Пізньокайнозойські Viviparoidea південного заходу східно-європейської платформи - Автореферат

Роботу було виконано в Мелітопольському державному педагогічному університеті (МДПУ) впродовж 1996-2007 рр. під час виконання тем кафедри фізичної географії: 2000-2003 рр. “Фізико-географічні дослідження природно-ресурсного потенціалу Запорізької області та суміжних територій” (№ 0101U008098); 2003-2006 рр. “Екологічний стан природно-територіальних комплексів Запорізької області та суміжних територій в умовах сучасного природокористування” (№ 0104U002467), а також в Інституті геологічних наук (ІГН) НАН України під час підвищення кваліфікації та стажування за темою “Палеогеографічні, еволюційні, палеоекологічні критерії стратиграфічного підрозділу відкладів фанерозою” (№ 0104U000058). Вивчити стратиграфічне та географічне поширення вівіпароідей в мезозой-кайнозойських відкладах Європи та Азії; проаналізувати умови місцезнаходжень черепашок вівіпароідей в різнофаціальних відкладах пізнього кайнозою південного заходу СЄП. Встановити основні еволюційні тренди в розвитку вівіпароідей; оцінити придатність ознак мікроструктури і складу черепашки Viviparoidea для цілей систематики та філогенії; дослідити значення феномена неодноразового розвитку скульптурованих вівіпароідей у віддалених один від одного регіонах та в різний час. Обґрунтувати і виділити фауністичні комплекси прісноводних молюсків, зони вівіпароідей та провести кореляцію алювіальних, озерних, дельтових і лиманних відкладів верхнього кайнозою південного заходу СЄП з регіоярусами Східного Паратетиса. На основі еволюції вівіпароідей розроблено зональну шкалу пізньокайнозойських відкладів досліджуваного регіону за Viviparoidea, запропоновано схему розчленування алювіальних, озерних, дельтових і лиманних відкладів верхнього кайнозою південного заходу СЄП та їхню кореляцію з регіоярусами Східного Паратетиса.В розділі представлено достатньо детальні історичні відомості про вивчення Viviparoidea мезозой-кайнозойських відкладів Європи, окремо проаналізовано значний блок даних щодо України. Історія вивчення черепашок Viviparoidea, що зустрічаються в мезозой-кайнозойських відкладах Європи, бере початок у XVIII ст., коли було зібрано перші колекції черепашок для музеїв. До початку XIX ст. в Європі вже було описано значну кількість видів живородкових, закладено основи їхньої системи.В розділі представлено загальні відомості про склад осадків, в яких знайдено черепашки Viviparoidea, а також стратиграфічне положення знахідок. Наведено геолого-літологічна характеристика та стратиграфічні колонки основних розрізів, вивчених дисертантом особисто, а також запозичених з робіт попередників (Константинова, 1967; Чепалыга, 1967; Лебедева, 1972; Гожик, Присяжнюк, 1978; Веклич, 1982; Букатчук, Гожик, Билинкис, 1983; Хубка, Третяк, Волок, 1983; Букатчук, 1985; Букатчук, Гожик, 1986; Гожик, 1992, 2006 та ін.). У Михайлівському карєрі знахідки вівіпароідей виявлені у товщі континентальних глин з прошарками детриту і піску, яка залягає з розмивом на вапняках новомосковського горизонту середнього сармату. У відкладах багерівського горизонту знахідки трапляються дуже рідко і відносяться до відкладів регресивної фази ранньомеотичної трансгресії (розріз с. В нижньопонтичних відкладах Центрального Причорноморя рештки вівіпарид (переважно V. achatinoides) у вигляді кальцитизованих ядер або черепашок часто зустрічаються в одеському вапняку, рідко в його основі та в континентальній товщі, яка залягає між вапняками і формувалася під час невеликої регресії.Визначення видової належності представників даної надродини базується головним чином на зіставленні зовнішніх конхологічних ознак, в деяких випадках корисними виявляються характеристики кришечки (Анистратенко, Анистратенко, 2001). Найбільш надійними ознаками традиційно вважаються форма черепашки, її розміри, характер скульптури на поверхні обертів, їхня кількість, форма, співвідношення їхніх пропорцій; іноді корисною диференціальною характеристикою слугує величина апікального (привершинного) кута. Розмежування видів Viviparoidea більш надійне при вивченні черепашки дорослих особин, оскільки її форма в онтогенезі (завдяки алометричному характеру росту) суттєво змінюється. Використання мінерального складу черепашки для систематики поки що обмежене браком відповідних даних про вплив на його характеристики властивостей конкретних водойм, де мешкають молюски. Більшість морфологічних ознак черепашки гастропод (окрім скульптури та розмірів) визначаються геометрією її спірального росту.В даному огляді наведена таксономія підродин, родів та підродів Viviparoidea, які визнаються більшістю зоологів і палеонтологів. При його складанні, крім власних даних (Гожик, Даценко, 1999, 2007; Даценко, 1999-2007), проаналізовано та враховано систематичні і номенклатурні відомості, які містяться у великих малакологічних зведеннях і окремих статтях (Kobelt, 1897 1898, 1906-1909; Haas, 1922; Prashad, 1928; Thiele, 1929; Franz, 1932; Rцhrbach, 1937; Wenz, 1938-1944; Zilch, 1955; Старобогатов, 1970, 1985; Черногоренко, Старобогатов, 1987; Павлюченкова, 1997; Анистр

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ