Роль інституту парламентської опозиції у функціонуванні демократичних політичних систем, її базові функції. Основні моделі парламентської опозиції в демократичних системах Великобританії, США, Франції, Німеччини, Ізраїлю та країн Скандинавії, їх переваги.
При низкой оригинальности работы "Парламентська опозиція в сучасній Україні як чинник її демократизації", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Така опозиція в Україні виступає за вдосконалення існуючої політичної системи, і все ще перебуває на складному етапі становлення, блокування (пошуку союзників), визначення стратегії й тактики політичної боротьби. Зазначимо, що цей вид опозиції має багато визначень - «державницька», «цивілізована», «національно свідома» і начебто має благородні цілі: щоб влада була народною, політики чесними і компетентними, щоб Україна швидко ввійшла в європейську спільноту. Базою таких опозицій є звичайні тимчасові розбіжності з кадрових питань, тривіальні суперечки з поточних питань, передвиборна тактика, коли лідери деяких партій з конюктурних міркувань видають себе за позиціонерів владі. Сьогодні Україні потрібна конструктивна опозиція, бо це - інструмент контролю влади, це політична сила, здатна оперативно й гостро реагувати на будь-яке сумнівне рішення влади шляхом: розяснення суспільству суті того, що відбувається, і прогнозування можливих наслідків; впливу на владу всіма доступними способами з метою можливої зміни її позиції; створення реальної законодавчої противаги. Питання визначення єдиного субєкта, який може притендувати на набуття правового статусу опозиції (чи парламентської, чи офіційної чи політичної), може перетворитися на предмет боротьби, що не тільки призведе до неприйняття закону про опозицію в нашій державі, але і стане чинником загострення боротьби в таборі опонентів уряду [7].
Список литературы
Курас І. Ф. Політична опозиція в Україні: історичний досвід і сьогодення // Політична опозиція: теорія та історія, світовий досвід та українська практика: Матер. наук.-прак. конф. - К., 1996 . - С.3-9.
Михальченко М. Політичні ризики в сучасній Україні: виклики й відповіді // Політичний маркетинг. - 2007. - № 3(24). - С.3-8.
Павленко Р. Опозиція: права і повноваження // Людина і політика. - 2002. - № 4(22). - С.3-10.
Рахманін С. Після бурі // Дзеркало тижня, № 34(613), 9 вересня 2006.
Липсет С.М. Роль политической культуры// Антология. Пределы власти. № 2-3 // http:// old. russ. ru/ antotog/ predely/ inform. htm.
Варзар І.М. Політологічні і історичні засади феномена «політична позиція» // Політична опозиція: теорія та історія, світовий досвід та українська практика: Матер. наук.-прак. Конф. - К., 1996. - С.94-102.
Михальченко М. Позиції опозиції. Хто є хто в Україні // Віче. - 2002. № 3(120). - С.3-11.
Конончук С, Ярош О. Уряд і «тіньовий кабінет»: як можлива вестмінстерська модель у політичному полі України? дослідження проблеми. - К., 2007. - 44 с.
Энтин Л.М. Разделение властей: опыт современных государств. - М., - 292 с.
Козер Л. Функции соціальной конфликтологии. - М., 2000. - 208 с.
Кант І. Антропология с рагматической точки зрения// Соч.: В 6-ти т. - М., 1966.
Джеферсон Томас. Американские просветители. Избр. Произведения. В 2-х т. - М., 1968-1969.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
