Парадигмально-тематичні трансформації екологічних досліджень: методологічний аспект - Автореферат

Методологічна проблематика екологічних досліджень у новітній філософії науки набуває все більш важливого значення, що можна пояснити, по-перше, істотними зрушеннями в методології, зумовленими зміною стандартів науковості, посиленням інтеграційних процесів, а також аксіологізацією та гуманізацією сучасної науки, які значною мірою повязані з особливостями трансформації методологічних підходів в екології, по-друге, соціальною значимістю екологічного знання, головна мета якого - пошук ефективних засобів розвязання однієї з найбільш актуальних проблем сучасності, що набула глобального характеру. В останні роки переважно досліджувались або загальні світоглядно-філософські, або ж, навпаки, конкретні практично-прикладні проблеми взаємодії людини і природи, тоді як методологічні питання залишалися без належної уваги, що стримує не тільки поступ у сфері власне екологічного пізнання, а й виявлення методологічного потенціалу екології на міждисциплінарному рівні. В аналітичній філософії науки кінця ХХ - початку ХХІ століття не створено жодної принципово нової метаметодологічної концепції, здатної зіграти евристичну роль у сфері сучасних екологічних досліджень, а добре відомі теорії Т.Куна, І.Лакатоса, Ст.Тулміна, Дж.Холтона, П.Фейєрабенда, М.Полані та ін. не можуть бути прямо застосовані, зважаючи на кардинальну трансформацію системи наукових ідеалів, критеріїв, норм і цінностей. Так, у контексті філософсько-методологічної проблематики новітньої екології парадигмальний підхід (Т.Кун) і тематичний аналіз (Дж.Холтон), якщо їх розглядати не як альтернативні, а взаємодоповнюючі моделі, відкривають унікальну можливість осмислення парадигмально-тематичних трансформацій у процесі становлення методологічної самосвідомості цієї важливої сфери наукового знання, чим і зумовлена актуальність теми дисертаційного дослідження. Методологічні підходи, розроблені відомими постпозивістами Т.Куном, І.Лакатосом, Дж.Холтоном, Ст.Тулміном, П.Фейєрабендом, К.Поппером, М.Полані, продовжують залишатись у центрі уваги переважної більшості зарубіжних і вітчизняних авторів, зокрема, таких як С.Вовк, О.Гасяк, М.Гудков, В.Канке, В.Капітон, Р.Карпінська, О.Кедровський, О.Кравченко, С.Кримський, В.Лукянець, А.Маковецький, О.Нікіфоров, В.Огурцов, М.Попович, В.Порус, Б.Починок, І.Проценко, М.Сидоренко, Л.Соловей, В.Цикін, В.Чуйко та багатьох інших, які з різних сторін осмислюють і тією чи тією мірою використовують їх у своїх інтерпретаціях особливостей структури і динаміки наукового знання.У “Вступі” обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено стан її наукової розробки, мету, завдання, методологічні засади, предмет і обєкт, наукову новизну роботи, теоретичне та практичне значення отриманих результатів.ХХ ст. філософи науки стали активно досліджувати процеси, які відбуваються в біології загалом і передусім в екології - важливій частині біологічного знання, що постійно намагається вийти за вузькі природничонаукові рамки. Спираючись на результати, отримані провідними дослідниками України, зокрема М.Кисельовим, В.Крисаченком, Л.Сидоренко та іншими, автор доходить висновку, що екологія може і повинна розглядатись як фундаментальна природничонаукова дисципліна. У другому підрозділі “Методологічний потенціал концепцій Т.Куна і Дж.Холтона в дослідженні розвитку екології” аналізуються найбільш очевидні відмінності та спільні риси тематичного аналізу науки Дж.Холтона і концепції революційної зміни парадигм Т.Куна, а також окреслюються шляхи їх можливого синтезу в єдиний метод - парадигмально-тематичний аналіз. У першому підрозділі “Особливості методології геккелівсько-дарвінівської парадигми” досліджується становлення методології класичної екології, зокрема геккелівсько-дарвінівської парадигми, а також вплив на її формування методологічної теми еволюціонізму. екологічний дискурс кореляція парадигма Провідну роль у цей період відігравала геккелівсько-дарвінівська парадигма, хоча треба зазначити, що в екології завжди мав місце плюралізм методологічних підходів і дослідницьких програм, обєктивно зумовлений складністю, різноманітністю та відкритістю її предметної сфери.За допомогою парадигмально-тематичного аналізу можна реконструювати історію та прогнозувати тенденції розвитку методології будь-якої наукової дисципліни, у тому числі й екології, досліджувати причини та механізми отримання нового знання, формування та заміни парадигм. Оскільки загальна кількість тем обмежена й сукупність усіх тем можна розглядати як певний інваріант, то можлива зміна парадигм без радикальної трансформації всього тематичного комплексу науки. Аналізуючи тематичну структуру попередніх парадигм і тих, які приходять їм на зміну в періоди масштабних наукових революцій, ми отримуємо можливість виявляти в науці риси неперервності та постійності, відкривати відносно стійкі структури, які відтворюються у змінах, що кваліфікуються як революційні. Результати систематизації та узагальнення публікацій провідних українських і зарубіжних дослідників, а також власних досліджень із застосування

Основний зміст дисертації