Південь України в революції 1917 – початку 1918 років - Автореферат

Формування основ громадянського суспільства в нашій державі, глибокі соціально-економічні та суспільно-політичні перетворення останніх років, перехід від тоталітаризму до демократії, посилення ролі і відповідальності політичних партій, громадських обєднань за долю самостійної України вимагають від дослідників правдивого, неупередженого і обєктивного аналізу історичного минулого нашого народу. Залишилось у далекому минулому радянське визначення революційних потрясінь 1917-1918 рр. як “Великого Жовтня на Україні”. Обєктом історичного дослідження виступає суспільно-політична ситуація, що склалася в Україні після Лютневої революції 1917 року в Росії. Мета дисертаційного дослідження полягає в комплексному вивченні питання ролі і місця Півдня України в контексті революційних подій, що відбувалися в Росії та Україні в 1917-му - на початку 1918 років. Для досягнення поставленої мети поставлені такі дослідницькі завдання: - розкрити соціально-економічні, етнонаціональні та політичні умови, в яких розгорталася політична боротьба на Півдні України після Лютневої революції 1917 р. в Росії; визвольний рух революціяРадянські історики революційний процес в Україні висвітлювали однобоко - як керовану більшовиками боротьбу робітничого класу та його союзників проти поміщиків, капіталістів і української “буржуазно-націоналістичної контрреволюції”, і, виходячи з цього, робили висновок, що в Україні в цей час проходила соціалістична революція. В цих та інших спогадах міститься інформація про становище в краї після Лютневої 1917 р. революції в Росії, про розстановку партійно-політичних сил в радах робітничих і солдатських депутатів та інших громадських і державних органах, стан партійної роботи. Яворського, в яких автор дійшов висновку, що в Україні в той час домінував не класовий, а національний фактор, що українська революція мала "корінні відмінності" і "особливості" розвитку в порівнянні з російською, що взагалі слід говорити про "штучність" соціалістичної революції в Україні; її експорт з Росії. Але після розгрому сталінськими поплічниками цього напрямку, спроби обєктивного вивчення і висвітлення історії революції в Україні практично призупинились. Привертають увагу до себе статистичні дані про промисловий розвиток краю, що містяться у фондах Центрального державного Історичного архіву України (Ф.2161 - Рада гірничопромисловців Півдня України); матеріали Всеросійського сільськогосподарського перепису за 1916 і 1917 рр.; статистично-економічні огляди Херсонської, Таврійської та Катеринославської губерній.Аналіз наведених в роботі фактів дозволив авторові вийти на розуміння того, що на Півдні України в 1917 р. мали місце суттєві відмінності в розгортанні революційного процесу в порівнянні з іншими територіями України та Росії. Формування державних органів влади та місцевого самоврядування на Півдні України після Лютневої революції в Росії відбувалося досить динамічно. Вибори ж до земств показали, що в південноукраїнському селі політичні симпатії виборців були дуже різноманітними, але домінуючим був український настрій. Зміни в співвідношенні партійно-політичних сил були повязані з небажанням пануючих верств населення, основних політичних партій як в центрі так і на місцях швидко провести в державі соціально-економічні перетворення, які б реально змінили життя, чи відкрили б перспективу таких змін для трудящого люду, як в тилу так і на фронті. Робота проводилася ще в час реального впливу Центральної Ради на ситуацію, але загострення боротьби доходило на Півдні України до прямих сутичок з більшовиками, які стояли за встановлення радянської влади в Україні насильницьким шляхом - шляхом збройного повстання.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Аналіз наведених в роботі фактів дозволив авторові вийти на розуміння того, що на Півдні України в 1917 р. мали місце суттєві відмінності в розгортанні революційного процесу в порівнянні з іншими територіями України та Росії. Тут соціальні і національні фактори революції переплелися досить сильно і неоднозначно як територіально, так і в часі. І жоден з них не носив яскраво вираженого домінуючого характеру.

Формування державних органів влади та місцевого самоврядування на Півдні України після Лютневої революції в Росії відбувалося досить динамічно. При цьому в значній мірі почала простежуватися тенденція значного зростання національного фактору на шляху творення в регіоні реальної представницької демократії.

Результати виборів до міських дум показали переконливу перемогу представників поміркованого соціалістичного блоку, лідерами в якому були в першу чергу російські меншовики і есери. Що до більшовиків, то їх авторитет в масах був ще не досить високим. Кадети (за винятком Одеси) свою політичну значимість почали втрачати. Вибори ж до земств показали, що в південноукраїнському селі політичні симпатії виборців були дуже різноманітними, але домінуючим був український настрій.

Зміни в співвідношенні партійно-політичних сил були повязані з небажанням пануючих верств населення, основних політичних партій як в центрі так і на місцях швидко провести в державі соціально-економічні перетворення, які б реально змінили життя, чи відкрили б перспективу таких змін для трудящого люду, як в тилу так і на фронті. Затягування цього процесу постійно вело до політизації, до кількісного росту в одних партіях і кризових явищ в інших. І це аж ніяк не спрацьовувало на пошук у суспільстві загальнолюдських цінностей, певних компромісів.

При цьому, постійним прискорювачем цих змін була соціально-економічна криза в суспільстві, повязана з війною, а не з наявністю “обєктивних соціально-економічних передумов соціалістичної революції”, як стверджувала радянська історіографія.

Восени 1917 р. загальноросійській (корніловській і більшовицькій) альтернативі політичного розвитку в певній мірі протистояла альтернатива створення Української незалежної держави, яка була зумовлена розгортанням українізації краю, посиленням національної самосвідомості значної частини населення. Свідченням тому було перетворення українських національних органів самоврядування в державні органи влади, підтримка в жовтні-грудні 1917 р. політичного курсу Центральної Ради широкими верствами населення.

Вибори до Всеросійських та Українських Установчих зборів розумілися після більшовицького перевороту в Петрограді як елемент відмежування від утопічних, хоча й дуже привабливих гасел більшовиків в соціально-економічній і міжнародній сферах. Робота проводилася ще в час реального впливу Центральної Ради на ситуацію, але загострення боротьби доходило на Півдні України до прямих сутичок з більшовиками, які стояли за встановлення радянської влади в Україні насильницьким шляхом - шляхом збройного повстання. Та це питання міста. Село ж вирішувало свої економічні проблеми і надіялось на те, що Українські Установчі збори зроблять життя трудящих кращим. Але військова експансія більшовицької Росії проти УНР звела нанівець результати напруженої боротьби українського народу за державну незалежність, позбавила його демократичного шляху розвитку, втягнула у вир громадянської війни.

Перебіг подій 1917 року показав, і це потрібно враховувати на сучасному етапі будівництва незалежної України, що у кінцевому вигляді на перемогу тієї чи іншої партії, організації впливають не її кількісні та якісні характеристики (хоча знімати їх з рахунку не можна), і навіть не кількість голосів поданих за них на виборах, а розуміння специфіки історичного моменту, що переживає населення, вміння привернути до себе в першу чергу більшість його (яка по своїй природі е аполітичною) через постановку і вирішення проблем наповнених не політичними, а загальнолюдськими цінностями.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Гвоздик В.С. Створення партійно політичних блоків на Півдні України під час виборів міських дум в 1917 році // Придніпровський науковий вісник. Історія і право. - 1997. - № 9. - С.1- 10.

2. Гвоздик В.С. Участь українських політичних партій в муніципальній кампанії на Півдні України в 1917 р. // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. Вип. 5. Запоріжжя: ЗДУ, 1999. - С.71- 80.

3. Гвоздик В.С. Формування державних органів влади та місцевого самоврядування на Півдні України (березень-липень1917р.) // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. Вип. VII. Запоріжжя: ЗДУ, 1999. - С. 214-221.

4. Гвоздик В.С. Роль і місце єврейського населення в політичній боротьбі на Півдні України в 1917 році // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. Вип. ХІІ. Запоріжжя: ЗДУ, 2000. - С. 29-40.

Матеріали наукових конференцій

5. Гвоздик В. С. Національно - визвольний рух на Півдні України в 1917 році та його роль в українському державотворенні // Матеріали Міжнародної наукової конференції “ Відродження української державності: проблеми історії та культури “. Одеса. Ч. 1. 1996 . - С. 104-105.

6. Гвоздик В. С. Співвідношення партійно - політичних сил на Півдні України під час виборів до Українських Установчих зборів // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Культурно-історичні, соціальні та правові аспекти державотворення в Україні”. Одеса. Ч. ІІІ.- 1996. - С. 87-89.

7. Гвоздик В. С. Відродження військових традицій запорозького козацтва на Півдні України в 1917 році // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Запоріжжя, 2-4 жовтня. “Запорізьке козацтво в памятках історії та культури”. - Запоріжжя: РА, 1997. - С. 221-223.

8. Гвоздик В.С. Участь населення Олександрівська у виборчих кампаніях 1917 року // Тези доповідей науково-практичної конференції. Запоріжжя, 5 квітня. “Народне волевиявлення в Україні: історія і сучасність”. - Запоріжжя, 2000. - С. 62-63.