ВСТУП Українська народна пісенність - дорогоцінне надбання народу, невянуча окраса його духовної культури. Різні історичні обставини розвитку Сумщини зумовили формування самобутньої народнопісенної культури, в якій тісно переплелися елементи художніх традицій корінного населення та переселенців. Співучість мешканців краю, сталі музично-народні традиції спричинили до того, що уродженці міста М. Березовський, Д. Бортнянський, А. Лосенко, пройшовши через місцеву музично-співочу школу, зробили великий внесок у розвиток культури на Україні. Українська народна пісня, талановиті виконавці з народу приводять на Глухівщину М. Глінку, який, набираючи співаків для Петербурзької співочої Капелли, зіткнувся з чарівною музикою нашого краю. Краєзнавці стверджують, що Вороніж та його околиці часто привертали до себе увагу дослідників усної народної творчості. Амвросій Метлицький у збірці «Народные южнорусские песни» вмістив близько 50 пісень, записаних біля Вороніжа. Михайло Максимович, відомий історик-фольклорист, включив до свого збірника «Малороссийские песни» твори, які почув у дитинстві у цьому краї. Місцевий матеріал став основою досліджень про взаємовплив культур східнослов’янських народів Івана Абрамова. Відомі праці невтомного шукача українських пісень К. Квітки. Павло Олександрович Гнєдич записав близько двох тисяч як обрядових, так і не обрядових пісень на Роменщині. Однак музикознавці стверджують, що шар народної творчості, який закладений на Сумщині, можна ще довго досліджувати і цим самим здійснювати неоціненний внесок у збереження народнопісенної спадщини нашого краю. Мета роботи - дослідити різні види календарно- та родинно-обрядових пісень, попередньо розділивши їх на групи, зробити аналіз пісенної творчості Сумщини. Завдання дослідження: узагальнити та систематизувати всю знайдену по даній темі інформацію; показати значення народної творчості Сумщини в Україні; зробити класифікацію української творчості Сумщини, розділивши їх на календарно-обрядові та родинно-обрядові пісні; дати характеристику обрядовим пісням, що співаються на території Сумської області. А у звертанні «Ой дай, Боже!» простежується спадкоємність від язичництва, коли подібне звертання звучало «Ой Даждьбоже!» - тобто, звеличувався язичницький бог сонця, в ім’я якого палили ритуальні вогні в дні весняного рівнодення [10, 51]. Ой, не стріляй мене, молодий Михайло, Бо я тобі стану в великій пригоді, Як будеш жениться, дрібний дощик литься, То я тебе вкрию своїми крилами, Своїми крилами, своїми перлами [7, 84].
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
