Пірогенні сукцесії кримськососнових лісів південного макросхилу Головного пасма Кримських гір - Автореферат

Давнина та автохтонний характер розвитку кримськососнових лісів (КСЛ), їх відносна непорушність, дозволяє розглядати їх як еталон природної рослинності Гірського Криму. Ураховуючи відносно невелику площу соснових лісів в Криму, та високу частоту пожеж актуальною поряд з охороною стає і проблема їх природного відновлення. Між тим, майже повна відсутність досліджень процесів лісовідновлення, суперечність існуючих є наслідком тотального переходу до лісових культур, що не відповідає статусу заповідних територій і далеко не завжди біолого-економічно обгрунтовано (Побединский, 1981, 1983). Мета: виходячи з досліджень пожежної динаміки та процесів післяпожежного відновлення КСЛ південного макросхилу Головного пасма Кримських гір (ПМГПКГ) побудувати еколого-фітоценотичну схему пірогенної сукцесії і визначити основні напрямки та можливості оптимізації і охорони цих заповідних ценокомплексів. На підставі детального вивчення динаміки систематичних, географічних, біоморфологічних, екоценотичних параметрів серійних ценозів та порівняння їх з допожежними, вперше зроблено висновок про еволюційну пристосованість даної природної системи до вогню як природного фактору.На підставі літературних джерел дана характеристика географічного положення, клімату, геології, гідрографії, грунтів та рослинності ПМГПКГ.Дослідження проводились протягом 1992-1995 рр. на базі відділу флори та рослинності ДНБС м. Обєктами досліджень були різновікові згарища КСЛ, розташовані на ПМГПКГ між смт Сімеїз та с. Обстежені території мали статус охоронних і входили до складу Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника (ЯГЛПЗ), а також Кримського природного заповідника. Для аналізу сукцесійних змін нами було вибрано сім пожеж, котрі в порядку збільшення віку - 1993, 1989, 1972, 1970, 1949, 1946, 1883 рр. склали хронотренд (0-120 років). Встановлення точного віку пожеж проводилось завдяки пожежним книгам, Літописам природи і архівним матеріалам вказаних заповідників, а межі за даними післяпожежної експлікації.Власне пожежні сукцесії відносять до відновних сингенетичних змін (Александрова, 1964) ініціація котрих може бути викликана як природними, так й антропогенними факторами. Однією з сторін прояви пожежної антропресії зявляється скорочення площі лісів (Hetier, Charles, 1989; Goldammer, 1985 та інш.), а другою - використання вогню у господарських цілях (Valette, Rigolot, Marechal, 1990; Телицын, Острошенко, 1993; Vega та інш. Слід визначити, що вогонь значною мірою вплинув на процеси видоутворення, вироблення у рослин різних пристосувань, а також на створення відповідних типів фітоценозів (Работнов,1978; Malanson, 1985; Trabaud, 1983, 1991; Scarpe, 1991 та інш.). Невідємною умовою еволюції лісових екосистем розглядаються пожежі низкою авторів (Cooper, 1960; Zackrisson, 1977; Санников, 1981, 1983, 1985 та інш.). Незважаючи на те, що пожежі здавна були обєктом досліджень фахівців різних галузей, роботи загальнотеоретичного плану, присвячені пожежним сукцесіям майже відсутні.За 40-річний період в КСЛ виникло 520 пожеж, а їх площа склала 490 га. Так у ГЛ їх кількість за період з 1952 по 1992 рр. зросла майже в пять разів; у Лівадійському лісництві (ЛЛ) - в 1,4 рази; у АЛ - понад два рази, а у Оползнівському лісництві (ОЛ) - понад сім разів. Таким чином у соснових лісах південного макросхилу зі збільшенням висоти над рівнем моря зменшується частота виникнення пожеж та збільшується їх площа і навпаки - зі зниженням збільшується частота пожеж та зменшується їх площа. Так, у ЯГЛПЗ на зимовий період припадає 5% усіх пожежних інцидентів та 1% усієї вигорілої площі; навесні - 25% інцидентів та 29% вигорілої площі; влітку 44% пожеж та 65% площі; восени - 26% пожеж і 5% площадів.Співвідношення чисельності одно-та двосімядольних протягом хронотренду варіює у невеликих межах (1/6,3-1/7,9), однак до останньої точки (120 років) число односімядольних різко скорочується, а співвідношення складає 1/18,6. Так, основне ядро флористичних спектрів післяпожежних ценозів на всіх етапах сукцесії складали види Д, ПЄСД та ГП типів ареалів, а найчисельнішими у їх складі були кримські ендеміки, європейсько-середземноморсько-передньоазійські, європейськосередземноморські, західно-палеарктичні та інш. види. Порівняння з допожежними ценозами встановлює певну ступінь експансії чагарникових форм у серійних флорах, особливо на відрізку 26-50 років, а також наявність чітко виявленого піку чисельності на пятий рік сукцесії озимих однорічників, в той час як ярові розподілені на тренді більш-менш рівномірно. Поєднання даних біоморфологічного аналізу з відносною площею проекції наземних частин рослин травяного, чагарникового та деревного ярусів дозволило виділити великі сукцесійні стадії - травяну (0-25 років), чагарникову (26-50 років) та деревну - що починається після 50-го року. Динаміка частоти трапляння видів на хронотренді визначалась переважанням в ценозах початкових сукцесійних стадій (травяна та чагарникова) видів з низьким класом постійності і значним зниженням їх чисельності в