Функціональні кореляції пам’яті у контексті формування смислових структур медіатексту та мнемічної практики засобів масової інформації. Мнемічна концепція медійної пам’яті, що пов’язана з властивістю медіа як носія інформації; соціологічні підходи до неї.
Одним із базових понять, необхідних для розуміння особливостей інформаційно-комунікаційної природи медіа (як самостійної структури з притаманними їй функціональними властивостями, так і у взаємозвязку з іншими соціальними інститутами) є память, адже інформації поза памяттю не існує. З семіотичної точки зору память являє собою передачу в часі значущих для соціуму повідомлень і може бути зрозуміла як сховище інформації з «вбудованими» механізмами трансляції. Теоретичним підґрунтям до таких пошуків стали тези, озвучені на міжнародних наукових конференціях «Механізми культурної памяті: від фольклору до медіа» (Москва, 2014) і «Медіа, память та імперія» (Амстердам, 2013), присвячені механізмам «памяті» в епоху інформаційно-комунікаційних технологій, а також низка праць зарубіжних дослідників, які попри різні підходи до «памяті» її головною властивістю виділяють рух смислів у соціальному часі, а комунікаційну основу співвідносять з мнемонічним процесом (сприйняття, засвоєння, зберігання та передачі інформації - смисловий процес комунікації). Досліджуючи память як рух смислів британський науковець і директор дослідницького центру «Медіа, память і спільноти» в університеті Глостершир Джоан Гард-Хансен ототожнює презентаційну основу памяті (текстових, усних та візуальних образів) із процесом медіавиробництва. У праці «Медіа і память» засобам масової інформації дослідник надає статусу засобів соціальної комунікації, технологічна основа яких відповідає мнемічній діяльності.Безумовно, вищенаведені твердження актуалізують формування самостійного напряму досліджень «памяті» в соціальних комунікаціях, цьому сприяють й численні практичні заходи, репрезентовані в публічній комунікації, а також міжнародні програми та проекти у контексті глобальних досліджень «памяті».
Вывод
Безумовно, вищенаведені твердження актуалізують формування самостійного напряму досліджень «памяті» в соціальних комунікаціях, цьому сприяють й численні практичні заходи, репрезентовані в публічній комунікації, а також міжнародні програми та проекти у контексті глобальних досліджень «памяті». На нашу думку, саме теорія соціальних комунікацій здатна запропонувати значеннєву цілісність цьому феномену, звязавши в єдине ціле соціально-комунікаційні та когнітивні аспекти памяті. Окреслюючи перспективу подальших досліджень, спробуємо визначити предмети її галузевого дослідження, зокрема: з точки зору теорії та історії соціальних комунікацій, «память» може аналізуватися як соціальна комунікація (за В. Різуном, «процес суспільного єднання в умовах штучно створеної технологічної системи духовного єднання людей» [10, с. 3]), як закономірність розвитку комунікаційної системи, як складова комунікаційних відносин та інформаційної культури, як семіотична складова соціальнокомунікаційної діяльності, як технологічна основа інформаційних моделей, як інформаційно-когнітивна динаміка суспільства та як соціально-інформаційна система медіакультури; з точки зору теорії та історії журналістики, актуальними предметами є зміст та комунікаційні засоби втілення памяттєвого дискурсу, його перфомантизація у медіакомунікації, соціокультурні технології формування й перетворення актуальної інформації у память про минуле, інформаційно-комунікаційні та інформаційно-когнітивні процеси сприйняття минулого через призму сьогодення, зокрема у контексті інституційної складової інформаційної політики; комунікаційні ефекти / моделі «памяті» як засобу взаємодії масової комунікації й аудиторії, зокрема як способу стабілізації та дестабілізації інформаційного середовища, виявлення механізми деструктивної комунікації та налагодження конвенційних комунікаційних відносин тощо.
Список литературы
Веренич М. Культура как социальная память: онтологически-ценностные интерпритацтии / М. Веренич // Философия в Белоруси и перспективы мировой интелектуальной культуры. - Минск : «Право и экономика», 2011. - С. 211-237.
Осипов Г. Социальное мифотворчество и социальная практика / Г. Осипов. - М. : НОРМА, 2000. - 543 с.
Набруско В. Громадська думка в соціокомунікативному та політологічному вимірах : тексти лекцій / В. Набруско. - К. : Грамота, 2008. - 176 с.
Коньшина Г. Трансформація соціальної памяті в інформаційному суспільстві : автореф. дис. ... канд. філос. наук : спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / Коньшина Ганна Євгенівна ; Харківський нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. - К., 2008. - 17 с.
Буряк В. Інформаційна память - базова домінанта свідомості / В. Буряк // Держава та регіони. Серія: Соціальні комунікації. - 2010. - № 4. - С. 37-42.
Партико З. Теорія масової інформації та комунікації : навч. посіб. / З. Партико. - Львів: Афіша, 2008. - 292 с.
Аристотель. О душе / пер. П.С. Попова. - М. : [Б. и.], 1937.
Позднякова-Кирбятєва Е. Система соціально-історичної памяті та мнемологічна культура суспільства / Е. Позднякова-Кирбятєва // Соціологія. - 2013. - С. 61-70.
Дудина М. Механизмы манипуляции мнемическими процессами в системе массовых коммуникаций / М. Дунина // Механизмы культурной памяти: от фольклора до медиа. Тезисы докладов Международной научной конференции. Москва, РАНХИГС, 27-29 ноября 2014 г. / Сост. О. Б. Христофорова, Д. И. Антонов, М. В. Ахметова, Н. В. Петров. М., 2014. - С. 56-59.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
