангела Михаїла Висновки Список використаних джерел та літератури Вступ Актуальність дослідження історії політичних партій і організацій Бессарабії початку ХХ століття визначається процесом побудови правової держави та її основних елементів, зокрема таких як ідеологічний плюралізм та багатопартійна система. Політичні партії стають основними носіями демократичних цінностей. Встановлюється відновлення політизованих стереотипів стосовно до деяких політичних партій та організацій і розвиток вільного бачення від ідеологічних догм і політичного тиску. Хронологічні рамки дослідження включають в себе кінець XIX - початок ХХ століття, у тому числі революція - 1905-1907 рр. Встановлення хронологічної межі дослідження є відносним, тому що, обєктивно, це необхідно, аби вивчити процес формування та засвоєння політичних партій і організацій, а також їх наслідки у соціально-політичному житті Російської Імперії. Російська історіографія включає мемуари керівників та ідеологів з основних політичних партій Росії, зокрема соціал-демократів: Г. Плеханов, П. Аксельрод, В. І. Ленін, Ю. Мартов, Л. Троцький, В. Акімов-Махновець, А. Потресов і т.д. Які після 1903 року розділились на більшовиків і меншовиків продовжуючи ідеологічну та політичну полеміку на сторінках партійної преси і в роботах із синтезу, особливо щодо питань, повязаних з оцінкою результатів II зїзду РСДРП. Щодо обєктивного аналізу діяльності політичних партій і рухів імперського національного масштабу був зроблений в основному в дореволюційній роботі: Громадський рух в Росії на початку XX століття в чотирьох томах за редакцією меншовиків Ю Мартова і А. Потресова, і Форми національного руху в сучасних державах» за редакцією бундиста В. Медема. Велика увага вчених приділяється багатопартійній системі і партіям есерів та лівих есерів 1917 року. Особливістю зазначених робіт було дослідження класової сутності партій та їх лідерів, починаючи з Ради Союзу Дворянства та Організації Обєднаного Російського народу і закінчуючи Конституційно-Демократичною партією класифіковані як буржуазні партії. Цей же фонд містить в собі довідкові документи про страйки, 13 демонстрацій в Кишиневі у 1905 році, статистичні дані про погроми євреїв (1905) в Кишиневі і в повітах Бессарабії. Протягом 1902 року в Кишиневі створюються кілька гуртків соціал-демократів, злиття яких призвело до створення Комітету РСДРП. Його членами були: В. Броаске, В. Дудавський, Д. Рідел, Л. Немолякіна.