Призначення та принципи діяльності Англо-американського комітету з Палестини, причини загострення міжнародних відносин та методи подолання військового конфлікту. Сутність англо-американських протиріч у "палестинському питанні", наслідки його вирішення.
Через численність причин геополітичного, військово-стратегічного, соціально-економічного й іншого характеру Близький Схід історично був ареною найгостріших світових конфліктів і протиріч. Після закінчення Другої світової війни зіткнення політичних та військових інтересів було постійною причиною розбіжностей між Сполученими Штатами та Великою Британією. Велика Британія вийшла з війни, усе ще будучи великою імперією. Вони були в змозі робити й робили систематичні спроби залучити союзницькі імперії, що розвалювались, до американської сфери впливу. Мета роботи: полягає в розкритті місця «палестинського питання» в англо-американській дипломатії після закінчення Другої світової війни.Визначаючи курс Лондона у своєму виступі 13 листопада 1945 р. у палаті общин, міністр закордонних справ Бевін оголосив, що проблема Палестини буде вирішена на основі рекомендацій та висновків створюваного Англо-американського комітету з Палестини. Англо-американський комітет із розслідування був призначений урядом Сполучених Штатів і Сполученого Королівства як спільний англо-американський орган із таким колом обовязків: вивчити політичні, економічні та соціальні умови в Палестині; вивчити становище євреїв у різних країнах Європи. На думку членів комітету, майбутнє Палестини повинно було ґрунтуватися на таких принципах: ані євреї, ані араби не повинні домінувати одні над іншими; Палестина не повинна бути ні єврейською, ні арабською державою. Англо-американський комітет відхилив плани надання незалежності Палестині - розділеній або єдиній - найближчим часом, тому що ворожнеча між палестинськими арабами і євреями призведе до громадянської війни, що може поставити під загрозу мир у всьому світі. На наступний день після публікації доповіді в Лондоні у своєму виступі міністр закордонних справ Бевін відкинув рекомендації Комітету з питань імміграції євреїв до Палестини, заявивши, що обмеження на єврейську імміграцію будуть зняті лише в тому разі, якщо будуть розпущені сіоністські збройні організації.Той факт, що Лондон після закінчення Другої світової війни втрачав свою важливу, а в деякому сенсі й вирішальну роль, поступаючись місцем своїй колишній колонії США - став постійною причиною розбіжностей між Сполученими Штатами та Великою Британією. На жаль, політика Америки та Британії в цьому регіоні мала прагматичні цілі й часто була далека від офіційно проголошеної мети «врегулювання» палестинського конфлікту , тим самим провокуючи масштабні арабо-ізраїльські конфлікти. Під час голосування в Генеральній Асамблеї ООН американська делегація підтримала резолюцію про поділ Палестини на арабську та єврейську державу. Незабаром Вашингтон запропонував відмовитися від утворення арабської та єврейської держави й передати Палестину під опіку ООН. Завуальовану позицію до цього конфлікту займав СРСР: офіційно заявляв що потрібно створити 2 держави, де-факто підтримував Ізраїль (туди поставлялась Радянська зброя, ізраїльські військові навчалися в Радянських училищах, фінансова допомога).
План
ПЛАН палестинський міжнародний військовий конфлікт
ВСТУП
1. ДІЯЛЬНІСТЬ АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКОГО КОМІТЕТУ З ПАЛЕСТИНИ
2. АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКІ ПРОТИРІЧЧЯ У «ПАЛЕСТИНСЬКОМУ ПИТАННІ»
ВИСНОВКИ
СПИСОК ОПРАЦЬОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Вывод
Отже, Палестинська проблема в англо-американських відносинах була складною та суперечливою. Той факт, що Лондон після закінчення Другої світової війни втрачав свою важливу, а в деякому сенсі й вирішальну роль, поступаючись місцем своїй колишній колонії США - став постійною причиною розбіжностей між Сполученими Штатами та Великою Британією.
На жаль, політика Америки та Британії в цьому регіоні мала прагматичні цілі й часто була далека від офіційно проголошеної мети «врегулювання» палестинського конфлікту , тим самим провокуючи масштабні арабо-ізраїльські конфлікти.
Протягом 1945-1948 рр. США часто змінювали позицію з палестинського питання. Під час голосування в Генеральній Асамблеї ООН американська делегація підтримала резолюцію про поділ Палестини на арабську та єврейську державу. Незабаром Вашингтон запропонував відмовитися від утворення арабської та єврейської держави й передати Палестину під опіку ООН.
Непослідовність політики США була спричинена внутрішніми суперечностями в американській адміністрації. Держдепартамент вважав, що США не варто підтримувати створення єврейської держави в Палестині тому, що це зашкодить американсько-арабським відносинам. Радники президента пропонували Г. Трумену підтримати створення Ізраїлю для того, щоб заручитися підтримкою американської єврейської громади на президентських виборах.
Завуальовану позицію до цього конфлікту займав СРСР: офіційно заявляв що потрібно створити 2 держави, де-факто підтримував Ізраїль (туди поставлялась Радянська зброя, ізраїльські військові навчалися в Радянських училищах, фінансова допомога).
Війна завершилася в липні 1949 р. заключенням ООН про перемиря між Ізраїлем та Арабами - перемога Ізраїлю над арабськими державами. Переговори про підписання миру відбувалися на грецькому острові Родос, за родоською формулою. Від імені арабських країн виступали представники ООН. Зявилася держава Ізраїль. У відповідності з угодою були встановлені тимчасові кордони і демілітаризовані зони між Палестиною та Ізраїлем.
Наслідки І арабо - ізраїльської війни (плачевні): - породили/продовжили палестинську проблему яка не вирішена і по сьогодні;
- сіоністські кола Ізраїлю заявляють ідею великої єврейської держави від Єгипту до Ірану (від Нілу до Євфрату)
- 1,5 млн арабів - палестинців вимушені покинути територію Ізраїлю. Вони осіли в Єгипті, Сирії, Йорданії, Лівані.
Список литературы
1. Батенко А. История Палестины: международный аспект (1897-2009 гг.) / А. Батенко. - К.: Доля, 2011. - 193с.
2. Дмитриев E. Палестинская трагедия / Е. Дмитриев. - M.: Политиздат, 1986. - 156 с.
3. Злобин Н. Второй новый миропорядок: геополитические головоломки / Н. Злобин. - М.: Эксмо, 2009. - 352 с.
4. Киселев В. Палестинская проблема и ближневосточный кризис / В. Киселев. - К.: Изд-во полит. литры Украины, 1983. - 241 с.
5. Lippman T. The View from 1947: The CIA and the Partition of Palestine / T. Lippman // Middle East Journal. - 2007. - Vol. 61. - № 1. - P. 17-28.
6. Медведко Л. Ближний Восток: самый продолжительный «конфликт века» / Л. Медведко. - М.: Эксмо, 1988. -136с.
7. Носач О. Позиция США по вопросу создания государства Израиль / О. Носач. - М.: Наука, 2009. -304с.
8. Примаков Е. Новейшая история арабских стран Азии. 1917-1985 / Е. Примаков. - М.: Наука, 1988. - 638 с.
9. Radosh R. A Safe Haven: Harry S. Truman and the Founding of Israel / A. Radosh; R. Radosh. - N. Y. : Harper, 2009. - 428 p.
10. Cohen M. Truman and Israel / Cohen M. - Berkeley : University of California Press,1990. - 342 p.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
