Підвищення енергетичної ефективності української економіки - Автореферат

Людство у спробі погодити економічні, енергетичні та екологічні інтереси зіштовхнулося з необхідністю пізнання системи звязків, що визначають споживання енергетичних ресурсів. В умовах невизначеності шляхів розвитку цивілізації більшість наявних концепцій передбачає скорочення споживання органічних видів енергоресурсів, спалювання яких призводить до пагубних екологічних наслідків, у першу чергу підвищеної емісії парникових газів, еквівалентом яких прийнятий двоокис вуглецю (вуглекислий газ - СО2). За логікою міжнародних інститутів найбільш жорстких санкцій мають зазнати країни з найгіршими параметрами енергетичної й екологічної прийнятності, зокрема країни з найбільшими значеннями річної витрати первинних енергоресурсів (ПЕР) на обсяг валового внутрішнього продукту (ВВП). Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України за темою "Ефективність державної підтримки та перспективи інноваційного розвитку і структурних перетворень вугільної промисловості України" (номер держреєстрації 0106U008449, 2006-2009 рр.), у рамках якої автором досліджено проблеми ефективності виробництва й витрати палива, а також перспективи структурних перетворень у вугільній промисловості; за темою "Формування державної політики стосовно вугільної промисловості в умовах інтеграції України у світову економіку" (номер держреєстрації 0109U000964, 2009-2010 рр.) - аналіз світових тенденцій розвитку структури вугільної промисловості, аналіз енергетичної ефективності діяльності вугільних шахт, розробка пропозицій щодо оптимізації структури паливної бази країни. Для вирішення наукових завдань з узагальнення енергетичних проблем економічного розвитку використано загальнонаукові методи абстракції, систематизації, порівняння й аналізу; для розподілу країн на групи за ступенем індустріального розвитку - методи кластерного аналізу; встановлення звязків між енерговитратами і розвитком макроекономіки - регресійного аналізу; виявлення статистично значимих відмінностей між енергетичними характеристиками груп країн - кореляційного аналізу (за критерієм Спірмена); отримання оцінки енергетичної ефективності розвитку країн - математичного моделювання; для комплексної характеристики економіко-енергетичного та екологічного стану світової (регіональних) економіки - побудови кумулятивних кривих.Перший з них припускає збереження нинішньої моделі економіки з пріоритетом великого бізнесу; другий - трансформацію соціальних систем і інститутів без радикальної перебудови суспільства, але з посиленням регулюючої ролі держави; третій - заперечення ставки на економічне зростання, редукування ролі держави при розвитку народовладдя. Для країн установлюються квоти на викиди в атмосферу вуглекислого газу і поряд з цим вони мають право торгівлі ліцензіями на викиди. Якщо дві країни споживають однакову кількість енергоресурсів, що дорівнює nx, де n - частка витрат на енергоресурси, а x - ВВП першої країни, то залежно від стану економіко-енергетичного показника , де k і p - відповідно темпи економічного зростання першої й другої країни, їхній розвиток може бути принципово різним (рис. При значенні m, яке більше одиниці, розвиваються обидві економіки, але друга, із ВВП, позначеним символом y, - більш інтенсивно; при показнику m меншим за одиницю траєкторія другої країни є шляхом економіки, що приходить до краху незалежно від її початкового стану. Це свідчить не тільки про тісний звязок між економікою та її енергетичною базою, але й про наявність обмежень у споживанні енергетичних ресурсів, обумовлених інтенсивністю саме економічного розвитку країни.Розвиток національних економік традиційно асоціюється з темпами економічного зростання, але, як свідчать результати узагальнення існуючих провідних теорій, вони мають певну недооцінку ролі енергетичних ресурсів. Тому забезпечення сталого розвитку країн залежить від кількості і якості первинних енергоресурсів, які вони споживають. Перший передбачає збереження існуючого стану, другий є паліативним, у якому знаходять місце, наприклад, встановлення квот на викиди і відповідні ринки екстерналій (як за Кіотським протоколом), третій передбачає докорінне перетворення суспільства аж до такого, що погоджується з "нульовим" економічним зростанням. Проте для економічного підйому країн, що розвиваються, споживання енергоресурсів у розвинених країнах має скоротитися в 10 разів. За загальносвітовою доцільністю такими мають бути національні економіки, які мають рікардіанські переваги в плані ефективності споживання ПЕР.

Основний зміст дисертації

Дисертаційну роботу присвячено встановленню закономірностей економічного зростання країн для управління споживанням первинних енергетичних ресурсів і викидами парникових газів.

1. Сучасний етап цивілізаційного розвитку відзначається наростанням планетарних екологічних проблем техногенної генези. Вимоги забезпечення сталого розвитку людства все більше приводять до змін пріоритетів: від економічних цілей з екологічними обмеженнями до екологічних цілей з економічними обмеженнями.

Розвиток національних економік традиційно асоціюється з темпами економічного зростання, але, як свідчать результати узагальнення існуючих провідних теорій, вони мають певну недооцінку ролі енергетичних ресурсів. Натомість вид домінуючого енергоносія створює не тільки передумови технологічного переоснащення національного господарства, але і впливає на його екологічний стан. Так, спалювання вугілля дає в два рази більші обсяги викидів СО2, ніж переробка відповідної кількості природного газу. Тому забезпечення сталого розвитку країн залежить від кількості і якості первинних енергоресурсів, які вони споживають.

2. Існує три принципово різні підходи до забезпечення сталого розвитку - охоронний, модернізаційний і структуралістський. Перший передбачає збереження існуючого стану, другий є паліативним, у якому знаходять місце, наприклад, встановлення квот на викиди і відповідні ринки екстерналій (як за Кіотським протоколом), третій передбачає докорінне перетворення суспільства аж до такого, що погоджується з "нульовим" економічним зростанням.

У нинішній час переважає модернізаційна ідеологія, але вона може виявитися недостатньою, бо для подолання кліматичної загрози, за оцінками експертів, споживання ПЕР до 2050 р. має скоротитися вдвічі. Проте для економічного підйому країн, що розвиваються, споживання енергоресурсів у розвинених країнах має скоротитися в 10 разів. Тому в подальшому вірогідною є ситуація, коли світове суспільство стане перед проблемою обмежень економічного зростання і ліцензування країн на право розвитку. За загальносвітовою доцільністю такими мають бути національні економіки, які мають рікардіанські переваги в плані ефективності споживання ПЕР.

Як показали дослідження, надійного апарату для такого оцінювання не існує. Міжнародні організації використовують спрощені методики (витрати ПЕР на 1000 дол. ВВП або на 1 людину), які не дають достатнього уявлення про енергетичну досконалість національних економік.

3. Виконаний кластерний аналіз дає підстави для розподілу країн на пять груп за структурою і питомим розміром їх макроекономічних показників. Умовні назви національних економік, що входять до відповідних груп, визначаються ступенем їх промислового розвитку: доіндустріальні, тобто аграрні; ранньоіндустріальні; індустріальні; пізньоіндустріальні та постіндустріальні. Підвищення ступеня економічного розвитку країн супроводжується підвищенням частки сфери послуг у структурі ВВП.

Для обєктивної класифікації країн з постіндустріальними економіками запропоновано використання S-подібних логістичних кривих, що мають показники від 1 (постіндустріальні) до 0 (непостіндустріальні).

Результати порівняльного аналізу із застосуванням статистичних методів довели, що постіндустріальним економікам властиві найбільш високі у перерахуванні на 1 людину енергетичні витрати. Індустріальний же і пізньоіндустріальний кластер у цілому статистично значимих відмінностей за споживанням ПЕР між собою не мають.

Проте навіть серед постіндустріальних країн рівні енергоспоживання суттєво різняться.

4. Пошук енергетичних закономірностей економічного розвитку країн підвів до доцільності використання полінома другого порядку. Вільний член полінома, який не залежить від динаміки ВВП, відображає ресурси, що використовуються на особисті потреби (в домогосподарствах) та в тіньовому секторі економіки. Їх доцільно зіставляти з чисельністю населення країни. Друга частина полінома характеризує залежність річних витрат ПЕР від змін річного обсягу ВВП. Саме витрати енергоносіїв на випуск суспільного продукту характеризують ефективність економіки.

5. Для оцінки енергетичної досконалості національних економік і надання можливості їх порівняння між собою у роботі запропоновано інтегральний показник "?", який характеризує ступінь ефективності перетворення первинних енергоресурсів у країні і чутливість економіки до енергетичних впливів.

6. Для комплексної характеристики економіко-енергетичного й екологічного стану світової і регіональних економік запропоновано використання подвійних кумулятивних кривих. Місце розташування точок, що відповідають властивостям країн, на кривій визначається за зростанням співвідношення обсягів викидів вуглекислого газу до значення інтегрального показника ?. Чим далі відстає точка від початку кривої, тим менша енергетична, економічна і екологічна ефективність відповідної країни.

Виконані розрахунки показали, що належність до складу постіндустріальних країн не є автоматичною ознакою енергетичної досконалості національної економіки. Так, Фінляндія в цьому сенсі не дуже відрізняється від України. Але більшість постіндустріальних країн, серед яких Франція, Італія, Японія, в цьому аспекті є безумовними лідерами. Точки, що відповідають країнам з пізньоіндустріальними економіками, розташовані наприкінці кривої, що свідчить про доцільність реформування їх господарських комплексів у першу чергу.

7. Енергетичне становище України є несприятливим навіть серед економік пізньоіндустріальної групи. У цьому стані країна опинилася, зокрема, через технологічну недосконалість і зношеність виробничих фондів у галузях промисловості, перш за все чорної металургії, теплової енергетики, вугільної промисловості та ін.

Стратегічні програми і плани розвитку національної економіки не містять заходів, які дозволяють корінним чином підвищити її енергетичну (з урахуванням екологічних аспектів) ефективність при обмежених інвестиційних ресурсах.

8. Пропозиції щодо підвищення енергетичної ефективності української економіки мають базуватися на принципах неоструктуралізму - сильний державний вплив і поступове підвищення ринкової досконалості національного господарства. З урахуванням цього визнано за доцільне сприяння поширенню в Україні діяльності іноземного і зарубіжного секторів, повязаних з виробленням енергоємної продукції, що не відміняє окремих заходів технологічного і організаційного толку, які мають здійснюватися суто вітчизняними компаніями.

Запропоновано методичний підхід з використанням кривих байдужості і бюджетних ліній до оптимізації складу енергетичної бази країни за видами палива, зокрема вугілля і природного газу. Обґрунтовано оптимальні умови споживання вказаних енергоресурсів за фінансовим і екологічним критеріями.

На підставі розрахунків доведена доцільність, навіть за екологічним критерієм, розширення вугільної частки в структурі паливної бази України. Однак це слід віднести більше на користь імпорту вугільних ресурсів, ніж на розвиток національного вуглевидобування.

1. Котляренко Д.В. Положение шахт ЦРД в секторе энергетических углей: моногр. / Д.В. Котляренко, Д.Ю. Череватский, О.Ю. Кузьмич // Стратегии развития угледобычи в Центральном районе Донбасса. - Донецк : ИЭП НАН Украины, 2008.- С. 26-30.

Особистий внесок: аналіз доцільності розвитку вуглевидобутку у Центральному районі Донбасу в контексті розвитку національної електроенергетики.

2. Котляренко Д.В. Привабливість українських шахт для металургійних та енергогенеруючих підприємницьких структур: моногр. / Д.В. Котляренко, Д.Ю. Череватський, В.В. Рибалко, Д.Д. Чейлях, О.І. Атабеков // Державна підтримка та перспективи інноваційного розвитку і структурних перетворень вугільної промисловості України. - Донецьк: ІЕП НАН України, 2009. - С. 203-214.

Особистий внесок: аналіз доцільності інтеграції шахт державного сектору, що видобувають вугілля енергетичного призначення, у склад енергогенеруючих компаній.

3. Котляренко Д.В. Об участии энергоснабжающих компаний в создании энергетических установок при промышленных предприятиях (на примере шахт Донбасса) / Д.В. Котляренко // Економічний вісник Донбасу.- 2007.- № 4.- С. 44-48.

4. Котляренко Д.В. Об измерении эффективности потребления первичных энергоресурсов экономиками стран мира / Д.В. Котляренко // Экономика промышленности: сб.науч.тр.- Донецк : ИЭП НАН Украины, 2008.- С. 51-58.

5. Котляренко Д.В. К вопросу об оценке постиндустриальной развитости стран / Д.В. Котляренко // Социально-экономические аспекты промышленной политики: сб.науч.тр.- Донецк : ИЭП НАН Украины, 2008.- С. 161-168.

6. Котляренко Д.В. Проблемы прогнозирования потребления электроэнергии крупными промышленными центрами / Д.В. Котляренко // Економічний вісник Донбасу.- 2009.- № 3.- С. 17-20.

7. Котляренко Д.В. Действующие силы развития национальных экономик / Д.В. Котляренко // Економіка промисловості.- 2009.- № 4.- С. 115-120.

8. Котляренко Д.В. Города-страны как пример постиндустриального развития / Д.В. Котляренко // Город, регион, государство: экономико-правовые проблемы хозяйствования: сб.науч.тр. в 2-х т.- Донецк : Ноулидж (Донецкое отд-ние), 2009.- Т. 1.- С. 368-373.

Матеріали наукових конференцій

9. Котляренко Д.В. Моделирование инвестиционно-инновационного развития угольной промышленности / Д.В. Котляренко // Інвестиційно-інноваційна модель розвитку національної кономіки: матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф. (Донецьк, 26 лют. 2008 р.). - Донецьк : ДОННУЕТ, 2008.- С. 95-98.

10. Котляренко Д.В. Модели с логистическими кривыми для определения степени развитости экономик стран мира / Д.В. Котляренко // Розвиток національної промисловості у сучасному контексті: пріоритети, проблеми, регулювання: міжнар. наук.-практ. конф. (Донецьк, 19-20 жовт. 2009 р.): в 2-х т.- Донецьк : ІЕП НАН України, 2009.- Т. 2.- С. 230-233.

11. Котляренко Д.В. Модель движения поезда для описания энергетических затрат национальных экономик / Д.В. Котляренко // Современные проблемы управления производством: тез. докл. IV междунар. науч.-практ. конф. (Донецк, 22-23 окт. 2009 г.). - Донецк : ГВУЗ "ДОННТУ", 2009.- С. 80-82.

12. Котляренко Д.В. Об оптимальных соотношениях природного газа и угля в топливной базе страны / Д.В. Котляренко // Современные проблемы управления производством: тез. докл. V междунар. науч.-практ. конф. (Донецк, 14-15 окт. 2010 г.). - Донецк : ГВУЗ "ДОННТУ", 2010.- С. 143-144.

Інші видання

13. Котляренко Д.В. Украина как транзитер электрической энергии / Д.В. Котляренко, А.И. Амоша // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: зб.наук.праць. - Донецьк : ІЕП НАН України, 2009.- С. 3-10.

Особистий внесок: обґрунтування економічної доцільності інтернаціоналізації ринків електроенергії.

14. Котляренко Д.В. Оптимизация структуры топливной базы стран / Д.В. Котляренко // Механизмы управления развитием социально-экономических систем: моногр.- Донецк : ГВУЗ "ДОННТУ", 2010.- С. 508-512.