Дослідження значення християнства в житті сучасної людини. Характеристика особливостей Папства в Західній Римській імперії. Ознайомлення з методами покарання послідовників єретичних віровчень. Аналіз ролі аджорнаменто з часу Тридентського собору.
Цей звязок завжди був для християнства надзвичайно суттєвим і разом з тим ніс в собі величезну небезпеку, приносячи церкві (і християнству в цілому) цілу низку всіляких проблем, так чи інакше повязаних з самим вченням, так і з діями її служителів чи вірян. Християнство ніколи не хотіло бути безплотною, спіритуалістичною релігією, яка не відіграє якоїсь значної ролі в світовій історії, у формуванні людського суспільства, а пропонує лише порятунок, втечу від історії, відхід від суспільства.Але починаючи з VII століття титул «папа» давався вже виключно римському єпископу: це відображало процес формування вчення католицької (західної) церкви про примат (верховенство) римського єпископа. Згідно з цим вченням, папа є спадкоємцем Святого Петра в римському єпископаті і в силу цього володіє верховенством у церкві. Влада папи - це вища і юридично повна влада над усією церквою, незалежна від якої б то не було людської влади і поширювана не тільки на питання віри і моральності, а й на все управління церквою. Папа здійснює верховну законодавчу владу в церкві: папа (і вселенський собор) має право видавати закони, обовязкові для всієї церкви або для її частини, тлумачити їх, змінювати або скасовувати їх дію. Папі належить вища виконавча влада в церкви: він засновує, змінює і ліквідує єпископства; призначає, затверджує на посаді, перекладає і зміщує єпископів; заповнює вакансії, розпоряджається на вищому рівні церковним майном, здійснює право посвяти в блаженні і святі.Нині можна вже вважати безсумнівним фактом, що в 1958 році з Івана XXIII і скликаного ним собору реформ почалася нова епоха, новий напрямок в історії папства і римсько-католицької церкви. Аджорнаменто (aggiornamento - оновлення, модернізація, приведення у відповідність з духом часу) викликало найзначніші зміни в церкві з часу Тридентського собору: відмежування від світської влади і вимога повернення до первозданної місії давньої церкви; літургійні наслідки повороту до світу і народу, богослужіння національною мовою; втілення в життя колегіальності були, можна сказати, революційними за своїм значенням кроками, спрямованими на модернізацію церкви і папства. Аджорнаменто і II Ватиканський собор зруйнували (хоча і з великим запізненням) союз церкви і папства лише з однією частиною світу.Історія християнства, християнської (зокрема, католицької) церкви і папства завжди намагалася не сходити з світової політичної та мистецької арени, і в результаті дуже тісно переплелася з світовим історичним процесом. Але церква також і надихала багато митців на створення справжніх шедеврів у світі мистецтва - картин, поезії, пісень, музики, архітектурних споруд і т.д.
План
План
Вступ
1. Папство - що це таке
2. Папство в Західній Римській імперії (V століття)
3. Папство наших днів
Висновки
Список використаних джерел
Вывод
Історія християнства, християнської (зокрема, католицької) церкви і папства завжди намагалася не сходити з світової політичної та мистецької арени, і в результаті дуже тісно переплелася з світовим історичним процесом. З легкої руки християнства та його послідовників і служителів відбувалися революції, війни, заборонялися ті чи інші думки та гіпотези, велися масштабні переслідування незгодних з думкою церкви людей. Але церква також і надихала багато митців на створення справжніх шедеврів у світі мистецтва - картин, поезії, пісень, музики, архітектурних споруд і т.д.
Підходячи до наших днів, можна вважати відкритим питання, куди і наскільки далеко підуть католицька церква і римський папа. Історія папства доводить, що в Римі незмінність і змінність здійснюються в діалектичній єдності. Безперечно й те, що церква протягом своєї 2000-літньої історії - раніше чи пізніше, більш-менш гладко, ціною великих потрясінь - завжди приєднувалася до основного курсу історії. Ймовірно, так буде і надалі.
Список литературы
1. Ж. де Местр. Про пап. Пешт, 1867. с.360
2. Папство // Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона: В 86 томах (82 т. І 4 доп.). - СПБ., 1890-1907. Статті Кінського П. А. і Готліба А. Г.
3. Є. Гергей. Історія папства: (Пер. З угорець. О. В. Громов) - М .: Республіка, 1996. - 463 с. (Gergely Jeno. A papasag tortenete. Budapest, 1982.)
4. Самуїл Лозинський. Історія папства. М .: Политиздат, 1986. (М .: АН СРСР, 1961.)
5. Кодекс канонічного права, Інститут філософії, теології та історії, М., 2007, ISBN 978-5-94242-045-1
6. Ян Ковальський. Папи і папство. М .: Политиздат, 1991.
7. Йосип Григулевич. Папство. Століття XX 2-е вид., Доп. М .: Политиздат, 1981. (копія книги)
8. Задворний В. Л. Твори Римських понтифіків епохи пізньої Античності та раннього Середньовіччя (I-IX ст.). М .: видавництво францисканців, 2011.
9. Християнство. Енциклопедичний словник. - М., 1993-1995.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
