Парагенетичні ландшафтні комплекси берегової зони моря (на прикладі Чорноморського узбережжя Криму) - Автореферат

У цьому плані найбільш перспективним представляється застосування для її вивчення теорії парагенетичних ландшафтних комплексів (ПГЛК), яка базується на системному підході, що дозволяє розглядати природні комплекси суші і моря, які взаємодіють у береговій зоні, як цілісну парагенетичну ландшафтну систему. Однак, у теперішній час, фактично, не розроблено теоретичні і методичні основи застосування теорії ПГЛК до берегової зони моря: відсутнє поняття берегової зони як ПГЛК, не визначено її ландшафтні межі і основні особливості, не розроблено методику вивчення ПГЛК берегової зони моря. Мета дисертаційної роботи полягає в розробці теоретико-методичних основ вивчення парагенетичних ландшафтних комплексів берегової зони моря та їх застосування до берегової зони чорноморського узбережжя Криму. -систематизувати і розширити теоретичні уявлення про ПГЛК загалом і берегової зони моря зокрема: сутність ПГЛК і провідні принципи його вивчення; поняття ПГЛК берегової зони; місце берегової зони як ПГЛК в складі морського узбережжя та її ландшафтні межі; речовинно-енергетичний обмін, будова і особливості ПГЛК берегової зони моря; -на основі розробленої методики виділити типи ПГЛК в береговій зоні чорноморського узбережжя Криму і дати їх фізико-географічну характеристику;Взявши за основу сучасну періодизацію берегознавства (Лимарєв, 2000), вивчення берегової зони моря можна представити в наступному вигляді (табл. Протягом останніх десятиліть робляться окремі спроби вивчення ландшафтів берегової зони в єдності їх наземної і водної частин, які представлені нечисленними науковими роботами (К.М. Використання такого підходу дозволяє виявити ряд найважливіших властивостей берегової зони як цілісної системи, що формується на контакті суші і моря. У третьому розділі “Берегова зона моря як ПГЛК” парагенетична теорія застосовується до ландшафтного дослідження берегової зони моря: дається визначення ПГЛК берегової зони і встановлюються її ландшафтні границі; розглядається місце берегової зони як ПГЛК в складі морського узбережжя; характеризуються речовинно-енергетичний обмін і особливості ПГЛК берегової зони. Формування в береговій зоні особливої системи сполучуваних в просторі і часі територіальних і аквальних природних комплексів, що мають загальну геологічну основу (підводна частина берегової зони - це затоплена морем околиця материка), і тісно повязаних гідродинамічними процесами, дозволяє розглядати берегову зону як ПГЛК.Ландшафтне вивчення берегової зони в єдності її наземної і водної частин дозволяє виявити ряд найважливіших властивостей берегової зони як цілісної системи, що формується на контакті суші і моря. Для берегової зони моря доцільно використати функціонально-генетичний підхід, відповідно до якого найважливішими властивостями ПГЛК є: 1) просторова суміжність створюючих його природних комплексів суші і моря; 2) спільність або сполученість їх історії розвитку; 3) речовинно-енергетичний обмін між ними. Відповідно до цього, ландшафтні межі берегової зони можна провести за гідродинамічними критеріями: верхню за лінією максимального щорічно повторюваного заплеску прибійного потоку на акумулятивних берегах і висоті найвищого заплеску на кліфах - на абразійних; нижню - на глибині Ѕ довжини хвилі при штормах середньої сили. Своєрідність природних процесів в береговій зоні визначає наступні її особливості як ПГЛК: максимальну концентрацію в береговій зоні основної частини речовинно-енергетичних взаємодій і перенесень, з віддаленням від осі якої - берегової лінії - відбувається поступове ослаблення парагенетичних ландшафтних звязків; двонаправленість системоформуючих речовинних потоків; просторово-часову мінливість станів ландшафтних комплексів берегової зони; різноманіття і високу продуктивність біоценозів у водній частині берегової зони, одноманітність і дефектність їх структури - в наземній. Відповідно до розробленої методики в береговій зоні чорноморського узбережжя Криму виділено пять типів ПГЛК, відмінні переважаючою спрямованістю і інтенсивністю речовинних потоків між сполучуваними сушею і морем: ПГЛК з дуже інтенсивними двонаправленими потоками суша «море, ПГЛК з інтенсивними двонаправленими потоками суша «море, ПГЛК зі слабкими двонаправленими потоками суша «море, ПГЛК з переважанням однонаправлених потоків з суші в море середньої інтенсивності, ПГЛК з переважанням дуже слабких однонаправлених потоків з суші в море.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

На теоретико-методичному рівні: 1. Ландшафтне вивчення берегової зони в єдності її наземної і водної частин дозволяє виявити ряд найважливіших властивостей берегової зони як цілісної системи, що формується на контакті суші і моря. Для подальшого розвитку цих ідей найбільш перспективним є розгляд берегової зони як парагенетичного ландшафтного комплексу.

2. Виявлено три концептуальних підходи у визначенні суті ПГЛК: генетичний, функціональний і функціонально-генетичний. Для берегової зони моря доцільно використати функціонально-генетичний підхід, відповідно до якого найважливішими властивостями ПГЛК є: 1) просторова суміжність створюючих його природних комплексів суші і моря; 2) спільність або сполученість їх історії розвитку; 3) речовинно-енергетичний обмін між ними.

3. Матеріальним вираженням обміну речовиною і енергією між сушею і морем в береговій зоні є речовинні потоки. Узагальнення відомостей про речовинні потоки дозволяє зробити висновок про їх різноманіття, різну роль в ПГЛК і необхідність типізації. Серед якісно-кількісних характеристик речовинних потоків, які можуть використовуватися для вивчення ПГЛК, найбільш важливими є спрямованість і інтенсивність.

4. Виходячи з теорії ПГЛК, провідними принципами при їх вивченні є генетичний, територіальної спільності і контрастності. Останній грає особливо важливу роль, оскільки контрастність між суміжними комплексами складає основу всієї парагенетичної ландшафтної організації.

5. Беручи до уваги основні властивості будь-якого ПГЛК, під ПГЛК берегової зони моря автор пропонує розуміти одночасне або послідовне в ході розвитку виникнення просторово-суміжних територіальних і аквальних комплексів при провідній ролі гідродинамічних процесів, між якими (комплексами) здійснюється взаємообмін речовиною і енергією. Відповідно до цього, ландшафтні межі берегової зони можна провести за гідродинамічними критеріями: верхню за лінією максимального щорічно повторюваного заплеску прибійного потоку на акумулятивних берегах і висоті найвищого заплеску на кліфах - на абразійних; нижню - на глибині Ѕ довжини хвилі при штормах середньої сили.

6. Своєрідність природних процесів в береговій зоні визначає наступні її особливості як ПГЛК: максимальну концентрацію в береговій зоні основної частини речовинно-енергетичних взаємодій і перенесень, з віддаленням від осі якої - берегової лінії - відбувається поступове ослаблення парагенетичних ландшафтних звязків; двонаправленість системоформуючих речовинних потоків; просторово-часову мінливість станів ландшафтних комплексів берегової зони; різноманіття і високу продуктивність біоценозів у водній частині берегової зони, одноманітність і дефектність їх структури - в наземній.

7. Уперше розроблено методику вивчення ПГЛК берегової зони моря на рівні місцевостей. Визначальна роль при виділенні і типізації ПГЛК відведена методу провідного чинника. Відповідно до суті парагенетичного типу ландшафтної організації, провідним чинником є речовинні потоки між створюючими ПГЛК сполучуваними природними комплексами суші і моря. Застосування інших методів (сполучуваного аналізу компонентів; аналогій; інтерполяції; екстраполяції; геоінформаційного, картометричного, якісного, кількісного, порівняльного аналізу і синтезу) визначається змістом розвязуваних задач. Методика дослідження включає в себе декілька етапів. На першому етапі проводиться порівняльний аналіз характеристик речовинних потоків, що відображають процеси обміну між сушею і морем. При цьому, якісні і кількісні зміни в речовинному обміні, що спостерігаються протягом берегової зони, використовуються як індикаційні і класифікаційні ознаки виділення ПГЛК. Для цього залучаються прямі і непрямі показники. Прямі показники представлені характеристиками потоків або процесів, що безпосередньо їх обумовлюють; непрямі характеризують не самі речовинні потоки, а умови їх формування або результати їх діяльності. На наступному етапі розробляється типологічна класифікація ПГЛК і встановлюються межі. Як класифікаційні ознаки використовуються інтенсивність і переважаюча спрямованість речовинних взаємодій між сушею і морем. Межі між типами ПГЛК проводяться там, де речовинні потоки в береговій зоні змінюють свої характеристики або значно ослабляються. На третьому етапі дається фізико-географічна характеристика ПГЛК за методичною схемою, де, на відміну від традиційних схем, передбачено спільний опис сполучуваних суші і моря і особливостей їх речовинного взаємообміну.

На регіональному рівні: 8. Відповідно до розробленої методики в береговій зоні чорноморського узбережжя Криму виділено пять типів ПГЛК, відмінні переважаючою спрямованістю і інтенсивністю речовинних потоків між сполучуваними сушею і морем: ПГЛК з дуже інтенсивними двонаправленими потоками суша « море, ПГЛК з інтенсивними двонаправленими потоками суша « море, ПГЛК зі слабкими двонаправленими потоками суша « море, ПГЛК з переважанням однонаправлених потоків з суші в море середньої інтенсивності, ПГЛК з переважанням дуже слабких однонаправлених потоків з суші в море. Типи ПГЛК розміщуються вздовж берегової зони Криму нерівномірно. Найбільша мозаїчність у розподілі типів ПГЛК характерна для узбереж Північно-Західного, Південно-Західного і Південного Криму, протягом яких значно змінюються умови формування потоків і характер речовинних взаємозвязків, найменша - для Керченського півострова і Західного Криму. Кожний з виділених типів ПГЛК має свою характерну компонентну і морфологічну ландшафтну структуру.

9. При розробці заходів щодо раціонального природокористування в береговій зоні чорноморського узбережжя Криму представляється необхідним застосовувати, нарівні із загальним, диференційований підхід, що враховує природні особливості її окремих дільниць і характер взаємозвязків між сполучуваними сушею і морем. Зокрема, одними з найбільш актуальних в ПГЛК з дуже інтенсивними і інтенсивними двонаправленими потоками можна вважати: в найбільш значущих в рекреаційному відношенні ділянках на Західному узбережжі - створення штучних пляжів в Євпаторії і на Сакському пересипу, зрізку нестійких берегових відкосів на абразійних берегах з проведенням дренажних і лісомеліоративних робіт, захист берега між озерами Кизил-Яр і Богайли за допомогою відкосно-ступінчастого кріплення та ін.; для ділянок концентрації зрошуваного землеробства на Північно-Західному узбережжі - боротьбу із забрудненням прибережних акваторій скидними сільськогосподарськими водами. На Південному березі Криму, де формуються ПГЛК з переважанням однонаправлених потоків, до основних заходів потрібно віднести нормативно-правове регулювання забудови приморської зони і боротьбу з техногенними екзогенними процесами.

10. Проведене дослідження, звичайно ж, не вичерпує всіх аспектів даної проблеми і його потрібно розглядати як піонерне. Тому потрібне подальше вдосконалення методики виділення і вивчення ПГЛК і, передусім, зведення до мінімуму окремих характеристик потоків і перехід до їх інтегральних показників, що дозволяють одним-двома параметрами визначити характер взаємозвязків між сушею і морем. Це буде сприяти більш повному вивченню ПГЛК берегової зони моря, для чого необхідне проведення польових ландшафтних досліджень за спеціальною програмою.

1. Агаркова И.В. Влияние хозяйственной деятельности на динамику Сакского побережья // Ученые записки Таврического Национального Университета им. В.И. Вернадского. - Симферополь. - 1999. - Т.12 (51). - № 1. - С.15-19.

2. Скребец Г.Н., Агаркова И.В. Вопросы теории и методики изучения парагенетических ландшафтных комплексов // Ученые записки Таврического Национального Университета им. В.И. Вернадского. - Симферополь. - 2000. - № 13. - Т.1. - С.127-132. Здобувачем проаналізовано і систематизовано літературу по теоретичних та методичних питаннях вивчення парагенетичних ландшафтних комплексів.

3. Агаркова-Лях И.В. Вещественно-энергетический обмен между сушей и морем в береговой зоне // Культура народов Причерноморья. - 2002. - № 33. - С.18-20.

4. Агаркова-Лях И.В., Скребец Г.Н. Методические аспекты экологического мониторинга береговой зоны моря // Культура народов Причерноморья. - 2003. - № 43. - С.14-18. Здобувачем розроблено методику опису ПГЛК берегової зони моря.

5. Скребец Г.Н., Агаркова-Лях И.В. Парагенетические ландшафтные комплексы абразионно-бухтовых ингрессионных берегов черноморского побережья Крыма // Ученые записки Таврического Национального Университета им. В.И. Вернадского. Серия География. Т. 17(56). - № 4 (2004). - С.73-83. Здобувачем зібрано та проаналізовано інформацію з характеристики ландшафтних комплексів.

6. Агаркова-Лях И.В. Методика выделения и описания парагенетических ландшафтных комплексов береговой зоны моря // Фізична географія та геоморфологія. - 2005. - Вип. 49. - С.190-196.

7. Скребец Г.Н., Агаркова-Лях И.В. Основные направления рационального природопользования на Азово-Черноморском побережье Крыма // Фізична географія та геоморфологія. - 2005. - Вип. 47. - С.218-222. Здобувачем систематизовано матеріали з природокористування на чорноморському узбережжі Криму.

8. Агаркова И.В. Географические аспекты современного состояния Сакского побережья // Глобальная система наблюдений Черного моря: фундаментальные и прикладные аспекты. Сб. научн. тр. / НАН Украины, МГИ. - Севастополь, 2000. - С. 162-165.

9. Агаркова-Лях И.В. Программа экологического мониторинга береговой зоны моря // Экология моря. - 2005. - № 68. - С.7-12.

10. Агаркова И.В. Комплексные физико-географические исследования береговой зоны моря // Тез. конф. “Понт Эвксинский 2000”, Севастополь, 2000. - С.4-5.

11. Агаркова И.В. Вещественный обмен между сушей и морем в береговой зоне (на примере черноморского побережья Крыма) // Мат-лы междунар. научн. конф. студентов, аспирантов и молодых ученых “Ломоносов-2002”, Севастополь, 2002. - С.6-7.

12. Агаркова-Лях И.В. Типы парагенетических ландшафтных комплексов береговой зоны Крыма // Мат-лы междунар. научн. конф. “Геополитические и географические проблемы Крыма в многовекторном измерении Украины”, Симферополь, 2004. - С.163-165.

13. Agarkova-Lyakh I.V., Lyakh A.M. Paragenetic Landscape Complexes Theory in Studying Marine Coastal Zone // Littoral 2004. 7th International Symposium: Delivering Sustainable Coasts: Connecting Science and Policy. Proceedings.Volume 2. Aberdeen, Scotland, UK, 2004. - Р.772-773. Здобувачем виділено і охарактеризовано типи ПГЛК у береговій зоні чорноморського узбережжя Криму.

14. Агаркова-Лях И.В. Программа экологического мониторинга береговой зоны моря // Тез. IV Всеукраинской научно-практической конференции молодых ученых по проблемам Черного и Азовского морей “Понт Эвксинский - 2005”, Севастополь, 2005. - С. 6-7

15. Агаркова-Лях И.В. Антропогенные и природные факторы размыва морских берегов (на примере Западного берега Крыма) // Тез. докладов международной научной конференции “Современное состояние экосистем Черного и Азовского морей”, Севастополь, 2005. - С.9.