Підвищення спеціальної підготовленості на підставі аеробних можливостей у спортивних танцях - Автореферат

Одночасно варто враховувати, що в структурі змагальної діяльності на рівні вищої спортивної майстерності значущими часто виявляються компоненти, які на ранніх етапах багаторічної підготовки випадають із поля зору тренера та спортсмена. Ці положення мають принципово важливе значення для спортивних танців, де системні принципи теорії спорту вимагають застосування їх у процесі вдосконалення спортивної підготовки танцюристів. Змагальна діяльність у спортивних танцях характеризується високим психоемоційним напруженням у поєднанні з інтенсивним змагальним навантаженням, що припускає не тільки підтримання високого темпу рухів, але й збереження їхньої високої точності при індивідуальних діях і взаємодії партнерів. Сучасні дані про аеробні можливості свідчать про розходження структури аеробного енергозабезпечення в різних видах спорту. Показано, що ці розходження повязані не тільки з рівнем потужності аеробного енергозабезпечення, але й з оптимізацією сторін аеробних можливостей: кінетики, стійкості, економічності реакцій аеробного енергозабезпечення.Аналіз науково-методичної літератури свідчить про те, що вдосконалення методики розвитку аеробних можливостей кваліфікованих спортсменів у спортивних танцях ґрунтується на аналізі компонентів аеробного енергозабезпечення й формуванні, на цій підставі спеціалізованої спрямованості тренувального процесу. На другому етапі досліджень був проведений аналіз аеробних можливостей танцюристів, визначені впливи програми аеробної підготовки на збільшення спеціальної підготовленості танцюристів. Дано кількісну і якісну характеристику аеробних можливостей, визначена спеціалізована спрямованість тренувального процесу для розвитку кінетики й стійкості реакцій аеробного енергозабезпечення кваліфікованих спортсменів у спортивних танцях. Вибір режимів вправ для розвитку швидкості розгортання реакцій, рухливості аеробного енергозабезпечення в умовах змінних режимів роботи й стійкості реакцій при стомленні, яке зростає, з урахуванням функціональної підготовленості танцюристів. У результаті проведеного експерименту було отримано дані, які дозволили оцінити зміни реакцій аеробного енергозабезпечення у танцюристів.Встановлено, що в у спортивних танцях відсутній досвід спеціальної функціональної підготовки; існує проблема перенесення засобів і методів функціональної підготовки з інших видів спорту у силу зниженого потенціалу загальної витривалості й відсутності знань про структуру й нормативну базу функціональної підготовленості. У підгрупі чоловіків (партнерів) найбільш високі розходження спостерігалися за показниками реакції дихальної компенсації метаболічного ацидозу (по % excess VE - 21,0±6,8, V-32,3%), швидкості розгортання аеробного енергозабезпечення (за Т50 реакції легеневої вентиляції - 32,3±12,7 с., V-39,1%; за Т50 реакції споживання О2 - 34,6±12,7 с., V-36,8%), стійкості аеробного енергозабезпечення (за часом підтримки реакції споживання О2 - 22,1±6,6 с, V-29,7%). Перший мікроцикл спрямований на збільшення швидкості розгортання реакцій аеробного енергозабезпечення, другий мікроцикл - на розвиток рухливості реакцій аеробного енергозабезпечення в умовах стомлення, що зростає, третій мікроцикл - на збільшення рухливості реакцій аеробного енергозабезпечення в умовах змінних режимів роботи, четвертий - на розвиток стійкості реакцій аеробного енергозабезпечення при стомленні, що зростає. Розходження показників аеробного енергозабезпечення контрольної та експериментальної груп чоловіків (партнерів) склали: 0,9% - за максимальним споживанням О2, 4,0% - за максимальною легеневою вентиляцією, 5,2% - за реакцією дихальної компенсації метаболічного ацидозу, 28,1 % - за швидкістю розгортання реакції легеневої вентиляції, 28,8% - за швидкістю розгортання реакції споживання О2, 40,2% - за часом стійкості реакції споживання O2, 18,5% - за реакцією легеневої вентиляції в зоні ПАНО, 3,3% - за реакцією споживання О2 у зоні ПАНО. Розходження показників аеробного енергозабезпечення контрольної та експериментальної груп жінок (партнерок) склали: 6,6% - за максимальним споживанням О2, 20,9% - за максимальною легеневою вентиляцією, 23,1% - за реакцією дихальної компенсації метаболічного ацидозу, 28,6% - за швидкістю розгортання реакції, 31,8% - за швидкістю розгортання реакції споживання О2, 44,0% - за часом стійкості реакції споживання O2, 20,6% - за реакцією легеневої вентиляції в зоні ПАНО, 8,9% - за реакцією споживання О2 у зоні ПАНО.

Основний зміст

1. Узагальнення, оцінка й аналіз спеціальної науково-методичної літератури свідчить, що постійне збільшення напруженості змагальної діяльності в спортивних танцях приводить до передвчасної втоми і зниження працездатності в процесі виконання танцювальної програми. Це значною мірою впливає на досягнення високого спортивного результату танцюристів. Встановлено, що в у спортивних танцях відсутній досвід спеціальної функціональної підготовки; існує проблема перенесення засобів і методів функціональної підготовки з інших видів спорту у силу зниженого потенціалу загальної витривалості й відсутності знань про структуру й нормативну базу функціональної підготовленості. Це не дозволяє вдосконалювати засоби й методи функціональної підготовки танцюристів на підставі наявних даних, повязаних з напруженням анаеробної функції й накопиченням стомлення під впливом значних ацидемічних зрушень в організмі. Показано, що резервом збільшення працездатності у спортивних танцях є збільшення аеробних можливостей і формування на їхньому підґрунті адекватної системи функціональної підготовки танцюристів. Тому рішення цієї проблеми є актуальним напрямом досліджень в системі підготовки кваліфікованих танцюристів.

2. Аеробна функція розглянута як механізм компенсації стомлення й фактор збільшення енергетичного потенціалу спеціальної працездатності. У процесі виконання танцювальної програми рівень споживання О2 в елітних спортсменів досягає 64,0 мл·хв-1·кг-1, показники пульсу знаходяться межах 170-190 уд·хв-1, що відповідає напруженості функцій організму у деяких циклічних видах спорту.

3. Встановлено значні діапазони індивідуальних розходжень показників аеробних можливостей у кваліфікованих танцюристів однорідної групи.

У підгрупі чоловіків (партнерів) найбільш високі розходження спостерігалися за показниками реакції дихальної компенсації метаболічного ацидозу (по % excess VE - 21,0±6,8, V-32,3%), швидкості розгортання аеробного енергозабезпечення (за Т50 реакції легеневої вентиляції - 32,3±12,7 с., V-39,1%; за Т50 реакції споживання О2 - 34,6±12,7 с., V-36,8%), стійкості аеробного енергозабезпечення (за часом підтримки реакції споживання О2 - 22,1±6,6 с, V-29,7%).

У підгрупі жінок (партнерок) зареєстровані знижені показники потужності аеробного енергозабезпечення (за максимальною легеневою вентиляцією - 65,6±12,3 л·хв-1, V-18,8%; за максимальним споживанням О2 44,5±3,53 л·хв-1·кг-1, V-7,8%), стійкості аеробного енергозабезпечення (за часом підтримки реакції споживання О2 18,8±4,3 с., V-23,1%). Реакція дихальної компенсації метаболічного ацидозу була достовірно знижена, її показники мали значні індивідуальні відмінності (за % excess VE - 13,7±8,1, V-59,1%). Відмінності швидкості розгортання аеробного енергозабезпечення у жінок спостерігалися меншою мірою, ніж у чоловіків, і знаходилися у межах 16,6-18,8%. Рівні реакції споживання О2 та легеневої вентиляції в зоні ПАНО були відповідно 73,1±11,6% та 64,3±8,6% (від максимальних величин) у чоловіків, 68,9±10,4% та 45,6±12,3% (від максимальних величин) у жінок.

Ці дані вказують на значення кінетики та стійкості реакцій аеробного енергозабезпечення для формування аеробного потенціалу танцюристів.

4. Спеціалізована спрямованість тренувального процесу танцюристів полягає в розвитку компонентів аеробного енергозабезпечення. Як компоненти аеробного енергозабезпечення виділені такі: швидкість розгортання реакцій аеробного енергозабезпечення, рухливість аеробного енергозабезпечення в умовах змінних режимів роботи, стійкість аеробного енергозабезпечення при стомленні, що зростає. Ці сторони аеробних можливостей відбивають можливості оптимізації функціональних можливостей і збільшення на цій підставі спеціальної працездатності танцюристів.

5. Відмінною рисою засобів спеціалізованої функціональної спрямованості є підбор режимів вправ з оптимальним співвідношенням "стресор - адаптація" стосовно до рівня функціональної підготовленості спортсменів у спортивних танцях. На їх підґрунті розроблені тренувальні заняття аеробної спрямованості танцюристів.

6. Розроблена програма підготовки включала комплекси додаткових і основних занять, відповідно до аеробної й танцювальної спрямованості. На їх підґрунті визначений зміст тренувального процесу танцюристів у чотирьох мікроциклах. Перший мікроцикл спрямований на збільшення швидкості розгортання реакцій аеробного енергозабезпечення, другий мікроцикл - на розвиток рухливості реакцій аеробного енергозабезпечення в умовах стомлення, що зростає, третій мікроцикл - на збільшення рухливості реакцій аеробного енергозабезпечення в умовах змінних режимів роботи, четвертий - на розвиток стійкості реакцій аеробного енергозабезпечення при стомленні, що зростає.

7. У результаті застосування програми тренувальних засобів у чоловіків (партнерів) і жінок (партнерок) збільшилася потужність, кінетика, стійкість і економічність аеробного енергозабезпечення.

Розходження показників аеробного енергозабезпечення контрольної та експериментальної груп чоловіків (партнерів) склали: 0,9% - за максимальним споживанням О2, 4,0% - за максимальною легеневою вентиляцією, 5,2% - за реакцією дихальної компенсації метаболічного ацидозу, 28,1 % - за швидкістю розгортання реакції легеневої вентиляції, 28,8% - за швидкістю розгортання реакції споживання О2, 40,2% - за часом стійкості реакції споживання O2, 18,5% - за реакцією легеневої вентиляції в зоні ПАНО, 3,3% - за реакцією споживання О2 у зоні ПАНО.

Розходження показників аеробного енергозабезпечення контрольної та експериментальної груп жінок (партнерок) склали: 6,6% - за максимальним споживанням О2, 20,9% - за максимальною легеневою вентиляцією, 23,1% - за реакцією дихальної компенсації метаболічного ацидозу, 28,6% ? за швидкістю розгортання реакції, 31,8% - за швидкістю розгортання реакції споживання О2, 44,0% - за часом стійкості реакції споживання O2, 20,6% - за реакцією легеневої вентиляції в зоні ПАНО, 8,9% - за реакцією споживання О2 у зоні ПАНО.

У групі чоловіків (партнерів) спостерігалося поліпшення кінетики та підвищення стійкості аеробного енергозабезпечення. У групі жінок (партнерок) зареєстроване збільшення потужності, кінетики та стійкості аеробного енергозабезпечення. Збільшення потужності аеробного енергозабезпечення у жінок показало більш сильний, ніж у чоловіків, вплив експериментальних засобів на кількісні й якісні характеристики кардіореспіраторної системи.

8. Ефективність застосування експериментальної програми підтверджена в модельних умовах виконання програми у спортивних танцях: у процесі виконання змагальної програми покращилася реакція кардіореспіраторної системи на фізичні навантаження. Оптимізація аеробних можливостей повязана з лінійним збільшенням та стабільністю пульсу на рівні, що близький до VO2 max.

Збільшення реакції кардіореспіраторної системи підтвердили показники інтегрованого тренувального імпульсу, зареєстрованого в модельних умовах змагальної діяльності танцюристів. Показники інтегрованого тренувального імпульсу спортсменів експериментальної групи під впливом програми, яка спрямована на розвиток аеробних можливостей, вірогідно збільшилися на 16,6% у чоловіків і на 11,8% - у жінок (р<0,05). У спортсменів контрольної групи - на 8,1% і на 7,1% відповідно (р<0,1).

Приріст швидкості розгортання реакції кардіореспіраторної системи у танцюристів під впливом програми спеціальних тренувальних засобів склав: у чоловіків експериментальної групи 17,5%, контрольної групи - 3,2%; у жінок 15,3%; у контрольній групі швидкість розгортання реакції знизилася на 3,4%.

Оцінка спеціальної підготовленості показала збільшення ефективності виконання програми змагань у спортсменів (пар) експериментальної групи на 19,3%, контрольної групи ? на 4,3%.

Перспективним напрямком досліджень є розробка нових підходів до вдосконалення сторін функціональних можливостей танцюристів. Підґрунтям досліджень стало вивчення можливостей комплексного розвитку аеробної та анаеробної функцій організму, а також розвиток механізмів, що забезпечують інтеграцію цих процесів стосовно завдань спеціальної підготовленості кваліфікованих танцюристів.

1. Ли Бо. Аэробная производительность, ее значение и факторы совершенствования у квалифицированных спортсменов в спортивных танцах / Ли Бо, Дьяченко Андрей // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - №2.-2010. -С.22-27. Особистий внесок здобувача полягає у визначенні проблеми, здійсненні досліджень і формулюванні висновків.

2. Ли Бо. Формирование направленности тренировочного процессе на основании оценки аэробного энергообеспечения квалифицированных спортсменов в спортивных танцах / Ли Бо // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: зб. наук. праць / наук. ред. С.С. Єрмакова. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2010.- № 8. - С.50-53.

3. Ли Бо. Изменение срочных адаптационных реакций кардиореспираторной системы под воздействием экспериментальной программы тренировочных средств в спортивных танцах / Ли Бо // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: зб. наук. праць / наук. ред. С.С. Єрмакова. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2010.- № 9. - С.42-46.

4. Ли Бо. Стимуляция кинетики аэробного энергообеспечения квалифицированных спортсменов в спортивных танцах / Ли Бо // Физическое воспитание студентов: зб. наук. праць / наук. ред. С.С. Єрмакова. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2010.- № 5. - С.43-47.