Підвищення економічної ефективності і перспективи розвитку фермерських господарств регіону - Автореферат

Ринкові перетворення в економіці України обумовили формування багатоукладної системи господарювання в аграрному секторі, де поряд з державними, приватними, орендними підприємствами, господарськими товариствами, виробничими кооперативами отримали розвиток фермерські господарства. З цих позицій функціонування фермерських господарств створює передумови для підвищення ефективності аграрної економіки, розширюючи межі пошуку раціональних форм і методів використання природних і економічних ресурсів аграрного виробництва. Необхідність існування та подальшого ефективного розвитку фермерських господарств повязана з тим, що ними забезпечується поповнення обсягу та асортименту сільськогосподарської продукції; раціональне використання матеріальних та трудових ресурсів; економія капіталовкладень у сільське господарство; ріст ефективності та продуктивності використання землі; скорочення втрат сільськогосподарської продукції; поповнення місцевого бюджету тощо. Разом з тим комплексного підходу, практичного узагальнення та наукового обґрунтування вимагають закономірності та принципи функціонування, адаптації до ринкових механізмів господарювання, підвищення ефективності та перспективного розвитку фермерських господарств на регіональному рівні; вдосконалення їх спеціалізації та матеріально-технічного забезпечення. У процесі реалізації поставленої мети визначені такі основні завдання дослідження: уточнити теоретичні аспекти економічної сутності розвитку фермерських господарств, умови і закономірності їх ефективного функціонування та доповнити методичні підходи до оцінки ефективності розвитку фермерства у пореформений період;У першому розділі "Теоретико-методичні основи ефективного розвитку фермерських господарств" розкрито історичні і сучасні погляди на сутність розвитку фермерських господарств, визначені чинники, закономірності і принципи розвитку фермерства, уточнено критерій і доповнено систему показників оцінки ефективності у фермерському господарюванні. Фермерське господарство визначене нами як своєрідна складно структурована форма територіальної організації агропромислового виробництва, своєрідний тип сільського поселення, в якому органічно та компактно поєднуються земельна площа й садиба з виробничими, господарськими та житловими будівлями, технікою й інвентарем. Головними закономірностями сучасного етапу розвитку фермерських господарств є: тенденція до інтернаціоналізації господарювання, що виражається його часткою в загальному обсязі виробництва продукції аграрного сектора і держави, участю в господарських звязках з іншими інтеграційними структурами; нерівномірність розвитку фермерських господарств як складової аграрного виробництва та загострення суперництва; безперервна конкурентна боротьба за ринки збуту продукції, сфери прикладання капіталу, джерела сировини і робочої сили. Другий розділ "Сучасний рівень розвитку фермерських господарств в Херсонській області" містить аналіз сучасного стану, ресурсного забезпечення, тенденцій розвитку та ефективності функціонування фермерства. Останні роки спостерігається тенденція зростання виробництва валової продукції фермерських господарств, хоча їх не можна віднести до крупнотоварних (табл.1).Економічна ефективність фермерських господарств зумовлена такими чинниками їх функціонування: поєднання стимулів власника і виробника до високопродуктивної праці; господарське ставлення до землі; застосування інноваційних технологій; поєднання функцій власності, праці та управління в одній особі; пристосованість до функціонування в ринкових умовах. Серед комплексу принципів розвитку фермерських господарств основними визначені: добровільність створення господарства; самостійне формування програми діяльності і вільний вибір її видів; самостійний вибір форм землекористування; право вільного найму працівників; забезпечення та надійний захист права власності фермера на землю, засоби виробництва, вироблену продукцію; повна економічна і юридична відповідальність за результати господарської діяльності; вільне розпорядження доходом на свій розсуд; самостійність у визначенні цін на вироблену продукцію, виконані роботи, надані послуги; самостійність у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. В якості головного критерію ефективності функціонування фермерських господарств виступає доходність. В основі методики дослідження розвитку фермерства доцільно застосовувати комплексне поєднання статистико-економічних, економіко-математичних та соціологічних методів, а також моделювання, економічних порівнянь, експертних оцінок. Херсонська область налічує 2529 фермерських господарств (на 1 січня 2006р.), у власності та користуванні яких знаходиться 193,6 тис. га землі, з них 189,6 тис. га сільгоспугідь та 179,1 тис. га ріллі.

Основний зміст роботи

1. Економічна ефективність фермерських господарств зумовлена такими чинниками їх функціонування: поєднання стимулів власника і виробника до високопродуктивної праці; господарське ставлення до землі; застосування інноваційних технологій; поєднання функцій власності, праці та управління в одній особі; пристосованість до функціонування в ринкових умовах. Закономірностями сучасного етапу розвитку фермерських господарств є: тенденція до інтернаціоналізації господарювання, як їх частка в загальному обсягу виробництва продукції аграрного сектора, участь в господарських звязках з іншими інтеграційними структурами; нерівномірність розвитку та загострення конкуренції за ринки збуту продукції, сфери прикладання капіталу, джерела сировини і робочої сили.

2. Серед комплексу принципів розвитку фермерських господарств основними визначені: добровільність створення господарства; самостійне формування програми діяльності і вільний вибір її видів; самостійний вибір форм землекористування; право вільного найму працівників; забезпечення та надійний захист права власності фермера на землю, засоби виробництва, вироблену продукцію; повна економічна і юридична відповідальність за результати господарської діяльності; вільне розпорядження доходом на свій розсуд; самостійність у визначенні цін на вироблену продукцію, виконані роботи, надані послуги; самостійність у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

3. В якості головного критерію ефективності функціонування фермерських господарств виступає доходність. Особлива увага приділена методиці обліку та оцінки витрат і доходів фермерських господарств. Обґрунтований алгоритм програми виробничої діяльності фермерського господарства. В основі методики дослідження розвитку фермерства доцільно застосовувати комплексне поєднання статистико-економічних, економіко-математичних та соціологічних методів, а також моделювання, економічних порівнянь, експертних оцінок.

4. Херсонська область налічує 2529 фермерських господарств (на 1 січня 2006р.), у власності та користуванні яких знаходиться 193,6 тис. га землі, з них 189,6 тис. га сільгоспугідь та 179,1 тис. га ріллі. Частка орендованих земель складає 50,1%. На сьогодні фермерам належить 10,4% площ сільськогосподарських угідь області. Основними тенденціями розвитку фермерства Херсонщини є укрупнення фермерських господарств при одночасному скороченні їх кількості, зростання виробництва валової продукції сільського господарства

5. Матеріально-технічне та ресурсне забезпечення фермерських господарств регіону є недостатнім. Забезпеченість різними видами техніки у 2005 р. була на рівні 14,6% - 66%. Підвищення рівня механізації і ефективності використання технічних засобів можливо досягти на основі прокату і оренди машин, лізингових операцій, на кооперативних засадах. Основу трудових ресурсів складають члени фермерських родин (58%). Фермерські господарства забезпечили роботою 3% трудових ресурсів села.

6. У загальному обсязі валової продукції фермерських господарств питома вага галузі рослинництва складає 99%. Фермери вирощують переважно найбільш доходні культури: зернові та соняшник - 12,6% і 18,9% рівня сільгосппідприємств. Вони є основними виробниками багатьох видів овочів (29,7%) та баштанних культур (38,6%). Середня урожайність зернових та зернобобових складає 17,4 ц/га,. продовольчих баштанних - 32,9 ц/га, цукрових буряків (фабричних) - 364,2 ц/га, соняшнику - 8,4 ц/га, овочів - 208,3 ц/га, картоплі - 153,8 ц/га. Тваринництво у фермерських господарствах розвинуте недостатньо. Виробництво продукції тваринництва залишається незначним - 0,2% загальнообласного обсягу.

7. Ефективність виробництва у фермерських господарствах вимірюється загальною сумою виручки від реалізації. Найбільша питома вага в структурі виручки від реалізації продукції припадає на доходи від продажу зернових і зернобобових культур - 39,6%, соняшнику - 26,1%, картоплі і овочів - 24,7%. Питома вага доходу від продажу тваринницької продукції є незначною (0,8%). Рівень ефективності роботи фермера визначається як результат співставлення доходу з витратами чи використаними ресурсами. У структурі виробничих витрат фермера найбільшу питому вагу займають матеріальні витрати - 62,9%. Дохідність фермерського господарства визначається рівнем рентабельності, що показує величину прибутку на 1 грн. виробничих витрат. Сума отриманого чистого прибутку фермерами становила 11,3 млн. грн. та збитку 2,9 млн. грн. Величина прибутку у 2004 р. в порівнянні з 2002 р. зросла майже у 3 рази, рентабельність - у 3,3 рази.

8. При обґрунтуванні раціонального напряму спеціалізації нами враховано: природно - кліматичні умови, високу продуктивність галузі, відповідний набір власної техніки (по вирощуванню зернових для господарств розміром 50-400 га - 18 - 25 одиниць, овочів на крапельному зрошенні для господарств розміром 10-50 га - 11 - 15 одиниць техніки), основних фондів (нормативна потреба в залежності від розміру ферми та напрямку спеціалізації - 317 - 1260 тис. грн.), уникнення зайвих витрат при обєднанні в кооперативи.

9. Подальший розвиток фермерства потребує вирішення його проблем через державну підтримку, вдосконалення фінансово-кредитного механізму та податкової політики, регулювання аграрного ринку. Система державної підтримки повинна включати: гарантовані державою закупівельні ціни на основні види сільськогосподарської продукції, дотації, спрямовані на пріоритетний розвиток галузевої структури фермерських господарств.

10. Активізацію розвитку та підвищення ефективності фермерських господарств здійснювати через формування кооперативних обєднань фермерів. Нами визначено організаційно-економічні умови побудови моделі виробничого кооперативу: величина земельного і майнового паю; оцінка землі; спеціалізація ферм. Важливим є створення кооперативів по зберіганню продукції, її переробці, маркетингових кооперативів.

11. Однією з головних умов підвищення ефективності розвитку фермерських господарств є формування ефективної галузевої структури і встановлення оптимального розміру виробництва. Найбільш рентабельними культурами для фермерських господарств зернового напрямку у сівозміні нами визначені: озимий ріпак (75,4%), соняшник (34,6%), соя (28,07%). Підвищення рівня рентабельності можливе за рахунок чіткого дотримання технології вирощування, ротації культур, використання високопродуктивних сортів та гібридів. Перспективним напрямом спеціалізації є вирощування овочів на крапельному зрошенні, що дозволяє отримати рівень рентабельності томатів 128,4%, цибулі - 65,6%, огірків - 69,9%, кабачків (розсадних) - 88,9%. Ефективність розвитку фермерських господарств залежить від організації підприємницько-збутової діяльності. Тому фермер повинен врахувати обсяги продажу, способи доставки продукції, форми реалізації, рівень цін, способи розрахунку за продукцію.

У наукових фахових виданнях: 1. Мармуль Л.О., Скрипник С.В., Негров М.А. Проблеми становлення фермерських господарств Херсонської області // Таврійський наук. вісник: Зб. наук. пр. - Херсон: Херсон. держ. аграр. ун-т. - 2000. - Вип.16. - С.137 - 141 (Особисто автору належить оцінка розвитку і становлення фермерських господарств регіону).

2. Негров М.А., Скрипник С.В., Сілецька Н.В., Плачков С.І. Еколого-економічні проблеми реформованих агропромислових підприємств // Науковий вісник аграрної науки Причорноморя, Миколаїв: Миколаїв. держ. аграр. академія. У двох томах. Т.2. - 2001. - Вип.3 (12). - С.388 - 393. (Особисто автору належить визначення комплексу екологобезпечних напрямів розвитку підприємств АПК).

3. Скрипник С.В. Оцінка рівня технічної оснащеності фермерських господарств Херсонщини // Вісник аграрної науки Причорноморя, Миколаїв: Миколаїв. держ. аграр. академія. У двох томах. Т.2. - 2001. - Вип.5 (14). - С.36 - 40.

4. Скрипник С.В. Правові засади розвитку фермерства в Україні // Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи: Матеріали Всеукр. наук. конф. студентів, магістрів та аспірантів: У 2-х томах. - Т.1 - К.: ІАЕ УААН, 2003. - С.161 - 162.

5. Мармуль Л.О., Скрипник С.В. Умови, закономірності і тенденції розвитку фермерських господарств // Зб. наук. праць Луганського нац. аграр. ун-ту. Серія "Економічні науки". - № 37 (49). - Луганськ, ЛНАУ. - 2004. - С.222 - 226 (Особисто автору належить визначення закономірностей і тенденцій розвитку фермерських господарств).

6. Скрипник С.В. Місце фермерських господарств у сільськогосподарському виробництві // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. "Динаміка наукових досліджень ’2004". Т.50. Економіка АПК - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С.62 - 86.

7. Скрипник С.В. Особливості методики оцінки ефективного розвитку фермерських господарств // Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці: Матеріали міжнар. наук.-теор. конф. - В 3-х ч., Житомир, 3 - 5 березня 2005 р. - Житомир: Вид-во "Державний агроекологічний університет", 2005. - Ч.2. - С.20 - 24.

8. Скрипник С.В. Економічна ефективність і перспективи розвитку фермерських господарств Херсонської області // Вісник аграрної науки Причорноморя, Миколаїв: Миколаїв. держ. аграр. ун-т. - 2006. - Вип.1 (18). - С.68-76.