Пам’ятки празько-корчацької культури у верхів’ях Дністра, Західного Бугу та Вісли у V-VII століттях - Автореферат

Феномен празько-корчацької культури, не зважаючи на велику кількість досліджень, залишається в полі зору сучасних археологів. Зважаючи на те, що ареал празько-корчацької культура охоплював значні терени Європи, слід зазначити, що процес її заселення відбувався упродовж тривалого часу. Під час цього носії празько-корчацьких старожитностей вступали у контакт із представниками інших етносів, що призводило до тісного переплетення культурних традицій, а нерідко і повної асиміляції одного з учасників культурного обміну. До цього часу проблема локальних особливостей у празько-корчацькій культурі не знайшло повного висвітлення в літературі. Мета дисертаційного дослідження полягає в узагальнені матеріалів та зясуванні особливостей розвитку празько-корчацької культури V-VII ст. у верхівях басейнів річок Дністра, Західного Бугу та Вісли в контексті загального розвитку словян.У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, визначаються хронологічні рамки та регіон дослідження, сформульовані принципи та методи дослідження, обєкт та предмет дослідження, мета та завдання, розкрито теоретичне та практичне значення дослідження.Перші кроки по виявленню та класифікації памяток цього типу здійснили С. Борковський, у 40-х роках ХХ ст., які і визначив ці старожитності як празьку культуру. Зважаючи на обширність території, зайнятої цими памятками, назва празько-корчацькі, з подачі І. Русанової, ввійшла у наукову літературу поряд із назвою «празька культура». У 60-х роках ХХ ст. у верхівях Дністра досліджують поселення поблизу сіл Демянів та Бовшів Івано-Франківської області Л.Географічно регіон дослідження зараз займає частину територій двох держав - України та Польщі. Памятки займали переважно низинні ділянки перших надзаплавних терас великих річок, їхніх приток або підвищення у заплавах, інколи відкриті місця високих плато. Рештки відомих на сьогодні ранньословянських памяток розташовані переважно у межах заплавних типів ландшафту (Зимне, Зимне-IV, Холм-Білявин), інша частина в опільських ландшафтах - Бовшів-І-ІІІ, Демянів-І, Черепин, Львів-І-ІІ, Підберізці, Підбірці, а також поліських - Ріпнів-І-ІІІ, Стжижув та ін. Вони розташовані групами та займають переважно пологі схили перших надзаплавних терас річок, струмків південного спрямування (Зимне-IV, Підберізці, Мацькувка), високі береги річок (комплекси памяток Ріпнів, Краків-Нова Гута-Могила), незначна їх частина займає мисоподібні підвищення у заплавах. Вони тяжіють до низинних партій рельєфу, що охоплюють долини великих річок першого рівня (Дністер, Західний Буг, Вісла) та найбільших приток, переважно у місцях злиття.Мала диференціація показника свідчить про відносно сталий період функціонування кераміки цього типу в межах поширення культури. За ступенем відхилення шийки горщики поділяються переважно на три групи: із нахилом шийки до середини; вертикальною; легко відхиленою назовні. Цей показник є чіткою хронологічною ознакою, оскільки на ранніх етапах празько-корчацької культури посуд характеризується нахилом шийки у внутрішню сторону. У переважній більшості горщики мають мале та середнє плече. Поширений вид горщиків має в загальних рисах притаманну для празького типу форму - видовжена, із розширенням у верхній частині.У регіоні верхівїв Дністра, Західного Бугу і Вісли в V-VII ст. до складу поселень першопочатково входили кілька сімей, зближених родинними відносинами. Із зміною поколінь, збільшувалась чисельність мешканців, що призводило до щільнішої забудови внутрішнього простору поселень та концентрації цих поселень у гнізда. Поселення були осередками сільськогосподарської діяльності. Зараз ці землі повязуються із спорідненими одночасовими культурно-етнічними групами - хорватами та дулібами. Цей регіон визначали спершу як прикордонний, із незначним населенням племен вятичів та радимичів, а дулібам відводили території у межиріччі Бугів або по течії Південного Бугу, або на території Чехії (Ю.Сучасна українська історіографія донедавна не висвітлювала локальні варіанти празько-корчацької культури. Питання загального характеру - походження, основні риси, систематизація визначальних понять були вирішені залученням до наукового обігу результатів досліджень з низки памяток, які вивчалися широкими площами. На основі аналізу системи заселення доведено наявність певних критеріїв щодо природних умов, також вибір місця поселення залежав від ландшафту. На нижчому рівні поділу ландшафтів памятки містяться в опільському або поліському типах на рівні заплавних або перших надзаплавних терас річок, що, в першу чергу, повязано із типами ґрунтів. Відсутність таких комплексів у доріччі Вісли та концентрація їх у верхівях Дністра та Західного Бугу вказує на один із напрямків міграцій словянського населення у ранньому середньовіччі - із сходу на захід.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Сучасна українська історіографія донедавна не висвітлювала локальні варіанти празько-корчацької культури. Питання загального характеру - походження, основні риси, систематизація визначальних понять були вирішені залученням до наукового обігу результатів досліджень з низки памяток, які вивчалися широкими площами. Як результат вдалося більш чітко зясувати суть соціальних відносин і характерні риси матеріальної культури.

На основі аналізу системи заселення доведено наявність певних критеріїв щодо природних умов, також вибір місця поселення залежав від ландшафту. В межах регіону празько-корчацькі памятки зосереджені у трьох варіантах ландшафту - широколистих лісах, передгірському та заплавному. На нижчому рівні поділу ландшафтів памятки містяться в опільському або поліському типах на рівні заплавних або перших надзаплавних терас річок, що, в першу чергу, повязано із типами ґрунтів. У переважаючій більшості це важкі глинисті ґрунти. Поселення V-VII ст. тяжіють до рівнинних партій ландшафтів, не піднімаючись вище абсолютних висот у 300 м н. р. м. Місце розташування поселень мало здебільшого природні обмеження.

Топографія городищ носить «низинний» характер. Розташовувались на домінуючих висотах (мисоподібних останцях) у заплавах. Система заселення характеризується гніздовим способом освоєння певної території - декілька поселень становили обєднання. Основна одиниця забудови - група жител однієї великої патріархальної сімї, яка представлена паралельними рядами або групами жител на поселенні.

Особливою характеристичною рисою жител є їхня загальна площа. На ранніх етапах існування празько-корчацької культури площа жител є малою, а на пізніших етапах - збільшується. Житла із малою площею, містяться у верхівях Дністра та Західного Бугу. В басейні Вісли вони відсутні. Відсутність таких комплексів у доріччі Вісли та концентрація їх у верхівях Дністра та Західного Бугу вказує на один із напрямків міграцій словянського населення у ранньому середньовіччі - із сходу на захід.

Найбільш помітною рисою житлобудівництва є печі. У регіоні дослідження вони зустрічаються двох типів. У басейні Дністра та Вісли це традиційні печі-камянки. Для басейну Західного Бугу характерні печі вирізані у спеціально залишеному материковому останці. У подальшому печі вирізані у материковому останці зявляються у південному та західному напрямках, на Лівобережжі Дніпра. Поширення такого своєрідного елементу як глиняна піч вказує на шляхи міграцій словян у ранньому середньовіччі.

Витоки празько-корчацької культури регіону знаходяться у верхньодністровській групі памяток пізньоримського часу. Підтвердженням цього є памятки гунського часу із комплексами, які містять риси так званого «перехідного періоду». Водночас у басейні верхньої Вісли памятки такого типу невідомі. Характерні риси цих комплексів - напівземлянкове житло з піччю-камянкою або вирізаною у материковому останці, в заповненні переважаюча кількість ліпної кераміки, форми якої наближені до пізніших словянських.

У результаті опрацювання колекції керамічного посуду, зокрема із Зимнівського городища, виділено сім типів горщиків із двома підтипами.

Посуд із регіону має певні риси, які відображаються у загальних пропорціях, формах вінець, технології виготовлення та видах орнаментування. На основі цього доведено, що типологія посуду відповідає локальним групам, зокрема, дністровсько-прикарпатській та віслянській. Перша з них охоплює верхівя басейну Дністра із прикарпатським регіоном, а також басейн Західного Бугу, друга - частину басейну Вісли, із памятками розташованими в околицях Кракова.

Металообробна справа носила місцевий характер та досягла високого рівня, оскільки зустрічаються вироби як із заліза, так і з кольорових металів. Широкий спектр знахідок з кольорових металів, а також виробів зі скла є підтвердженням взаємообміну виробами та технологіями місцевого населення із сусідніми етносами - племенами кочівників, дунайськими провінціями. Певна частина таких виробів могла бути отримана як трофеї після набігів на візантійські території.

Зимнівське городище виступає як один із перших протоміських осередків, що виконувало адміністративно-господарські функції. В економічному відношенні воно було ремісничим центром виготовлення виробів із чорних та кольорових металів, з кістки і дерева; в соціальному відношенні - общинно-племінним центром.

У політичному відношенні досліджений регіон був центром першого протодержавного обєднання - союзу словянських племен під проводом дулібів. Теорії про населення верхівїв Західного Бугу та Дністра західнословянськими племенами лендзян не знайшли свого підтвердження за археологічними джерелами. Відповідно до особливостей матеріальної культури існували локальні варіанти повязані із басейнами Дністра та Західного Бугу з одного боку та Вісли з другого. Враховуючи тогочасні політичні обставини, можна стверджувати, що носії празько-корчацьких старожитностей, що належать склавінам, в інтеграції з антами - носіями пеньківської культури, а також носіями колочинської культури, були тією основою на якій утворилася перша східнословянська держава.

1. Милян Т. Ранньословянські елементи на памятках кінця IV-V ст.н.е. (За матеріалами памяток Верхнього Подністровя та Західного Побужжя) // Археологічні дослідження Львівського університету.- Львів, 2002.- Вип. 5.- С. 115-124.

2. Милян Т. Ранньословянські памятки Перемишльщини // Дрогобицький краєзнавчий збірник.- Дрогобич, 2002.- Вип. VI.- С. 19-26.

3. Милян Т. Памятки укріпленого типу у ранньословянський час // Карпатіка. Давня історія Карпато-Дунайського ареалу та суміжних регіонів.- Ужгород, 2004.- № 31.- С. 242-251.

4. Милян Т. Ранньословянська кераміка у Прикарпатті та Волині // Археологічні дослідження Львівського університету.- Львів, 2004.- Вип. 7.- С. 104-122.

5. Милян Т. Дослідження памяток ранньословянського періоду вченими Львівського університету // Археологічні дослідження Львівського університету.- Львів, 2005.- Вип.8.- С. 122-132.

6. Милян Т. Оборонні укріплення Зимнівського ранньосередньовічного городища // Археологічні дослідження Львівського університету-. Львів, 2006-. Вип. 9-. С. 235-248.

7. Милян Т. Дзєдзіцька культура: нарис основних проблем генезису та ареалу поширення // Етногенез та рання історія словян: нові наукові концепції на зламі тисячоліть. Матеріали міжнародної конференції 30-31 березня 2001 р.- Львів, 2001.- С. 167-172.

Размещено на .ru