Палеовікові геомагнітні варіації та магнітохронологія пізньольодовиків’я – голоцену - Автореферат

Зазначене у деякій мірі має відношення і до палеомагнітології - науки про геомагнітне поле минулих епох. На сучасному етапі аналіз просторово-часової структури геомагнітного поля у минулому проводять за даними магнітних обсерваторій (останні 150-200 років), за археомагнітними (до 5000-6000 років тому) і палеомагнітними (часовий діапазон не обмежений) даними. Отже, актуальність дослідження варіацій геомагнітного поля палеомагнітним методом зумовлена як нагальною потребою розвитку наших уявлень про еволюцію внутрішніх геосфер і процесів у рідкому ядрі і на межі ядро - мантія, так і необхідністю підтвердження або заперечування гіпотез, що лежать в основі природних процесів і їхніх механізмів у межах недавньої еволюції Землі як планети. С.І.Субботіна НАН України (директор - академік В.І.Старостенко) у відділі геомагнетизму в рамках тем "Динаміка геомагнітного поля і розробка регіональної магнітостратиграфічної шкали УРСР і МРСР часового інтервалу від 10 млн. років до сучасності" (№ держ. реєстрації 01860083183) і “Дослідження структури і динаміки геомагнітного поля за останні 10000 років” (№ держ. реєстрації 0194U006720), а також у рамках теми “Палеовікові варіації геомагнітного поля високих широт, записані в пізньоплейстоценових - голоценових озерних відкладах північного заходу Росії, їх використання у магнітостратиграфії і звязок з довгостроковими кліматичними змінами” по гранту КЗС 100 Уряду України і Міжнародного Наукового Фонду. Головною метою роботи було відновлення запису варіацій геомагнітного поля палеомагнітним методом і одержання основних параметрів його вікових варіацій.Незважаючи на втрату в точності у порівнянні з археомагнітними визначеннями (і тим більше з історичними даними), альтернативи донним відкладам довгоживучих озер, як обєкту вивчення варіацій МПЗ за останні кілька десятків тисяч років, немає з наступних причин: 1) можна вибрати достатню кількість обєктів у різних точках Землі, по яких можливо відновити безперервний “запис” древнього геомагнітного поля; 2) високі швидкості осадконакопичення дозволяють одержувати палеомагнітний “запис” високого розділення (перші десятки років); 3) можливість відбору необхідної кількості фактичного матеріалу (як з кернів донних осадків, так і з природних відслонень) з метою підвищення достовірності результатів і відбраковування завад, зумовлених різними причинами (механічними порушеннями, процесами седиментогенеза та ін.); 4) можливість досить точного визначення віку сучасними методами датування (радіовуглецевий, палінологічний, варвохронологічний). Надалі, щоб привернути увагу саме до результатів палеомагнітних досліджень, які дозволили виділити зміни геомагнітного поля з часом, у роботі вживається термін “палеовікові варіації” (palaeosecular variations). Відповідно до палео-і археомагнітних даних основними характерними рисами вікових варіацій за останні 10000 років є: а) як західний, так і східний дрейф (згідно з правилом Ранкорна) з переважанням першого; б) переважання ”збурених” періодів порівняно із ”спокійними”; в) наявність в однаковій мірі періодів, за яких вісь диполя максимально наближається до осі обертання Землі або відхиляється від неї (наприклад, як за останні 400 років); г) існування інтервалів як зниженої (більш стародавній) так і підвищеної (більш молодий) величини магнітного моменту Землі (у порівнянні із сучасним значенням). Відзначено, що для дослідження глобальних характеристик геомагнітного поля (траєкторії дрейфу віртуальних геомагнітних полюсів, варіацій дипольного і недипольного моментів і т.д.) даних для останніх 10000 років недостатньо; Розглянуто три різних класи варіацій, відмінних за своїм походженням - з періодами n?102 … n?103 років (МАК-хвилі), близько 9000 років (власний період коливань гідромагнітного динамо) і порядку декількох років - декількох десятків років (“крутильні” коливання, що генеруються у приповерхневих шарах ядра поблизу межі ядро - мантія).Розроблено методику палеомагнітних досліджень молодих осадових комплексів, що дозволяє одержувати інформацію про варіації древнього геомагнітного поля. В її основі лежить цілеспрямований індивідуальний підхід до вибору обєкту досліджень, використання сучасного комплексу магнітно-мінералогічних методів, метою яких є визначення мінералів заліза - носіїв ПЗН, суворі критерії доказу природи ПЗН і вірогідності отриманої інформації, сучасні методи статистичної обробки фактичного матеріалу і, нарешті, надійна привязка результатів до хронологічної шкали. Для дослідження неконсолідованих осадків запропонований оптимальний комплекс магнітно-мінералогічних методів, що дозволяє визначити склад магнітної фракції, її розмір і концентрацію. Він включає комбінацію нагрівних і безнагрівних методів, зокрема, термомагнітний аналіз, послідовний термомагнітний аналіз параметрів насичення, диференціальний термомагнітний аналіз по індуктивній (або залишковій) намагніченості, аналіз кривих ізотермічної залишкової намагніченості і розмагнічування ізотермічної залишкової намагніченості,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РОБОТИ