Палацово-паркові ансамблі Полтавщини XVIII-XIX ст. - Автореферат

Палацово-паркові ансамблі Полтавщини XVIII-XIX століть становлять інтерес і як твори садово-паркового мистецтва, і як історичні обєкти, повязані з визначними історичними подіями в регіоні, з життям відомих людей, і як взірці характерної архітектури відповідного періоду. Вихідними даними для дослідження є частково збережені на сьогоднішній день палацово-паркові ансамблі Полтавщини, які внаслідок історичних подій, руйнівних сил часу, знецінення даних обєктів у певні періоди розвитку суспільства змінили свої функції та первісний вигляд внаслідок перебудов, переобладнання під відповідні установи, організації тощо. Незважаючи на те, що архітектурна спадщина Полтавщини постійно привертала до себе увагу істориків, науковців, дослідників, любителів історичного минулого краю, значній частині садибних комплексів, що належали середньому дворянству та розташовувалися у малих населених пунктах, не було приділено достатньої уваги. Дисертація доповнює своїм матеріалом розгорнуту роботу з глибокого вивчення архітектурно-містобудівної спадщини України з метою збереження її національних та регіональних традицій; продовжує попередні наукові дослідження з палацово-паркового та садибного будівництва різних регіонів країни, розпочаті на Харківщині (1985 рік), Волині (1999 рік), Галичині (2003 рік). В роботі застосована комплексна методика дослідження, яка характеризується наступними методами: - історико-теоретичним при вивченні й узагальненні доступних історичних, архітектурних та літературних джерел, архівних першоджерел, наукових праць і архітектурно-проектних матеріалів;У вступі надано загальну характеристику роботи, обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету і зміст поставлених завдань, визначено обєкт і предмет дослідження, охарактеризовані застосовані методи дослідження, окреслено його межі, наукову новизну, практичне і наукове значення одержаних результатів, подані відомості про апробацію результатів дослідження, наведена структура дисертації. Історичні передумови розвитку палацово-паркового будівництва» - розглянуто стан вивчення питання, виділені етапи попередніх досліджень, визначені «білі плями» для сучасного опрацювання; виявлені та проаналізовані історичні передумови розвитку палацово-паркових ансамблів. Палацово-паркові ансамблі України привертали увагу дослідників як у наш час, так і у XIX ст., але палацово-паркові комплекси Полтавщини не були предметом окремого дослідження. Аналіз історіографічних матеріалів у формуванні палацово-паркової архітектури регіону показав, що до початку ХІХ ст. будь-яка інформація стосовно палацово-паркових ансамблів зберігалася у переважній більшості в приватних архівах їх власників і донині майже не збереглася. Гуров й інші) сприяють аналізу чинників формування палацово-паркових ансамблів Полтавщини.Стан наукових досліджень у галузі палацово-паркового будівництва Полтавщини дає змогу констатувати недостатню опрацьованість цієї проблематики у контексті історії архітектури України в цілому. Установлено, що поява палацово-паркових ансамблів на Полтавщині у XVIII-XIX ст. була підготовлена суспільно-політичними й соціально-економічними передумовами та стала новим явищем у досліджуваний період. Ця обставина визначила різні типи садибних утворень (у тому числі палацово-паркові ансамблі), залежні від розмірів земельних володінь: значні (10-20 тис. га), середні (3-10 тис. га) і малі (до 3 тис. га). Палацово-паркові ансамблі мали домінуюче розташування як у містобудівній структурі населених пунктів, так і поза її межами. Вплив пануючого у Російській імперії стилю класицизму мав суттєве значення у формуванні палацово-паркових ансамблів на Полтавщині протягом досліджуваного періоду і проявився у застосуванні ордерної системи та композиції головних будівель - палаців.

2. Основний зміст

1. Стан наукових досліджень у галузі палацово-паркового будівництва Полтавщини дає змогу констатувати недостатню опрацьованість цієї проблематики у контексті історії архітектури України в цілому. Попередні дослідження не мали на меті створення цілісної картини розвитку садибних комплексів регіону і стосувалися лише найбільш відомих значних обєктів.

2. Установлено, що поява палацово-паркових ансамблів на Полтавщині у XVIII-XIX ст. була підготовлена суспільно-політичними й соціально-економічними передумовами та стала новим явищем у досліджуваний період. Палацово-паркове будівництво пройшло певний еволюційний шлях із відповідними закономірностями стилістичної побудови комплексів: від початку XVIII ст. (перші будинки у садибних комплексах у традиціях української народної архітектури), через середину-кінець XVIII ст. (ранньокласицистичні ансамблі), кінець XVIII ст. - першу третину ХІХ ст. (палацово-паркові ансамблі зрілого класицизму) до середини-кінця ХІХ ст. (пізньокласицистичні ансамблі, садиби у стилі народного романтизму).

3. Визначено, що провідним чинником кожного періоду були соціально-економічні умови, які виникли у результаті державної належності Полтавщини Російській імперії протягом усього досліджуваного періоду. Ця обставина визначила різні типи садибних утворень (у тому числі палацово-паркові ансамблі), залежні від розмірів земельних володінь: значні (10- 20 тис. га), середні (3-10 тис. га) і малі (до 3 тис. га).

4. Палацово-паркові ансамблі мали домінуюче розташування як у містобудівній структурі населених пунктів, так і поза її межами.

5. Вплив пануючого у Російській імперії стилю класицизму мав суттєве значення у формуванні палацово-паркових ансамблів на Полтавщині протягом досліджуваного періоду і проявився у застосуванні ордерної системи та композиції головних будівель - палаців. Значимість цього впливу була неоднакова й досягала найбільшої ваги у період зрілого класицизму («паладіанський» тип композиції та його трансформації). Встановлені впливи місцевих традицій українського народного зодчества на формування палацово-паркових комплексів, що особливо позначилося на художньо-стилістичних і обємно-просторових композиціях садибних комплексів середніх та дрібних поміщиків.

6. Присадибні парки Полтавщини були невідємними органічними елементами палацово-паркових ансамблів. Вплив російської архітектури виявився не лише в архітектурі споруд, а й у мистецтві паробудування. Принципи садибного паркобудування Полтавського регіону ґрунтувалися на синтезі тенденцій російської школи садово-паркового мистецтва (у репрезентативній і запалацовій частинах) та місцевих традицій (по всій території). Закономірності архітектурно-планувальної організації палацово-паркових ансамблів полягали у композиційній єдності головних будівель комплексів, малих архітектурних форм і паркових пейзажів.

7. Установлено, що одним із характерних засобів формування паркового простору садибних комплексів було активне використання місцевих рослин по всій території парку та частково екзотичних у її репрезентативній частині (крім дрібнопомісних садиб). Індивідуальність територій палацово-паркових ансамблів визначалася різноманітними підходами при формуванні ландшафтно-просторових компонентів (алей, групових насаджень, галявин, квітників тощо).

8. Виявлені регіональні особливості палацово-паркового будівництва Полтавщини XVIII-XIX ст., які полягали у: - функціональному призначенні комплексів, орієнтованих на відпочинок і розвиток сільськогосподарських галузей виробництва (в деяких випадках - промислових), що вилилося в значних площах господарських територій маєтків;

- функціональному зонуванні території садиб, що проявилося у відсутності спеціально призначених територій, відведених для розваг власників маєтків (на відміну від російських палацово-паркових ансамблів);

- ландшафтно-планувальному вирішенні паркових територій садиб, підосновою для яких є ландшафтно-гідрологічні характеристики місцевості та дендрологічний склад рослинності;

- композиційно-просторовій організації території палацово-паркових комплексів, що виявилася у формуванні ландшафтних зон на основі суто природних форм рельєфу і відсутності у переважній більшості комплексів штучно створених природних структурних елементів (гротів, печер тощо);

- обємно-просторовому вирішенні головних будинків палацово-паркових ансамблів, про що свідчать зафіксовані невідповідності планувального рішення - обємному. Розбіжності в архітектурно-стильовому вирішенні палаців та організації його внутрішнього простору, зумовлені провінційним характером життя Полтавщини.

9. Низка виявлених у процесі дослідження садибних комплексів Полтавщини XVIII-XIX ст. доповнює наші знання про садибно-паркове будівництво даного історичного регіону України і мають бути враховані при формуванні Державного реєстру нерухомих памяток України.

Палацово-паркові ансамблі Полтавщини XVIII-XIX ст.ст.: історіографічний аспект // Українська академія мистецтва: Дослідницькі та науково-методичні праці. - К.: НАОМА. - 2001. - Випуск 8. - С. 211-217.

Палацово-паркові ансамблі Полтавщини як осередки художньої культури XVIII-XIX ст.ст. // Українська академія мистецтва: Дослідницькі та науково-методичні праці. - К.: НАОМА. - 2002. - Випуск 9. - С. 185-192.

Стильовий напрямок палацово-паркових ансамблів Полтавщини XVIII-XIX ст.ст. // Технічна естетика і дизайн. - К.: Вид-во «Віпол» - 2003. - № 3 - С. 30-34.

Історичні передумови розвитку палацово-паркового будівництва на Полтавщині у XVIII-XIX ст.ст. // Археологічний літопис Лівобережної України. - 2002. - №1. - С. 39-41.

Садибна архітектура Полтавщини XVIII-XIX сторіч // Матеріали першої наукової конференції «Вайнгортівські читання» (Полтава: архітектура, історія, мистецтво) / За ред. В. Трегубова. - Полтава: ТОВ «Фірма «Техсервіс». - 2002. - С. 48-52.

Методичні вказівки до виконання курсового проекту на тему: «Формування простору ландшафтної зони міста» (для студентів 4 курсу спец. 7.120103 «Дизайн архітектурного середовища»). - Полтава: ПДТУ ім. Юрія Кондратюка. - 1999. - 27 с.

Методичні вказівки до самостійної роботи студентів із дисципліни «Проблеми середовищного підходу» (для студентів 5 курсу спец. 7.120103 «Дизайн архітектурного середовища»). - Полтава: ПОЛТНТУ ім. Юрія Кондратюка. - 2002. - 23 с.

Размещено на .ru