Парламентська процедура в зарубіжних країнах: порівняльно-правовий аналіз - Автореферат

Відсутність стійких демократичних традицій парламентської діяльності у роботі Верховної Ради України, а інколи і недостатня обізнаність членів парламенту із зарубіжною практикою розвязання проблем, аналогічно до тих, з якими зіткнулася Україна, вимагає ретельного вивчення досягнень зарубіжного парламентаризму і введення новацій, що відповідають національним традиціям. проаналізувати вітчизняний та зарубіжний досвід, правові акти та існуючі в науковій літературі погляди щодо функціонування парламентської процедури як у зарубіжних країнах так і в Україні, а саме: проведення засідань парламенту та комітетів (комісій), встановлення порядку денного та обговорення його питань, проведення голосування, а також здійснення контрольних парламентських процедур за діяльністю органів виконавчої влади; розробити конкретні пропозиції щодо вдосконалення9 нормативно-правової основи парламентської процедури, підвищення її ефективності на сучасному етапі представницької та законотворчої діяльності парламентів як у зарубіжних країн в цілому, так і в Україні зокрема. Із застосуванням системного методу, розглядається роль та місце парламентської процедури в організації діяльності вищих представницьких органів влади, системно-структурного і формально-логічного виділяються та досліджуються чинники, що визначають сутність і значення парламентської процедури та її реалізацію, порівняльно-правового - порівнюється нормативно-правове регулювання парламентської процедури сучасних демократичних країн і тенденції його розвитку, історичного - аналізуються етапи еволюції та юридичного оформлення парламентської процедури, методу тлумачення норм парламентського права зясовується та розяснюється зміст правових норм, регулюючих парламентську процедуру в демократичних державах. Новими найсуттєвішими результатами дисертаційного дослідження є такі основні положення та висновки: по-новому визначено та систематизовано на основі вітчизняного та зарубіжного досвіду основні підходи до розгляду сутності парламентської процедури в представницькій та законотворчій роботі парламентів як зарубіжних країн, так і Верховної Ради України;У дисертаційному дослідженні обґрунтовується, що парламентська процедура залежить від наступних чинників: реального становища парламенту в системі органів державної влади, форми правління, системи правління, компетенції законодавчого органу, його структури; від інтенсивності та порядку утворення в парламенті партійних фракції і груп; рівня взаємовідносин між парламентською більшістю і так званою опозицією, тобто меншістю; порядку розміщення депутатів в залі засідання парламенту та чисельного складу представницького органу. З таких позицій, у дисертаційній роботі зроблено висновок про існування трьох основних нормативних документів, які закріплюють правила парламентської процедури: 1) Конституція (Основний Закон) держави; 2) органічний закон; 3) регламент, що відноситься до парламенту в цілому (якщо однопалатний) чи до однієї палати (якщо двопалатний). Аналіз процедурного регулювання діяльності парламентів зарубіжних країн на конституційному рівні, надав змогу виділити п?ять основних аспектів конституційного регламентування окремих процедур організації діяльності представницьких органів: 1) визначення нормами Конституцій процедури скликання парламентів; 2) закріплення на конституційному рівні процедури проведення засідань парламентів; 3) закріплення процедури встановлення кворуму; 4) конституційне регламентування контрольних парламентських процедур; 5) закріплення процедури створення слідчих комісій. На підставі положень конституцій розвинутих демократичних країн та регламентів їх парламентів виділено три варіанти порядку зібрання парламентарів: 1) для скликання парламентів на чергові сесії не потрібен ніякий акт глави держави чи уряду, законодавчий орган в змозі засідати необмежений час (Болгарія, Італія); 2) скликання потребує акту глави держави (Великобританія); 3) Основні Закони держав визначають час початку і закінчення чергової сесії (Франція, Україна). Робиться висновок щодо наступних правил процедури парламентських дебатів: 1) тільки пропозиція, висунута у встановленому порядку, може стати предметом обговорення (Обговорення одночасно двох пропозицій допускається тільки в деяких парламентах); 2) обмеження тривалості дебатів та тривалості виступів парламентарів (США, ФРН, Франція, Україна); 3) керівництво дебатами здійснюється головою (спікером) палати або парламенту, обсяг повноважень якого в різних країнах не однаковий; 4) голова палати ставить на розгляд тільки одне питання, яке сформульовано у формі, запропонованій особою, що його внесла; 5) обговорення питання продовжується до того часу, доки голова палати не оголосить про перехід до іншого питання і не поставить його на розгляд всієї палати; 6) з метою економії часу обговорення в парламентах використовуються спрощені процедури: закриття дебатів, обмеження тривалості стадій процедури обговорення, відкладення дебатів, постановка попереднього питання та вибір запропонова

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ