Північна Буковина і Хотинщина у Другій світовій війні - Автореферат

Війна винищувально-руйнівним котком два рази прокотилася Північною Буковиною і Хотинщиною, як і всією Україною, і завдала їй величезних матеріальних і моральних збитків та людських втрат. Саме цей період стає предметом наукового дослідження дисертанта, актуальність якого обумовлюється перш за все тим, що наукова література радянського періоду розглядала встановлення радянської влади в Північній Буковині і Хотинщині, як суцільний позитив. Вона зовсім не торкалася, або торкалася побіжно, таких важливих питань, як політичні репресії, масові депортації, заборона та ліквідація політичних партій, національно-культурних та спортивних товариств, становлення диктатури однієї партії, навязування комуністичної ідеології, руйнування церкви, винищення служителів культу та української інтелігенції, русифікації суспільства тощо. Всі згадані заходи, які широкомасштабно проводилися в новоутвореній області, влада пояснювала ворожим капіталістичним оточенням, загостренням класової боротьби, нагальною необхідністю нещадного винищення “ворогів народу”, ізоляції “антирадянських і контрреволюційних елементів”, “іноземних шпигунів”, “зрадників батьківщини”, нейтралізації буржуазних елементів у містах і селах. На підставі доступних нині архівних документів і матеріалів та опублікованих джерел правдиво показати участь буковинців і бессарабців у Другій світовій війні, втрати, яких вони зазнали в 1940-1945 рр. В контексті окресленої мети автор ставить такі конкретні завдання: - показати, що зміни державної влади на території Північної Буковини і Хотинщини не призводили до поліпшення економічного і політичного становища корінного населення, до стабілізації української нації, до становлення її державною нацією;В Центральному державному архіві громадських обєднань України вивчалися партійні документи, які торкалися підготовки до війни, ходу війни, боротьби з національно-визвольним рухом , донесення та інформації органів НКВС та НКДБ з цих питань. В архіві Головної комісії з вивчення злочинів проти польського народу Інституту національної памяті Польщі дисертант вивчав функціонування німецьких концтаборів, що діяли в Ярославі, Холмі, Освенцімі та інших містах Польщі в 1941-1944 рр., в яких перебували й гинули буковинці та бессарабці. Оскільки буковинці і бессарбці Хотинщини брали участь не тільки у бойових діях на радянсько-німецькому і радянсько-японському фронтах, а й служили в румунській та німецькій арміях, а також в охоронному корпусі Російської Визвольної Армії (РВА), дисертантові довелося торкатися і цих тем, використовуючи матеріали судових засідань військових трибуналів, зізнання підсудних, а також їхні спогади. У другому розділі - “Північна Буковина і Хотинщина напередодні Другої світової і німецько-радянської воєн” дисертант визначає, яке місце питання Північної Буковини і Хотинщини, захоплених королівською Румунією в листопаді 1918 р., займало у загальній міжнародній кризі 1939-1941 рр., підкреслює, що українське населення цих земель, по різному сприймало встановлення радянської влади в Північній Буковині і Хотинщині, залежно від того, хто що втрачав і хто що одержував в результаті тих організаційно-господарських заходів, які вона проводила. В ніч на 1 липня в Проскурівський укріпрайон почали відходити війська 12-ї армії, а 3 липня Військова рада Південного фронту прийняла рішення про відведення 17-го стрілецького корпусу та інших частин правого флангу 18-ї армії на рубіж річок Збруч-Дністер.Період Другої світової війни для Північної Буковини і Хотинщини в політичному плані був періодом важкого ідеологічного і економічного випробування, який супроводжувався руйнацією усталеного способу життя, національних ідеалів, вторгненням влади, збройних сил і каральних органів різних держав у життя мало не кожної сімї, намаганням пришельців навязати автохтонам нові ідеологічні постулати, позбавити їх набутої довгими роками важкої праці власності, зробити громадян цих територій безправними виконавцями владних, часто далеких від справедливості, приписів. В економічному плані цей період був часом неймовірного руйнування промислового і сільськогосподарського виробництва, яке супроводжувалось безмежними грабежами і непосильними податками, що призвели населення до крайнього зубожіння, викликало в нього вороже ставлення як до румунської, так і до радянської влади, змушувало його з допомогою зброї захищати свої права. Оскільки Чернівецька обл. була окупована румунськими військами через два тижні після початку війни, а в період першої, червневої, мобілізації 1941 р. до Червоної армії потрапила незначна частина військовозобовязаних, яка до того ж при відступі залишала свої частини і поверталася додому або ж потрапляла в полон і теж через певний час поверталася додому, найактивнішу участь у Другій світовій війні у складі Червоної армії буковинцям і бессарабцям довелося брати на її завершальному етапі. У звязку з цим переважній більшості військовозобовязаних, мобілізованих до Червоної армії після вигнання з області румунських і німецьких військ, не с

2. Основний зміст дисертації