Підвищення соціального статусу органів митної служби України - Реферат

Трансформаційні процеси в українському суспільстві, що започатковані у 90-х роках ХХ ст., зумовили необхідність розбудови всіх державних інститутів у напрямі забезпечення економічної і політичної незалежності держави. Проте цей спеціалізований державний інститут ще не сприймається у суспільній свідомості як важлива складова виконавчої влади, що, з одного боку, зумовлено негативним ставленням частини населення до втрати економічних звязків між республіками колишнього Радянського Союзу (нібито митники стали перепоною для вільної торгівлі), а з іншого, - вважається, що у цих структурах поширені такі явища, як корупція і хабарництво. Діяльність органів митної служби має виняткове значення як для держави, так і для її громадян, оскільки безпосередньо торкається їхніх економічних, фінансових та морально-правових інтересів. Особливої актуальності набуває спрощення та скорочення митних процедур; оптимізація структури митних органів і місця їх розміщення залежно від поточних завдань та структури і інтенсивності вантажо-і пасажиропотоків; удосконалення практики взаємодії з іншими органами державного управління та населенням. Екман відмовилися від загальних підходів до організації управління, розробивши на основі ситуативного підходу і кібернетики модель підвищення ефективності діяльності організацій, що враховує різні ситуації, у рамках яких розвивається взаємодія між надавачем і споживачем послуг, а також визначили фактори (політичні, економічні, культурні й інші), що суттєво впливають на цей процес.У першому розділі - «Теоретичні засади соціальної активності субєктів державного управління» - розкрито зміст важливого для теорії державного управління поняття соціального статусу як співвідносного положення індивіда чи соціальної групи в суспільній системі, обумовленого низкою характерних ознак. Особливу роль відіграє генеральний статус (статус члена суспільства, держави, громадянина) як фундамент позиції особистості. Її обсяг визначається доходами, престижем, умовами праці, перспективами карєрного зростання працівників, а організація представляє собою сукупність анонімних статусних позицій, між якими розподіляється адміністративна влада, а люди лише її здійснюють тією мірою, якою вона делегується безпосередньо конкретним посадам. За своєю структурою соціалізація складається з фази адаптації (пристосування до нових умов, ролей, норм) і фази інтеріоризації (сприйняття норм, цінностей, їх включення до внутрішнього світу посадовця). Для сучасних органів державного управління є властивими три основні соціальні ролі: кадрова (забезпечення постійної діяльності державних службовців та їхньої взаємодії), інституціональна (поєднання зусиль багатьох суспільних субєктів для досягнення соціальних цілей), символічна (органи державного управління символізують собою державу, їхня діяльність формує у громадян образ влади в цілому).Високий соціальний статус організації як субєкта владних дій досягається завдяки покращенню таких її якісних параметрів, як престиж та авторитет, рівень матеріальної забезпеченості працівників, значущість соціальних функцій, обсяг владних повноважень, міра впливу на соціальні процеси. Органи державного управління реалізують у суспільстві три соціальні ролі, обумовлені їхньою історичною еволюцією: інституційну - як певного соціального інституту в системі взаємин «принципал-агент»; кадрову - як складову процесу управління людськими ресурсами; символічну - як сукупність певних організаційних символів, що проявляються у моральних та правових нормах, поведінці, сприйнятті та особливостях взаємодії з населенням. Діяльність органів митної служби є невідємною від усієї системи державного управління, оскільки особливості їх функціонування цілком залежать від соціальних, культурних та правових умов. Органи митної служби як спеціалізований державний інститут, діяльність якого регулюється Митним кодексом України, виконують два взаємоповязані блоки завдань загальнодержавного та соціального спрямування: захист економічних інтересів України; захист інтересів споживачів послуг на внутрішньому ринку. Для підвищення соціального статусу органам митної служби доцільно сконцентрувати діяльність щонайменше на чотирьох напрямах: по-перше, дотримуватися демократичних принципів надання соціальних послуг; по-друге, забезпечувати соціальний контроль за своєю діяльністю за умови неухильного дотримання чинного законодавства про звернення громадян; по-третє, змінити на краще свою організаційну культуру; по-четверте, запровадити нову стратегію кадрового менеджменту.

Основний зміст роботи

Результати дослідження історичних особливостей становлення та розвитку митної справи в Україні з позицій теорії державного управління дозволяють запропонувати наступні положення, узагальнення та висновки: 1. Високий соціальний статус організації як субєкта владних дій досягається завдяки покращенню таких її якісних параметрів, як престиж та авторитет, рівень матеріальної забезпеченості працівників, значущість соціальних функцій, обсяг владних повноважень, міра впливу на соціальні процеси. Важливою характеристикою соціального статусу є показник виправдання соціальних очікувань і сподівань, які формуються під впливом існуючої у суспільстві системи цінностей. Підвищення соціального статусу органів митної служби коріниться у соціальній активності їх працівників та чіткій спрямованості дій на вирішення соціально значущих завдань.

2. Органи державного управління реалізують у суспільстві три соціальні ролі, обумовлені їхньою історичною еволюцією: інституційну - як певного соціального інституту в системі взаємин «принципал-агент»; кадрову - як складову процесу управління людськими ресурсами; символічну - як сукупність певних організаційних символів, що проявляються у моральних та правових нормах, поведінці, сприйнятті та особливостях взаємодії з населенням. Найважливішою в сенсі забезпечення високого соціального статусу організації є символічна роль.

3. Діяльність органів митної служби є невідємною від усієї системи державного управління, оскільки особливості їх функціонування цілком залежать від соціальних, культурних та правових умов. У той же час кожна окрема організація в демократичному суспільстві має можливості для перегляду основ і змісту своєї діяльності, формування власного позитивного іміджу і підвищення соціального статусу. Органи митної служби як спеціалізований державний інститут, діяльність якого регулюється Митним кодексом України, виконують два взаємоповязані блоки завдань загальнодержавного та соціального спрямування: захист економічних інтересів України; захист інтересів споживачів послуг на внутрішньому ринку. Їх якісне виконання потребує від митників гармонійного поєднання у своїй діяльності загальнодержавних та соціальних інтересів на основі підвищення рівня відповідальності за доручену справу та удосконалення механізмів соціального контролю за їх діяльністю.

4. Негативне ставлення частини населення України до органів державної виконавчої влади певною мірою трансформується і на органи митної служби, працівники яких за результатами проведеного соціологічного дослідження сприймаються населенням скоріше у негативних тонах, а якість надання ними соціальних послуг визнається незадовільною. До того ж так оцінюються і особистісні якості працівників митниці, що дає підставу стверджувати про невиправдання ними соціальних очікувань, сподівань громадян, що гальмує процес розбудови партнерських взаємин з клієнтами органів митної служби, негативно впливає на соціальний статус останніх.

5. Для підвищення соціального статусу органам митної служби доцільно сконцентрувати діяльність щонайменше на чотирьох напрямах: по-перше, дотримуватися демократичних принципів надання соціальних послуг; по-друге, забезпечувати соціальний контроль за своєю діяльністю за умови неухильного дотримання чинного законодавства про звернення громадян; по-третє, змінити на краще свою організаційну культуру; по-четверте, запровадити нову стратегію кадрового менеджменту. Важливою передумовою досягнення мети на цих напрямах є визнання усіма працівниками ідеалів і цінностей, норм і правил внутрішньогрупової і зовнішньогрупової діяльності, заснованої не на традиційних бюрократичних статутах, а на принципах «нового публічного менеджменту», що дозволяє реалізовувати якісно нові типи соціальної взаємодії, забезпечувати гнучкість та прозорість у діяльності митних органів.

6. Розвиненими демократіями опрацьовано три основні види соціального контролю: реалізація виборчого права, громадська участь у цьому процесі, ініціювання звернень, пропозицій і скарг громадян. Кожний з них є важливим і необхідним, проте задля реалізації символічної соціальної ролі митних органів найефективнішим вважається поєднання прямої громадської участі з неухильним дотриманням законодавства про звернення громадян. Пряма громадська участь забезпечується завдяки реалізації двосторонньої симетричної моделі звязків із громадськістю, урахуванню побажань та пропозицій громадян у своїй діяльності.

7. Важливою складовою підвищення соціального статусу органів митної служби є організаційна культура, що змінюється шляхом упровадження у свідомість співробітників розуміння їх головного завдання не лише як захист державних інтересів, але і як надання населенню якісних соціальних послуг, перехід до моделі взаємодії з громадянами „надавачі послуг - клієнти», що зумовлює необхідність підсилення організаційної культури та її складових - поважного ставлення до клієнтів, гордості за свою роботу, чесності і непідкупності.

Організаційну культуру необхідно здійснювати на глибинному рівні, за допомогою утвердження такої цінності, як культура завдання, оскільки культура влади, культура особи і ролева культура не дозволяють згуртувати співробітників тією мірою, як це необхідно для поліпшення справи.

Зміни в організаційній культурі потребують формування в органах митної служби відповідної субкультури, носієм якої, в першу чергу, є керівник організації.

8. Основними заходами щодо вдосконалення механізмів кадрової політики в органах митної служби доцільно вважати моніторинг персоналу, стратегічне кадрове планування, підвищення внутрішньоорганізаційних соціальних гарантій працівників, залучення на роботу талановитої молоді, формування сучасної активної організаційної культури.

1.Черкасський Р.А. Соціальна роль органів державного управління // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Х.: Вид-во ХАРРІ НАДУ „Магістр», 2004. - № 2 (20): У 2-х ч. - Ч. 1. - С. 87-93.

2.Черкасський Р.А. Соціальні послуги органів державного управління // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Х.: Вид-во ХАРРІ НАДУ „Магістр», 2004. - № 2 (22). - С. 219-224.

3.Черкасський Р.А. Здійснення соціального контролю за діяльністю органів митної служби // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Х.: Вид-во ХАРРІ НАДУ „Магістр», 2005. - № 1 (23). - С. 302-309.

4.Черкасський Р.А. Чинники підвищення соціально-статусних характеристик працівників органів митної служби в Україні // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Х.: Вид-во ХАРРІ НАДУ „Магістр», 2005. - № 3 (26). - С. 322-332.

Размещено на .ru