Специфіка співвідношення пізнавальних інтересів і ціннісних орієнтацій особистості у процесі соціалізації в українському суспільстві. Визначення сутності та закономірності взаємозв"язку пізнавальних і ціннісних компонентів соціалізації особистості.
Особисті та ділові якості покоління, що вступає у період своєї активної діяльності в усіх сферах громадського життя, детермінують субєктивні та обєктивні умови конструювання соціальної реальності відповідно до корінних інтересів окремої особистості та суспільства в цілому, забезпечують оптимальний та перманентний спосіб вирішення суперечностей між ними. Вивчення цього питання стає наслідком загострення необхідності у перегляді традиційних форм соціалізації як таких, що не відповідають сучасним реаліям, збагнення тих радикальних світоглядних змін, які відбуваються у масовій свідомості людей, посилення потреб гармонізації відносин між поколіннями, включення особистості у процеси активної соціальної творчості. Дослідження соціокультурних процесів у суспільстві за останні двадцять років показує, що перехід суспільства до нового якісного стану супроводжується знецінюванням досвіду попередніх поколінь та зростанням ролі самостійної соціально-відповідальної ціннісної орієнтації особистості, актуалізує проблему подолання технократичного вектора пізнавальних компонентів соціалізації та наповнення процесу залучення людини до суспільства морально-гуманістичним змістом. Наукова новизна дисертаційної роботи визначається результатами соціально-філософського аналізу взаємозумовленості пізнавальних та ціннісних аспектів соціалізації особистості з позицій параметричної загальної теорії систем, що дозволяє розглядати властивості та відносини у предметі дослідження через кореляцію атрибутивного та реляційного концепту, враховуючи при цьому вплив на соціалізацію й субстрату, у ролі якого виступають носії пізнавальних та ціннісних орієнтацій - індивіди, соціальні групи, нації. Це знайшло своє відображення у наступних елементах новизни: - виходячи з аналізу методологічних основ вивчення пізнавальних та ціннісних аспектів соціалізації особистості розроблена нова концепція дослідження їхньої взаємообумовленості та динаміки з урахуванням конкретних умов суспільства та потреб особистості, активної ролі її самопізнання та самореалізації, а також дискурсивного механізму «життєвого світу», що вперше забезпечило можливість досліджувати соціалізацію у світлі загальної параметричної теорії систем, розглядаючи у взаємозвязку її властивості, відносини та субстратні характеристики суспільної структури й особистості, що соціалізується;У першому підрозділі «Методологічні основи сучасних концепцій соціалізації особистості» показується, що за критерієм доцільності формування особистісних якостей концепції поділяються на тоталітарні (що походять від концепції Платона) і ліберальні (що мають у своїй основі ідеї Аристотеля). У Новий час концепції соціалізації отримують риси Модерну: знання розглядаються як необхідна передумова усвідомленого набуття доброчинних навичок (Б. Суперечності між соціалізацією, що розуміється як проста передача знань та ціннісних орієнтацій від старшого покоління до молодшого, і вільним розвитком особистості осмислюються у філософській творчості К.А.Гельвеція, И.Канта, Г.Гегеля, Л.Фейєрбаха. У дисертації атрибутивний концепт системи «соціалізація» визначений як здатність людини видозмінювати пізнавальну та ціннісну сферу особистості у процесі адаптації до оточення. У другому розділі «Соціалізація як процес соціокультурного входження особистості в суспільну діяльність» представлена системна модель ціннісних орієнтацій, показано, що ця система є центрованою, і її центром виступає цінність пізнання.Соціалізація являє собою двоєдиний процес пізнання властивостей навколишніх речей та інтеріорізації соціально-моральних норм як умов і розумних обмежень вибору цілей і засобів життєдіяльності людини. Дослідження теоретико-методологічних основ, закладених у ґенезі філософської думки, соціально-філософських концепцій соціалізації, виявляє неослабний інтерес людства до проблеми формування моральних і ділових якостей особистості, необхідних для виконання нею своїх соціальних функцій та задоволення власних потреб. Виходячи з цього, аналіз процесу соціалізації та його відображення в історії філософії дозволяє зробити висновок про закономірний взаємозвязок пізнавальних та ціннісних компонентів становлення соціалізованого індивіда, що володіє здатністю до розуміння особистого та суспільного змісту своїх дій у конкретних умовах свого життя, до освоєння знань, необхідних для здійснення своїх соціальних ролей та ціннісної орієнтації, що забезпечує вибір інтелектуальних інтересів та практичних дій, адекватних особистим та груповим уявленням про доцільність і моральну цінність певного типу поведінки. Тому соціалізація поєднує в собі взаємодію субєктивних, свідомо організуємих засобів, способів навчання, виховання та стихійних перманентних впливів на особистість з боку оточуючих, які керуються своєю думкою про рольові очікування. Спираючись на диспозиційну модель регуляції соціальної поведінки В.А.Ядова, можна зробити висновок, що соціалізація являє собою процес самореалізації індивіда в умовах життєдіяльності індивіда, колективу та суспільства.
План
Основний зміст дисертації
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
