Підвищення продуктивності сумішок однорічних культур в системі зеленого конвеєра в умовах південно-західного Лісостепу України - Автореферат

Бобові культури - горох, вика, кормові боби, соя, люпин - перетравного протеїну в розрахунку на 1 корм. одиницю містять в 1,4 - 2,2 рази більше оптимальної норми і в 1,6 - 3,5 рази більше вмісту протеїну ніж в злакових культурах. Отже, для вирішення проблеми забезпечення тваринництва перетравним протеїном , необхідно вирощувати культури з низьким вмістом білка з культурами, які мають високий його вміст. Вони не тільки дозволяють вирішити проблему збагачення кормів перетравним протеїном, але і створюють умови для зростання загальної продуктивності посівів. На практиці ж часто висівають сумішки, які мають нижчу продуктивність ніж культури у чистих посівах. Наприклад, в господарствах регіону часто висівають сумішки вівса і гороху, вівса і вики ярої а, як відомо, ці сумішки мають дуже низьку продуктивність.Таким чином дослідження проводили з такими видами ярих ранніх кормосумішок: вика яра овес (контроль); вика яра овес ярий ріпак, вика яра овес озимий ріпак, вика яра овес горох, вика яра овес редька олійна; вика яра овес гірчиця біла, вика яра овес кормові боби. Протягом усього періоду вегетації найвищим цей показник був у сумішок: вика яра овес редька олійна і вика яра овес гірчиця біла. Сумішки вика яра овес редька олійна і вика яра овес гірчиця біла досягали укісної стиглості на 10-12 днів, а вика яра овес ярий ріпак на 6 днів раніше ніж на контролі. Другою, укісної стиглості досягла сумішка вика яра овес редька олійна - її збирали на 10 днів раніше, а сумішка вика яра овес ярий ріпак укісної стиглості досягла лише на 6 днів раніше, решта сумішок досягали укісної стиглості майже одночасно. 1) в усіх трьохкомпонентних сумішок цей показник був дещо вищим порівняно із традиційною вико-вівсяною сумішкою, а найвищим він був у таких сумішок - вика яра овес редька олійна і вика яра овес кормові боби і залежно від рівня удобрення на ділянках з вирощуванням цих сумішок збір кормових одиниць становив 4,74 - 6,94 т/га.Динаміка приросту зеленої маси була вищою у сумішок, де третім компонентом були культури з родини капустяних (редька олійна, гірчиця біла, ярий ріпак, озимий ріпак). Введенням до складу сумішки третього компонента з родини бобових і капустяних, можна змінювати строки дозрівання сумішок і розширювати період надходження зеленої маси в зеленому конвеєрі зони. Добрива значною мірою впливали на конкурентні властивості компонентів: при підвищенні доз добрив у сумішках зменшувалася частка бобового компонента (2-11%) збільшувалася частка вівса (4-11%) а також культур з родини капустяних (2-4%) . Найбільш урожайними на усіх варіантах з добривами були сумішки: вика яра овес редька олійна і вика яра овес кормові боби. В усіх бобово-злакових сумішках проявлялась алелопатична взаємодія між компонентами, проте найбільш виражена негативна дія була в сумішки вика яра овес горох внаслідок чого на варіантах, де вносились мінеральні добрива, урожайність зеленої маси сумішки була нижчою на 0,1-1,3 т/га ніж у вико-вівсяній сумішці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Узагальнюючи дані досліджень наведених в роботі, які розкривають можливості і особливості інтенсифікації польового кормовиробництва в південно-західній частині Лісостепу України, можна зробити слідуючі висновки.

1. В умовах південно - західної частини Лісостепу України експериментально доведено і теоретично обґрунтовано агротехнічні умови удосконалення зеленого конвеєра.

2. Динаміка приросту зеленої маси була вищою у сумішок, де третім компонентом були культури з родини капустяних (редька олійна, гірчиця біла, ярий ріпак, озимий ріпак). Введенням до складу сумішки третього компонента з родини бобових і капустяних, можна змінювати строки дозрівання сумішок і розширювати період надходження зеленої маси в зеленому конвеєрі зони.

3. При внесенні добрив в дозі N60P60K60 і на планову урожайність сумішки, на 1-3 дні пізніше досягають укісної стиглості як без їх внесення. Добрива значною мірою впливали на конкурентні властивості компонентів: при підвищенні доз добрив у сумішках зменшувалася частка бобового компонента (2-11%) збільшувалася частка вівса (4-11%) а також культур з родини капустяних (2-4%) .

4. Усі види ярих ранніх сумішок добре реагували на внесення добрив, що дало можливість підвищити продуктивність ріллі на 13,9-108,6%. Проте, при внесенні мінеральних добрив з розрахунку на запланований урожай 35 і 50 т/га зеленої маси, ми не одержували очікуваного урожаю.

5. Урожайність майже усіх трьохкомпонентних сумішок була вища і більш стала за роками досліджень ніж урожайність двокомпонентної вико - вівсяної сумішки. Найбільш урожайними на усіх варіантах з добривами були сумішки: вика яра овес редька олійна і вика яра овес кормові боби. Їх урожайність була на 12,1-33,5% вища ніж на контролі.

6. В усіх бобово-злакових сумішках проявлялась алелопатична взаємодія між компонентами, проте найбільш виражена негативна дія була в сумішки вика яра овес горох внаслідок чого на варіантах, де вносились мінеральні добрива, урожайність зеленої маси сумішки була нижчою на 0,1-1,3 т/га ніж у вико-вівсяній сумішці.

7. При введенні до складу сумішки третього компонента з родини капустяних вміст сухої речовини в 1 кг зеленої маси зменшувався на 0,7 - 2,2% порівняно з вико-вівсяною сумішкою, проте збір сухої речовини з гектара у цих сумішок був на 0,05-1,67 т/га вищим.

8. З підвищенням рівня мінерального живлення покращувалась якість зеленої маси сумішок, збільшувалась кількість сирого жиру 0,2-0,6 % і сирого протеїну на 0,2 - 0,6% і на 0,4-0,6 % зменшувався вміст клітковини в одному кілограмі сухої речовини.

9. Доцільно після збирання основних сумішок проводити сівбу післяукісних культур, що дає можливість додатково одержати 17,2-21,9т/га зеленої маси. На урожайність післяукісних посівів значний вплив має видовий склад основної сумішки. Найнижчою урожайність післяукісних посівів була на ділянках, де основними сумішками були вика яра овес редька олійна і вика яра овес гірчиця біла. Добрими попередниками були сумішки вика яра овес і вика яра овес горох. У післяукісних посівах на усіх варіантах найвищою була урожайність у сумішки овес редька олійна.

10. Найвищим коефіцієнт енергетичної ефективності був у післяукісної сумішки кукурудза редька олійна, залежно від попередника він коливався в межах 4,55 - 4,65, дещо нижчим (4.17-4.45%) він був у сумішки овес редька олійна і значно нижчим (3,86-4,04) у післяукісної сумішки кукурудза кормові боби.

11. Розрахунки економічної ефективності вирощування сумішок показали, що рівень рентабельності вирощування зеленої маси післяукісних посівів є вищим (36-50%) ніж при вирощуванні зеленої маси ярих ранніх сумішок (3,2-30,5%).

11. Найвищий рівень рентабельності ярих ранніх сумішок був при вирощуванні таких сумішок як: вика яра овес редька олійна і вика яра овес кормові боби і складав 29,0 і 30,5% з внесенням добрив лише 18,0 -25,4%. В післяукісних посівах найвищий рівень рентабельності був у сумішки овес редька олійна і складав залежно від попередника від 44 до 50%.

12. Рентабельність ланки основна післяукісна сумішка була найвищою на таких варіантах: вика яра овес редька олійна післяукісна сумішка (33-36%) і вика яра овес кормові боби післяукісна сумішка (32-36%).

Рекомендації виробництву

1. Для збільшення виробництва високоякісних кормів в весняно-літній і літньо-осінній періоди зеленого конвеєра в умовах південно-західної частини Лісостепу України, доцільно висівати вико-вівсяну сумішку в співвідношенні 80 -100кг вики ярої і 50 кг вівса з додаванням до неї 16 кг редьки олійної, або 140 кг кормових бобів.

2. Після скошування ярих ранніх сумішок практикувати сівбу післяукісних сумішок на зелену масу, таких як: овес редька олійна, кукурудза редька олійна і кукурудза кормові боби.

3. Під ярі ранні сумішки раціонально вносити мінеральні добрива з розрахунку на планову урожайність зеленої маси 35 т/га (N73P57K105).

1. Бахмат М.І., Гуменюк О.В. Продуктивність та раціональне використання ранніх ярих сумішок на зелений корм.// Аграрна наука - селу. Науковий збірник; - Чернівці, 1997.- Випуск - 3. С. 108-112 (75%).

2. Гуменюк О.В. Особливості формування урожайності ярих ранніх сумішок на зелений корм. // Аграрна наука - селу. Науковий збірник Подільської державної аграрно-технічної академії. - Камянець - Подільський, 1998. -Випуск 6. - С. 69-71.

3. Гуменюк О.В. Вплив складу сумішок на строки настання укісної стиглості і продуктивність кормового гектара. // Аграрна наука - селу. Науковий збірник Подільської державної аграрно-технічної акдемії,. - Камянець - Подільський, 1999. - Випуск - 7. т. 1-С. 144-147.

4. Гуменюк О.В. Економічна ефективність і біоенергетична оцінка вирощування ярих ранніх кормосумішок. // Аграрна наука - селу. Науковий збірник Подільської державної аграрно-технічної академії, (економічного факультету) - Камянець - Подільський, 1999. - Випуск 7. т.2. - С.82-86.

5. Гуменюк О.В. Продуктивність кормових культур при вирощуванні їх у суміші. //Збірник наукових праць інституту землеробства. - Київ, 2000 - Випуск 1. С. 121-124.

6. Гуменюк О.В. Зміна продуктивності зеленої маси кормосумішок залежно від кількості компонентів кормових культур. //Збірник наукових праць Подільської державної аграрно-технічної академії . - Камянець - Подільський, 2001. - С. 155-157.

Размещено на .ru