Парафіяльна сфрагістика Перемиської єпархії кінця XVIII–початку ХХ ст. - Автореферат

XX ст. в Україні створилися сприятливі умови для повноцінних наукових студій у тих галузях спеціальних історичних дисциплін, котрі заторкували різні аспекти релігійного життя українського народу. Тому одне із завдань цього напрямку історичної науки на сучасному етапі полягає в студіюванні сігіллографії духовенства, організаційних структур Церкви, релігійних організацій, з урахуванням досвіду західноєвропейської історіографії, де християнська геральдика й сфрагістика опрацьовані досить грунтовно. Ця дослідницька перспектива й обумовлювала вибір темою праці парафіяльну сфрагістику Перемиської греко-католицької єпархії Галицької митрополії. Роботою охоплено близько 1200 печаток 761 парафії та 4 філій, що функціонували на території єпархії в період її входження до складу Австрійської монархії. Комплексний підхід до опрацювання теми потребує зясування партикулярних особливостей застосування печаток, а зосередження уваги саме на Перемиській єпархії уможливлює виявлення регіональної специфіки розвитку церковної сігіллографії в українських етнічних землях протягом тривалого відрізку часу.З початку ХХ ст. і в міжвоєнний період відбувається сцієнтизація досліджень, що полягала, окрім іншого, й у критичному використанні сфрагістичних памяток та супроводжувалася зменшенням інтересу до печатки як джерела з історії дипломатики й мистецтва (Н. Спільним моментом у розвитку української та польської історичної науки була увага до печаток вищого духовенства і, відповідно, епізодичний характер зацікавлень сфрагістичними памятками первинних структур Церкви. Джерельну базу парафіяльної сфрагістики Перемиської єпархії кінця XVIII - початку ХХ ст. складають оригінальні штемпелі, муляжі, відтиски на папері та документи про печатки. Встановлено, що 313 парафій (41,2 % від загального числа) мали щонайменше два варіанти штемпелів, 54 парафії (7,1 %) - три, 5 парафій (0,66 %) - чотири і 2 (0,26 %) - шість. Вони охоплювали надзвичайно широкий спектр проблем, що стосувався різноманітних сторін життя парафій - фінансових звітів, контрактів купівлі, продажу чи обміну земельних ділянок; статистичних відомостей про кількість народжених, померлих, чисельність греко-католиків у парафіях; присяги на вірність Церкві та урядові при вступі на парафію священика; літургійних й обрядових справ (посвячення церков, вівтарів й антимінсів, релігійні конверсії) та інших адміністративно-канцелярійних питань.Дослідження парафіяльних печаток в Україні, Росії та Польщі мало епізодичний характер і велося в контексті вивчення загальноісторичних проблем, а також у рамках геральдичних і сфрагістичних студій. Перехід від джерельної евристики й едиційної археографії до системного аналізу в церковній сігіллографії так і не відбувся, що унеможливило створення цілісного узагальнюючого дослідження з даної проблематики. Серед різних за походженням і функціональним призначенням джерел (оригінальні штемпелі, муляжі, відтиски печаток на папері та документи про штемпелі) найбільш репрезентативними є відбитки парафіяльних печаток, що відклалися у фондах державних установ і релігійних організацій Галичини (особливо в ЦДІАУ (м. Засади функціонування та сфери вжитку печаток у діловодстві парафіяльних урядів визначав віденський уряд, тоді як контроль за використанням церковних матриць покладався на єпархіальні органи управління. Парафіяльна сфрагістика Перемиської єпархії пройшла два етапи свого розвитку, що мають певну тяглість традицій: перший - з кінця XVIII ст. до другої третини ХІХ ст.; другий - з останньої третини ХІХ ст. і до початку Першої світової війни.

2. Основний зміст роботи

1. Дослідження парафіяльних печаток в Україні, Росії та Польщі мало епізодичний характер і велося в контексті вивчення загальноісторичних проблем, а також у рамках геральдичних і сфрагістичних студій. Перехід від джерельної евристики й едиційної археографії до системного аналізу в церковній сігіллографії так і не відбувся, що унеможливило створення цілісного узагальнюючого дослідження з даної проблематики. До вагомих здобутків попереднього періоду можна віднести тільки працю Н. Ґремаде про православну парафіяльну сфрагістику Буковини (1939 р.).

Розпад СРСР дав новий поштовх розвиткові парафіяльної сфрагістики, що був зумовлений суспільними потребами й, зокрема, відродженням християнських конфесій. Сфрагістичні дослідження в Україні тематично охопили православні, греко- та римо-католицькі, частково протестантські печатки, тоді як у Польщі вони зосереджувалися на опрацюванні переважно латинських штемпелів. Парафіяльна сфрагістика Перемиської єпархії за відсутності спеціальних праць представлена майже виключно ілюстративним матеріалом та описами окремих печаток у каталогах.

Ступінь збереженості джерельної бази дослідження є достатнім для вирішення поставлених у роботі завдань. Серед різних за походженням і функціональним призначенням джерел (оригінальні штемпелі, муляжі, відтиски печаток на папері та документи про штемпелі) найбільш репрезентативними є відбитки парафіяльних печаток, що відклалися у фондах державних установ і релігійних організацій Галичини (особливо в ЦДІАУ (м. Львів) та Державному архіві в Перемишлі).

2. Масове запровадження парафіяльних штемпелів у Греко-католицькій церкві розпочалося наприкінці XVIII ст. (1797 р.) і було зумовлене йосифінською політикою австрійської адміністрації Галичини в релігійній сфері. Засади функціонування та сфери вжитку печаток у діловодстві парафіяльних урядів визначав віденський уряд, тоді як контроль за використанням церковних матриць покладався на єпархіальні органи управління.

Безпосередньою причиною появи в Галичині парафіяльних печаток була потреба легітимізації метричних посвідчень. Греко-католицька сігіллографія певною мірою орієнтувалася на західний латинський досвід. Водночас на її становлення мали вплив геральдичні та сфрагістичні традиції Київської митрополії попередніх століть.

3. У досліджуваний період церковні матриці виконували юридичну, охоронну функції та підтверджували автентичність документів. Застосування парафіяльних штемпелів визначалося насамперед зовнішніми комунікативними потребами парафії. У кінці XVIII ст. основними актами, що потребували апробації, були метричні та фінансові акти. Протягом ХІХ ст. видова структура документації змінювалася у бік переважання фінансово-господарських матеріалів. На початку ХХ ст. роль парафіяльних матриць у церковному діловодстві зростає, у звязку із розширенням кола документів, котрі засвідчувалися печатками.

4. Парафіяльна сфрагістика Перемиської єпархії пройшла два етапи свого розвитку, що мають певну тяглість традицій: перший - з кінця XVIII ст. до другої третини ХІХ ст.; другий - з останньої третини ХІХ ст. і до початку Першої світової війни. Перший період характеризувався устійненням певних стандартів виготовлення штемпелів (зокрема написів); тривалістю їхнього вживання (що інколи перевищувала сто років); застосуванням для відбитків різних матеріалів; карбуванням легенди переважно українською мовою, повязаністю сюжетного зображення із титулом церкви. Нові печатки відрізнялися відсутністю єдиних підходів до їхнього виконання; короткотривалістю побутування (пересічно - два-три десятиліття), появою каучукових матриць, остаточною заміною латиномовних написів україномовними. Відбулася також реформа структури та змісту легенди, зявилися написові печатки і християнські символи у сюжетному зображенні.

5. При виготовленні церковних штемпелів однозначно домінував фаховий підхід, більшість з печаток різьбилися професійними граверами. Масова заміна парафіяльних матриць у Перемиській єпархії проходила в останній третині ХІХ - на початку ХХ ст. і охопила близько половини парафій. Основними причинами виготовлення нових штемпелів були втрата печатки, її зношеність, релігійні і політичні чинники та технічні інновації.

Період функціонування матриць у Перемиській єпархії відзначався дуже широким хронологічним діапазоном - від 3 до 111 років, з виразною тенденцією до зменшення термінів застосування в останні десятиліття перед Першою світовою війною.

6. Легенди печаток характеризувалися домінуванням української мови (89,8 %) за одночасної маргінальності латиномовних (9,1 %) та польськомовних написів (лише 0,58 %). Цей феномен пояснюється тяглісю традицій київського християнства в Перемиській єпархії та культурно-національним відродженням українців у Галичині другої половини XIX - початку XX ст. Одним із виявів цих поцесів і стала “українізація” печаток, що супроводжувалася конфесіоналізацією написів.

7. Церковні штемпелі були носіями найрізноманітніших християнських сюжетів, що в близько 82 % випадків привязувалися до посвяти місцевих храмів. Переважали традиційні форми представлення святих та господніх і богородичних празників. Низка сфрагістичних сюжетів опиралася на іконографічні зразки XVIII-ХІХ ст., з поєднанням світських і релігійних мотивів та використанням західних латинських взірців.

За сюжетним зображенням парафіяльні печатки Перемиської єпархії поділяються на: 1) написові; 2) з агіографічними мотивами; 3) зі символами хреста; 4) з іншими християнськими символами; 5) з архітектурними елементами. Еволюція сюжетних зображень церковних штемпелів відбувалася в напрямку їхнього спрощення за одночасного осучаснення та втрачання свого первісного значення. Це виявилося: 1) у збереженні тяглості сфрагістичних традицій при заміні матриць і в рецепції тогочасних тенденцій розвитку української іконографії та граверства (“ортодоксальний” і “модернізаційний” підходи - 85,14 % печаток); 2) у заміні привязаних до титулатури церков сюжетів іншими християнськими символами, зокрема, св. хреста (5,6 %); 3) у відмові від зображення в полі печатки на користь тексту (9,1 %).

1. Документи Галицького намісництва у Львові як джерело до вивчення церковної сфрагістики Перемишльської єпархії ХІХ-ХХ ст. // Вісник Львівського університету. Серія історична. - Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2000. - Вип. 35-36. - С. 558-570.

2. Культ святої великомучениці Параскеви в церковній сфрагістиці Перемишльської греко-католицької єпархії ХІХ-початку ХХ століть // Дрогобицький краєзнавчий збірник. - Дрогобич: Вимір, 2001. - Вип. V. - C. 349-363.

3. Греко-католицькі парафіяльні печатки Старосольського деканату Перемишльської єпархії ХІХ-початку ХХ ст. // Український археографічний щорічник. Нова серія. - К.: Б. в., 2001. - Вип. 5/6. - С. 51-65.

4. Богородичні сюжети в парафіяльних печатках Перемишльської єпархії ХІХ-початку ХХ століття // Український археографічний щорічник: Нова серія. - К.; Нью-Йорк: Видавництво М.П. Коць, 2002. - Вип. 7. - С. 151-173.

5. Парафіяльні печатки Яслиського деканату Перемишльської єпархії (друга половина ХІХ-початок ХХ ст.) // Дрогобицький краєзнавчий збірник. - Дрогобич: Вимір, 2002. - Вип. VI. - C. 534-551.

6. Святий Архангел Михаїл у церковній сфрагістиці Перемишльської єпархії ХІХ - початку ХХ ст. // Вісник Львівського університету. Серія історична. - Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2002. - Вип. 37. - Ч. 2. - С. 88-105.

7. Парафіяльні печатки Дрогобицького деканату Перемиської єпархії в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. // Дрогобицький краєзнавчий збірник. - Дрогобич: Вимір, 1998. - Вип. III. - C. 187-192.

8. Парафіяльна сфрагістика міст та містечок Жовківського округу середини ХІХ-початку ХХ ст. // Міста та містечка в гербах, прапорах і печатках. - Львів: Б. в., 2003. - С. 191-204.

9. Церковні печатки греко-католицьких парафій Сокальського деканату XIX-початку ХХ ст. // Історія релігій в Україні: Матеріали VIII міжнародного круглого столу, 11-13 травня 1998 року. - Львів: Логос, 1998. - C. 235-238.

10. Фонди Центрального державного історичного архіву України у Львові як джерело до вивчення церковної сфрагістики Перемишльської єпархії (кінець XVIII - початок ХХ ст.) // Історія релігій в Україні: Праці ХІІІ міжнародної наукової конференції, Львів, 20-22 травня 2003 року. - Львів: Логос, 2003. - С. 512-521.

11. Церковна сфрагістика Жовківського деканату Перемиської єпархії кінця ХІХ-поч. ХХ ст. // Знак. - Львів, 2000. - Ч. 21. - С. 2-3.

12. Греко-католицькі парафіяльні печатки міста Ярослава (друга пол. XVIII - поч. ХХ ст.) // Знак. - Львів, 2001. - Ч. 25. - С. 5.

Размещено на .ru