Партії і партійні системи у сучасному демократичному процесі - Автореферат

Політичні партії являють собою найбільш важливий демократичний інститут, без ефективного функціонування якого демократичні перетворення неможливі, оскільки вони служать сполучною ланкою між державною владою і громадянським суспільством, створюють прямі і зворотні звязки в політичній системі, визначаючи її міцність. Партії - це інституціональні сили, що беруть участь у прийнятті політичних рішень, а також сили, що мобілізують громадян на підтримку демократичного характеру політичної системи. У сучасній політологічній літературі політичні партії розглядаються, в основному, з позицій ліберальної демократії, тобто існує опис розвиненої демократичної партійної системи і заклики до впровадження цього зразка на політико-правовому терені України. ж) дослідити хід політичного розвитку України між двома точковими станами (1991 - 2003 р.) у наступних аспектах: 1) зміна соціальної структури суспільства; 2) задоволення базових потреб суспільства; 3) динаміка конструкції політичної системи країни; б) інституціональний, порівняльний методи використовуються для порівняння різних систем, визначення правого/лівого політичного та економічного курсу, проведеного системою;У вступі обґрунтована актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовані мета і завдання роботи, визначені методи їх вирішення, робляться висновки, що мають характер наукової новизни, приведена авторська оцінка теоретичного і практичного значення отриманих результатів, містяться відомості про апробацію результатів дослідження, публікації, про структуру дисертації. У першому підрозділі "Основні етапи розвитку наукової думки з проблеми партійного будівництва і функціонування політичних партій" показується, що дослідженню діяльності політичних партій присвячена велика кількість наукових праць таких зарубіжних і вітчизняних авторів, як Р. Дотепер вивчення політичних партій і партійних систем йшло в наступних аспектах: Виявлення ролі політичних партій і партійних систем у суспільному житті, у формуванні громадянського суспільства особливо в перехідний період від тоталітаризму до демократії. Незважаючи на значну увагу до питання становлення, розвитку і функціонування політичних партій і партійних систем, автори, найчастіше, не розглядають дану проблему в контексті діяльності політичних партій і партійних систем у самій політичній системі, не визначають взаємний вплив стану партійної і політичної системи, їх динаміки в рамках процесу політичного розвитку. В другому підрозділі "Методика дослідження" показується, що основу методології дисертаційного дослідження складає системний метод, за допомогою якого визначаються властивості політичних систем на різних етапах політичного розвитку й оцінюються функції політичних партій і партійних систем як механізму підтримки демократичної моделі політичної системи країни.Приклад Великобританії і США показує, що двопартійна система, по праву, вважається найефективнішим інструментом збереження стабільності й узгодженості в політиці при забезпеченні гнучкості і конкурентності демократичної системи. Двопартійна система не обмежує наявності у тій або іншій країні обовязково тільки двох партій. Проте це країна з класичною двопартійною системою: тільки дві партії - консерватори і лейбористи - змінюючи один одного, формують уряд і визначають основні напрямки внутрішньо-і зовнішньополітичного курсу країни. Коли одна партія (коаліція) формує уряд, інша перебуває в опозиції, і, навпаки, якщо на чергових виборах перемагає опозиційна партія (коаліція), те вона формує уряд, а партія (коаліція), що колись була правлячою, переходить в опозицію. У підрозділі 3.2 "Однопартійні системи і системи з одною домінуючою партією" автор розглядає місце і роль єдиної або домінуючої партії в політичних системах незахідних країн.У підрозділі 4.1 "Ретроспектива і характеристика сучасної фази політичного процесу в Україні" встановлено, що демократичний рух у початковий період бул спрямований на ліквідацію монополії КПРС на владу і ресурси і на формування структур громадянського суспільства. "спокуса демократією" у країнах Центральної Європи і колишнього СРСР, у тому числі й в Україні, було такою великою, а соціальні очікування настільки завищеними, що на шляху концептуального осмислення нової посткомуністичної реальності виявилося чимало оман. Іншими словами, практично аксиоматично стверджується як про доведений факт, що тоталітарна влада вичерпала свій потенціал і тому здійснилася детоталітаризация держави, соціально-політичного життя й одночасно реалізувалися або успішно реалізуються принципи організації влади відповідно до демократичного вектора політичного розвитку: людина - суспільство - держава (влада). У підрозділі 4.2 "Політичні партії і партійні системи в Україні" автор виявив, що форсована демократизація в сполученні з ліквідацією традиціоналістичних структур політичного панування викликає дисбаланс "входу" і "виходу" політичної системи, іменований модернізаційним

2. Основний зміст дисертації