Закономірності засвоєння й упорядкування значень слів і стійких сполучень слів школярем. Семантичні параметри ядра і периферії внутрішнього лексикону. Вплив екстралінгвістичних та інтралінгвістичних чинників на формування лексикону дитини шкільного віку.
Тогочасні дослідники активно використовували описовий метод вивчення дитячого мовлення, що дозволяло накопичувати багатий мовний матеріал, проте не давало підстав робити переконливі узагальнення про те, як саме відбувається процес засвоєння дитиною мови, у чому полягають закономірності та індивідуальні особливості формування лексикону мовця, які фактори детермінують необхідний мінімум вербальних одиниць, що задовольняє потреби комунікації індивіда у певному віці. Сьогодні дитяче мовлення як надзвичайно складне мовне та психічне явище, що потребує різноаспектного вивчення, є цариною зацікавлень представників багатьох гуманітарних дисциплін, зокрема теорії і методики навчання української мови (Н.Д. Отже, актуальність теми визначається потребою різнопланового вивчення основних одиниць внутрішнього лексикону дитини шкільного віку як скарбниці вербалізованих знань, опосередкованих мовою, а також необхідністю опису структурних ознак внутрішнього лексикону школяра з врахуванням екстралінгвістичних та інтралінгвістичних факторів його формування. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше в українській лінгвістиці проводиться комплексне дослідження внутрішнього лексикону дітей шкільного віку з врахуванням даних онтогенезу, а також у науковий обіг уперше введено поняття про внутрішній лексикон школяра як структурно зорганізовану цілісність, яка є синхронічно сталою і діахронічно змінною, забезпечуючи при цьому потреби комунікації учня на певному етапі навчання. Метою дисертаційного дослідження є вивчення вербальних одиниць у структурі внутрішнього лексикону дитини шкільного віку, класифікація звязків, які впорядковують внутрішній лексикон, характеристика смислових та системних змін у його структурі та аналіз причини таких змін, а також опис інтерференційних явищ, які мають місце у мовленні школяра за умов білінгвізму.У першому розділі «Теоретичні засади вивчення лексикону людини в українській і зарубіжній лінгвістиці» подається історія питання, теоретичний аналіз вітчизняних і зарубіжних вчень про лексикон взагалі і внутрішній лексикон зокрема; формулюється робоче визначення поняття «внутрішній лексикон», викладаються сучасні концепції розвитку мовлення і мислення, окреслюється поняття мовної компетенції людини та подається інтерпретація лексикону як лексичного компонента мовної компетенції. Наводяться критерії розмежування понять «внутрішній» та «ментальний» лексикон, аналізуються їхні одиниці, гіпотези організації та механізми функціонування, окреслюється роль вільного асоціативного експерименту у психолінгвістичних дослідженнях - вивченні структури і механізмів функціонування лексикону. Також аналізуються гіпотези організації внутрішнього лексикону, специфіка його одиниць та розглядається площина перетину асоціативно-вербальних мереж, що формують внутрішній лексикон школяра, і мовної картини світу. Фрумкіна), інша наголошує на тому, що думка набуває форми слова лише на останній стадії породження мовного акту, а процес втілення думки у слово забезпечується автономним співіснуванням у мозку мовця двох окремих механізмів - внутрішньої картини світу як сугестії знань індивіда про довкілля та внутрішнього лексикону як скарбниці знань індивіда про мову - вербальні одиниці, їхні значення, правила вживання і т.д. До реєстру слів, які було використано як стимули під час проведення вільного асоціативного експерименту, ввійшло 72 одиниці - по 24 іменники (учень, учениця, учитель, урок, зошит, підручник; осінь, зима, весна, літо, дощ, сніг; пальто, шапка, чоботи, костюм, сорочка, шуба; кімната, вікно, двері, ліжко, стіл, стілець), прикметники (великий, малий, сильний, слабкий, здоровий, хворий; добрий, розумний, веселий, важкий, зрозумілий, поганий; смачний, домашній, холодний, гарячий, святковий, солодкий; широкий, вузький, високий, глибокий, далекий, близький) та дієслова (іти, бігти, летіти, їхати, поспішати, плисти; запитувати, учити, відповідати, читати, писати, рахувати; гратися, малювати, відпочивати, гуляти, дружити, сміятися; їсти, спати, прибирати, одягати, мити, чистити), які представляють тематичні групи шкільне життя і повсякденний побут.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
