Південь у прозі О.І. Купріна: міфопоетична організація художнього простору - Автореферат

В дослідженнях останніх років усталилася тенденція розглядати його прозу як складне, синтетичне явище, специфіка якого зумовлена не лише процесом іманентного розвитку реалізму, але й активною взаємодією з модернізмом. Купрін належить до художників, яким властиве візуальне сприйняття світу: "Він, як ніхто зараз у російській літературі, дивиться жадібно і бачить гостро". Купріна впливає на принципи організації художнього світу і, зокрема, простору в його прозі, проте саме категорія простору втілює візуальні аспекти уявлень людини про світ. Купрін, не просто формує у своїх творах просторовий образ світу, але й наділяє простір високою семіотичністю, - інакше кажучи, створює власну просторову міфологію. Купріна про південь виявити основні принципи поетики простору в прозі О.У першому підрозділі - "Основні літературознавчі аспекти вивчення художнього простору" - визначено основні напрямки і концепції вивчення художнього простору, здійснено їх огляд з погляду актуальності залучення до дослідження художнього простору прози О. Купріна. Купріна як складова частина кримського тексту дослідниками поки що системно не розглядалася, як і не розглядався купрінівський художній "міф про південь". Не лише в модерністських, але і в неореалістичних творах можна виявити такі характерні риси поетики неоміфологізму, як циклічність в основі хронотопу (вона проявляється в наявності персонажів, які функціонально дублюють один одного, в численних внутрішньотекстових перегукуваннях, у повторюваних сюжетних ситуаціях); структурування ціннісної картини світу за принципом аксіологічно забарвленої системи бінарних опозицій; використання архетипних просторових моделей і образів з урахуванням їх традиційно-міфологічної семантики і символіки. Купріна різних періодів його творчості, які не належать до його "південних" текстів і не аналізувалися раніше купрінознавцями з погляду міфопоетики простору. У повісті "Колесо времени" виділяється міфологізований згідно з опозицією "свій/чужий" простір життя героя (кімната-"каюта", просторова семантика якої зводиться до значення тимчасовості, незакоріненості героя в цьому просторі) й героїні (будинок, просторові характеристики якого складають комплекс сакрального простору справжнього буття), до того ж, драма втрати героєм "свого" світу, простору, кохання вибудовується в логіці міфу про втрачений рай.Купріна регулярно простежуються міфопоетичні прийоми, наявність яких свідчить про складну, синтетичну природу купрінівського художнього методу, в якому авторську програмну настанову на збереження реалістичної домінанти суттєво відкоректовано взаємодією з модерністською поетикою, що зумовлено загальною логікою літературного процесу межі століть. Купріна, у роботі виявлено, що в поетиці простору письменника постійно використовуються такі прийоми міфопоетики: - організація просторової картини світу згідно з міфологічною ціннісно маркованою системою опозицій (верх/низ, північ/південь, відкритий/закритий простір тощо); Купріна протягом всіх періодів його творчості виникає образ півдня. Купрін наділяє простір півдня індивідуальним міфологічним змістом, який лише почасти корелює з традиційним смисловим наповненням міфологеми "південь". Купріна простежується в сюжетиці, проблематиці, образності, мотивній структурі, символіці "південних" творів письменника.

Основний зміст дисертації

1. У прозі О. Купріна регулярно простежуються міфопоетичні прийоми, наявність яких свідчить про складну, синтетичну природу купрінівського художнього методу, в якому авторську програмну настанову на збереження реалістичної домінанти суттєво відкоректовано взаємодією з модерністською поетикою, що зумовлено загальною логікою літературного процесу межі століть.

Рисами міфопоетики наділено і художній простір прози письменника. Внаслідок аналізу таких творів, як "Молох", "В недрах земли", "В трамвае", "Колесо времени", "Система", з урахуванням наявних досліджень міфопоетичних особливостей прози О. Купріна, у роботі виявлено, що в поетиці простору письменника постійно використовуються такі прийоми міфопоетики: - організація просторової картини світу згідно з міфологічною ціннісно маркованою системою опозицій (верх/низ, північ/південь, відкритий/закритий простір тощо);

- міфологічне дублювання ситуацій, героїв і деяких просторових комплексів;

- алюзивна опора на міфологічний контекст і вибудовування аналогій між зображуваними подіями і героями та їх міфологічними "прототипами";

- міфопоетична розробка просторової образності при відтворенні в сюжетиці прози О. Купріна архетипних ситуацій ініціації, жертвоприношення, випробування героя.

2. У прозі О. Купріна протягом всіх періодів його творчості виникає образ півдня. В дисертаційній роботі встановлено, що він суттєво відрізняється від того міфологізованого в літературі Срібної доби півдня, якому були притаманні риси переважно екзотичного простору, маркованого в системі міфологічних опозицій як "чужий". Купрінівський південь - це частина "свого" простору, куди включаються Київ (і Україна в цілому), Одеса і Крим. Відповідно, О. Купрін наділяє простір півдня індивідуальним міфологічним змістом, який лише почасти корелює з традиційним смисловим наповненням міфологеми "південь".

Провідна риса купрінівського півдня - це амбівалентність, яка проявляється, згідно з концепцією М. Бахтіна, передусім, у своєрідній взаємозамінності і єдності "верху" і "низу", "сакрального" і "профанного" хронотопів. Зокрема, такий хронотоп було виявлено у дисертаційному дослідженні у наступних творах О. Купріна: "Белый пудель", "Гамбринус", "Яма", "Светлый конец", "Наташа". Простір півдня в цілому вибудовується О. Купріним навколо основної ціннісної опозиції "істинне/неістинне" і постає таким топосом, в якому неістинний ("профанний") і істинний ("сакральний") модуси буття проявлені з максимальною інтенсивністю.

3. Формування індивідуального художнього міфу про південь у прозі О. Купріна простежується в сюжетиці, проблематиці, образності, мотивній структурі, символіці "південних" творів письменника.

Основною сюжетною реалізацією міфу про південь у прозі О. Купріна є сюжет випробування героїв на міцність їхнього ціннісного світу та на істинність почуттів. Зазвичай простір півдня постає в різноманітних версіях цього сюжету як провокативний, і в таких випадках південь розкривається у своїй "профанній" іпостасі. Зокрема, чуттєва провокативність півдня стає каталізатором сюжету в таких творах, як "Корь", "Белая акация", "Наташа" та ін. На відміну від "профанного" півдня "південь благословенний" часто постає місцем здійснення "моменту істини" в житті героїв. У таких випадках сюжет випробування вибудовується у високому стильовому регістрі, який адресує до проблематики вічних цінностей кохання, мистецтва, памяті ("Гранатовый браслет", "Гамбринус", "Леночка"). Нарешті, "профанна" і "сакральна" складові амбівалентного простору півдня реалізуються і в діалектичній єдності, яка набуває карнавальних форм: під маскою профанного виявляється істинна ціннісна основа, отже випробування полягає в її розпізнанні ("Обида", "Гамбринус").

На реалізацію сюжетної моделі випробування як такої, що домінує в змістовному просторі міфу про південь у прозі О. Купріна, спрямовано і систему постійних мотивів в "південних" творах письменника. Це мотиви спокуси і незворотності минулого, виявлені та проаналізовані у таких текстах, як "Осенние цветы", "Корь", "Пустые дачи", "Гранатовый браслет", "Морская болезнь", "В Крыму (Меджид)", "Леночка", "Белая акация" та ін. До визначеного кола мотивів тяжіють і наскрізні образи-міфологеми, які зустрічаються в багатьох "південних" творах О. Купріна: міфологема білої акації зазвичай представляє мотив спокуси, міфологема порожньої дачі - мотив незворотності минулого.

Суттєву роль у структуруванні простору півдня та його образному наповненні відіграють і такі просторові міфологеми, як південне (приморське) місто, дача, пароплав, море. Як виявив аналіз, в образі моря на рівні поетики послідовно реалізовано символічний план образності купрінівського міфу про південь.

4. Серед творів О. Купріна на тему півдня виокремлюється корпус нарисових текстів. На відміну від багатьох інших нарисів О. Купріна, створених на обєктивістських характерологічних та побутовоописових засадах (наприклад, цикли "Киевские типы" або "Лазурные берега"), балаклавсько-севастопольські нариси мають міцну лірико-автобіографічну основу. Автор не лише демонструє знайомство з предметом, але й внутрішньо ототожнюється з ним, включає дійсність, яку описує в цих нарисах, до свого особистісного світу. Саме лірична складова, на наш погляд, зумовлює специфіку міфологізації історичної реальності в художньому світі циклу "Листригоны", нарису "Светлана", у присвячених Балаклаві сторінках нарису "Мыс Гурон". В роботі виявлено репертуар міфопоетичних засобів, до яких вдається О. Купрін, створюючи патріархально-ідеалізований образ Балаклави, і водночас відзначено ретельне збереження митцем в "Листригонах" прикмет і деталей реального життєвого устрою історичної Балаклави початку ХХ ст. Відповідно, у просторовій поетиці "Листригонов" реально-біографічний і міфопоетичний плани співіснують на рівних правах, створюючи складний, багатовимірний простір оповіді. В цілому, в балаклавсько-севастопольських нарисах О. Купріна взаємодія історичного і міфологічного первнів стає більш акцентованою і більш інтенсивною, ніж у художніх творах письменника про південь.

5. Всі основні складові авторського південного міфу простежено в дисертації також і на творах О. Купріна, присвячених Криму, в яких виявлено певні специфічні риси. Крим у художній "географії" О. Купріна - це абсолютне втілення півдня, в якому максимально повно і яскраво проявлені всі типові "південні" особливості і власне простору, і його мешканців. Тому саме в корпусі кримських творів граничний прояв знаходить, передусім, амбівалентність як провідна характеристика простору півдня у О. Купріна ("сакральну", вічну іпостась півдня часто репрезентовано в кримських творах образом моря, і його величній красі гротескно протиставлено суєту курортного "профанного" півдня). Сюжет випробування героїв на істинність їхніх цінностей і почуттів також розроблено в кримських творах в максимально драматизованому, загостреному вигляді, завдяки чому ті опозиції (істинне/неістинне, високе/низьке), які структурують смисловий простір купрінівського південного міфу, в його кримських текстах набувають підкреслено контрастного втілення.

В цілому можна констатувати високий ступінь внутрішньої єдності творів О. Купріна про південь, яку забезпечено наявністю наскрізної системи мотивів, образів (у тому числі, наділених символічним значенням), різноманітних варіантів магістрального інваріантного сюжету випробування. Ця система різнорівневих поетикальних засобів поєднує між собою всі "південні" твори і формує цілісний авторський міф про південь у художньому світі письменника.

1. Строкина С.П. Особенности организации художественного пространства в повести А.И. Куприна "Яма" /С.П. Строкина // Вопросы русской литературы. Межвузовский научный сборник. - Вып.15 (72). - Симферополь: Крымский Архив, 2008. - С.80 - 88.

2. Строкина С.П. Юг в пространственной мифологии А.И. Куприна /С.П. Строкина // Русский язык, литература, культура в школе и вузе. - К., 2009. - № 5. - С.53 - 58.

3. Строкина С.П. Белая акация в художественной мифологии А. Куприна /С.П. Строкина // Вісник Харківського національного університету ім.В.Н. Каразіна. № 873. Серія: Філологія. - Вип.58 - Харків: Вид-во ХНУ ім.В.Н. Каразіна, 2009. - С.137 - 142.

4. Строкина С.П. История и миф как составляющие хронотопа очерка А.И. Куприна "Светлана" /С.П. Строкина // Вопросы русской литературы. Межвузовский научный сборник. - Вып.16 (73). - Симферополь: Крымский Архив, 2009. - С.100 - 107.

5. Строкина С.П. Мифопоэтическое начало в цикле А.И. Куприна "Листригоны" /С.П. Строкина // Литературоведческий сборник. - Вып.39/40. - Донецк: ДОННУ, 2009. - С.187-192.

6. Строкина С.П. Мифопоэтические особенности пространственной организации прозы А. Куприна (на материале повести "Молох" и рассказа "В недрах земли") /С.П. Строкина // Вісник Севастопольського НТУ. Вип.102: Філологія: збірник наук. праць. - Севастополь: Вид-во СЕВНТУ, 2010. - С.105-109.

7. Строкина С.П. Непростая история Александра Куприна /С.П. Строкина // Слава Севастополя. - 4 сентября 2009. - №.161. - С.3 - 4.