Пісні-хроніки: динаміка жанру - Автореферат

Ще на початку ХІХ ст. в поле зору українських збирачів та дослідників фольклору потрапив жанр пісні-хроніки, який став обєктом наукових публікацій, - доповідей, повідомлень, статей. Пісня-хроніка - один із наймолодших жанрів, спосіб виникнення та побутування якого вирізняється передусім локальністю та злободенністю тематики. Адже в ареалі найбільшого поширення цього матеріалу - Гуцульщині - термін "співанка" превалює над загальноукраїнським - "пісня". Тому в дослідження вводиться дефініція "пісня-хроніка", яку задекларував І. Відповідно до цього акцентовано на кількох диференційних критеріях: функціональності, структурі, семантиці та засобах художнього змалювання дійсності, завдяки яким пісні-хроніки виокремлюються з-поміж інших жанрів.У підрозділі 1.1 "Огляд джерел" зясовано головні етапи фіксації пісень-хронік та історію їх видання. Гнатюк проілюстрував піснями про масове переселення західноукраїнських селян до США, Канади та Бразилії, серед них значне місце посіли пісні-хроніки. Починаючи з другої половини ХХ ст. трапляються спорадичні випадки подання пісень-хронік у різних пісенних збірниках: "Українські народні думи та історичні пісні" (1955), "Народні балади Закарпаття" (1959, 1966), "Рекрутські та солдатські пісні" (1974), "Ходили опришки"(1983), "Пісні УПА" (1996-1997), "Народна пісенність підльвівської Звенигородщини" (2005), у яких цей матеріал не виокремлюється у самостійну жанрову групу. У статтях "Принципи жанрової класифікації народних пісень" (1966), "Пісня правдою не поступається" (1969) та доповіді "Сучасні українські співанки-хроніки і пісенна епіка Карпатського регіону" (1973) до наукового обігу введено дефініцію на означення жанру - "співанка-хроніка", зроблено спробу окреслити ареал побутування, вказати основні жанрові ознаки, тематику, композицію, структуру віршів, манеру виконання, а також на міжжанрові звязки. У другому розділі "Специфіка відтворення дійсності у піснях-хроніках" розглянуто низку теоретичних питань, що стосуються жанрової своєрідності пісень-хронік, критеріїв диференціації, специфіки відтворення дійсності, структури та семантики творів.У "Висновках" відзначено, що пропоноване дослідження - одна зі спроб осмислити жанр пісні-хроніки як формо-змістову єдність та простежити йогоідейно-тематичну динаміку. Історіографічний огляд головних джерел пісень-хронік засвідчив активність та розвиток жанру загалом. Грица увели в науковий обіг дефініцію "співанки-хроніки" та виділили ці матеріали в самостійний жанр. У дисертації зясовано проблему жанрової своєрідності пісень-хронік, які є особливою реакцією народу на локальні трагічні події дошлюбного, родинно-побутового, історичного та суспільного буття. Одні пісні-хроніки віддзеркалюють трагічну долю окремої особистості (цикли про опришків, Лукяна Кобилицю, національно-визвольної тематики), інші - ті, що відтворюють суспільні події, які, за народною оцінкою, є нещастям усього суспільства (панщина, рекрутчина, еміграція).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У "Висновках" відзначено, що пропоноване дослідження - одна зі спроб осмислити жанр пісні-хроніки як формо-змістову єдність та простежити йогоідейно-тематичну динаміку.

Історіографічний огляд головних джерел пісень-хронік засвідчив активність та розвиток жанру загалом. У роботі вказано, що зацікавлення цим жанром в українській фольклористиці спостерігається протягом останніх двох століть. Більшість з опублікованих матеріалів потрапила до різножанрових видань, у яких ліро-епічні пісні зараховувались до балад, дум та історичних пісень. Ця ж тенденція збережена у ХХ ст. Щоправда, спроби окреслити деякі параметри цього ліро-епічного утворення здійснено у працях І. Франка, Ф. Колесси, В. Гнатюка. Розвідки стосувалися розгляду переважно одного сюжету чи тематичної групи. Висновки, яких дійшли учені, заклали підвалини для вирішення питання не тільки виокремлення цього народнопісенного пласту з-поміж інших жанрів, а й для зясування його генези. На початку 70-х рр. ХХ ст. О. Дей та С. Грица увели в науковий обіг дефініцію "співанки-хроніки" та виділили ці матеріали в самостійний жанр. Цю концепцію підтримано в подальшій едиційній практиці, що підтвердили видання І. Ребошапки, Василя та Ганни Сокіл, О. Кузьменко та ін.

У дисертації зясовано проблему жанрової своєрідності пісень-хронік, які є особливою реакцією народу на локальні трагічні події дошлюбного, родинно-побутового, історичного та суспільного буття. У дослідженні уточнено питання термінології, зокрема, запропоновано для подальшого застосування назву - "пісні-хроніки", задекларовану, хоча й теоретично не обґрунтовану І. Ребошапкою. Цей термін охоплює матеріал не тільки з Карпатського регіону, а й з інших українських етнографічних територій - Опілля, Надсяння, Західного Поділля, Підляшшя та Холмщини. Визначено головні критерії диференціації пісень-хронік, серед яких вирізняється функціональність, яка зумовлює специфічне відтворення дійсності, що полягає у документальності та хронікальній точності. Вони спричинені часо-просторовою локалізацією конкретного випадку та епічною позицією виконавця - свідка, очевидця подій.

Реалізація естетичних категорій у творах цього жанру також своєрідна. У піснях-хроніках драматичне спрямоване не на відображення певного морально-етичного ідеалу, а на наслідки його ігнорування. Трагізм ситуації відображено переважно через детальне, відносно обєктивне змалювання трагічної події. На відміну від балад, які подають смертельні випадки опосередковано, як натяк чи порівняння, у піснях-хроніках їх відтворено точно, зі збереженням усіх подробиць. Особливою є реалізація категорії героїчного, оскільки пісні-новотвори докладно віддзеркалюють трагічні випадки, що ставалися під час боротьби за національне визволення. Виразність тут досягається конкретикою, зокрема завдяки реальності самих подій.

Поетико-стилістична система цього жанру засвідчила тяглість традиції. Незважаючи на різночасове походження уснопоетичних зразків, простежено тенденцію до збереження художньої форми. Хоча у піснях-хроніках і простежено відносну стійкість виражальних засобів, усе ж вони здатні до варіювання та пристосування до особливостей представленого фольклорного пласту, що засвідчує неперервність етнокультурної традиції.

Ідейною домінантою пісень-хронік про дошлюбні взаємини та родинний побут є протест проти насильницької, неприродної смерті та обставин, які її спричинили. Пісні-хроніки акцентують на перебігу надзвичайної події, на її найдраматичніших моментах - напередодні, у момент смерті та під час поховання жертв обставин. У творах про самогубства молоді вчинки героїв обґрунтовано споконвічними уявленнями українців про життя, смерть та потойбічне існування, що розглядаються як замкнений цикл людського буття. Проте мотиви хронік відтворюють не тільки залишки давнього світогляду, а й реалії, притаманні тому часу, коли відбулася подія. Це стосується способів вчинення самогубств, наявності передсмертних листів тощо.

Надзвичайні випадки, відображені у новинах родинно-побутової тематики, виникли як наслідок порушення традиційного патріархального укладу української родини. Сюжетика зазначеної тематичної групи ґрунтується на конфлікті між подружжям, який засвідчує проблеми тогочасного родинного устрою, - безправність жінки, а також нерозривність шлюбів. Трагічні події, відображені у піснях-хроніках, з одного боку, стаються випадково, спонтанно, під впливом негативних емоцій, з іншого - вони сплановані, оскільки відбуваються за намовою. Зясовано певні закономірності у зображенні героїв, зокрема, простежено типологію змалювання образів вбивць.

Із досліджуваного фольклорного масиву виокремлено зразки історичної та суспільно-побутової тематики, в яких змальовано трагічні події у житті окремих особистостей чи долі народу загалом. Вони відбувалися на тлі історичних та суспільних процесів, які значною мірою спричинили зазначені надзвичайні випадки. Одні пісні-хроніки віддзеркалюють трагічну долю окремої особистості (цикли про опришків, Лукяна Кобилицю, національно-визвольної тематики), інші - ті, що відтворюють суспільні події, які, за народною оцінкою, є нещастям усього суспільства (панщина, рекрутчина, еміграція). жанр пісня хроніка динаміка

На підставі аналізу джерельного матеріалу виділено сюжети, які циклізуються довкола відомих особистостей (Олекси Довбуша, Лукяна Кобилиці, Василя Біласа та Дмитра Данилишина, Євгена Коновальця та ін.). Виявлено, що ці хроніки оперують арсеналом мотивів, властивих творам певної тематики. Для зразків про опришків характерні епізоди, що укладаються у фольклорний життєпис героя. Вони відображають боротьбу буковинців за власні права, яка зображена крізь призму трагічної долі селянського ватажка. Ці твори засвідчують спроби організованого громадсько-політичного тиску на владу з метою захисту народних інтересів.

Сюжети пісень-хронік національно-визвольних змагань ХХ ст. наснажені ідеєю боротьби за державну незалежність. Вони наголошують на трагічній долі чи загибелі національних героїв. У дисертації зясовано динаміку змалювання видатної особистості. В опришківських піснях-хроніках показником мужності та доблесті є портретні характеристики, володіння надзвичайними здібностями та властивостями, які змальовано за допомогою належних поетичних засобів. У них смерть персонажів не є виявом присвяти національному ідеалові, а радше віддзеркаленням підступності ворогів. У мотивах новин ХХ ст. образ національного героя отримує виразне політичне забарвлення. Він, як правило, ідентифікується як патріот, покликаний відстоювати національні інтереси. Його героїзм визначається ступенем свідомої відданості та самопожертви справі визволення свого народу й утвердження його у власній державі.

Сюжети пісень-хронік суспільної тематики є своєрідним соціально-історичним документом, що відтворює події суспільного життя за часів панщини, служби у війську, масової еміграції західноукраїнських селян за океан. Аналіз головних мотивів хронік, у яких важкі умови життя українців виносяться на перший план, дозволяє ствердити, що сюжетні елементи концентруються на трагедії не окремої особистості, а всього народу. Герої цих хронік зображені здебільшого узагальнено.

Отже, пісні-хроніки засвідчують здатність народу реагувати на трагічні події у багатьох сферах, починаючи від дошлюбних стосунків і до суспільно-історичного буття. Вони демонструють динаміку фольклорної традиції, адже для відтворення специфічної дійсності постав жанр, якому притаманні своєрідне змістове наповнення та художня форма. Зазначені твори ґрунтуються на узвичаєному для народнопоетичної творчості каноні, що засвідчує тяглість етнокультурної традиції.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Чікало О. Пісні-хроніки: з історії дослідження жанру / О. Чікало // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. - Львів, 2006. - Вип. 37. - С. 358-367.

2. Чікало О. Специфіка відображення опришківської героїки у піснях-хроніках історичної тематики / О. Чікало // Народознавчі зошити. - 2006. - № 5-6. - С. 637-644.

3. Чікало О. Пісні-хроніки про нещасливе кохання: семантика основних мотивів / О. Чікало // Мандрівець. - 2007. - № 4. - С. 54-60.

4. Чікало О. Василь Біласта Дмитро Данилишин - відгомін жертовної боротьби українців у ліро-епосі ХХ-го століття / О. Чікало // Визвольний шлях. - 2005. - Кн. 2 (683). - С. 70-78.