Характеристика поняття, функцій (власні, приватні, експресивні) та типології невербальних компонент комунікації. Дослідження способів вираження паралінгвістичних засобів через авторську ремарку у драматичних творах сучасних американських письменників.
Курсова робота на тему Паралінгвістичний аспект у творах сучасних драматургів Зміст Вступ Розділ І. Паралінгвістичний аспект комунікативного акту 1.1 Одиниці паралінгвістичного рівня комунікації та їх функції 1.2 Типологія паралінгвістичних одиниць Розділ ІІ. Паралінгвістичні засоби у драматичних творах Висновки Література Вступ Сучасні теорії, що розглядають будь-який текст як комунікативне явище, виділяють в його структурі, окрім власне мовної складової, ще й позамовні чинники, що тісно пов’язані із мовними засобами вираження та спільно з ними реалізують комунікативне спрямування тексту. Найбільш яскраво поєднання мовних та позамовних елементів комунікації виявляються в діалогічному спілкуванні. У художній літературі ця форма спілкування є основною для драматичного жанру. У зв’язку із цим перед нами постають наступні завдання: · визначити основні паралінгвістичні одиниці та їх функції в процесі комунікації; · розглянути існуючі типології паралінгвістичних засобів та обрати найбільш доцільну для застосування в роботі; · виявити паралінгвістичні засоби, наявні у драматичних творах сучасних англомовних письменників; · проаналізувати використані пара лінгвістичні засоби з точки зору їх функції та зв’язку з власне лінгвістичними засобами у тексті; · зробити висновок щодо ролі паралінгвістичних засобів у драматичному тексті сучасної англомовної літератури. Паралінгвістичний аспект комунікативного акту 1.1 Одиниці паралінгвістичного рівня комунікації та їх функції Основою паралінгвістичного рівня комунікації є невербальні засоби комунікації - жести, міміка, рухи тіла, а також властивості голосу, тон, паузи, які прийнято називати паралінгвістичними засобами комунікації, на відміну від лінгвістичних - словесних знаків. Іноді виділяють окремо мімічні засоби комунікації - вираз обличчя, погляд і ін., але частіше за все їх розглядають у складі кінесичних засобів, оскільки вони, як і жести, відрізняються динамічністю. Невербальна комунікація є найстародавнішою формою спілкування людей. Таке активне використання невербальних засобів в міжособистісному спілкуванні пояснюється рядом причин - невербальні сигнали, що розвинулися як засоби комунікації раніше, ніж вербальна мова, виявилися стійкими в своїх первинних функціях і часто уживаються несвідомо; невербальні засоби мають певні переваги перед вербальними - вони сприймаються безпосередньо і тому сильніше впливають, не дивлячись на свою короткочасність; вони передають якнайтонші відтінки відношення, оцінки, емоцій; нарешті, вони можуть передавати інформацію, яку важко або з яких-небудь причин незручно виразити словом. Як вербальні, так і невербальні засоби за своєю природою є знаками, вони виконують базові функції комунікації - інформаційну, прагматичну і експресивну. Але якщо словесні знаки, переважно, є умовними символами, тобто невмотивованими і позначають реалії дійсності, то несловесні знаки, зокрема, жести і міміка в більшості своїй є індексалъними знаками, невмотивованими і сигналізують про відчуття, емоції, оцінне відношення, наприклад, нахмурені брови сигналізують про незадоволеність, незгоду, сумнів та ін. Набагато складніше визначити в цьому плані фонаційні засоби.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
