Підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств - Автореферат

Вирішення проблеми підвищення ефективності використання ресурсів аграрних підприємств вимагає розробки системного соціально-економічного підходу до всебічного опрацювання кожного окремого спектру питань збалансованого формування ресурсного потенціалу та його віддачі. У цьому відношенні в досліджуваному регіоні мають місце певні здобутки, проте ресурсний потенціал ще не ставав обєктом і предметом зацікавленого науково-прикладного вивчення. Як показують попередні дослідження, всебічне опрацювання проблемних аспектів зміцнення ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств може стати однією з найважливіших передумов підвищення результативності їх розвитку і всього аграрного сектора досліджуваного регіону. Мета роботи полягає в науковому обґрунтуванні теоретико-методологічних положень та розробці рекомендацій щодо забезпечення підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств. Відповідно до поставленої мети в дисертаційній роботі визначено та вирішено такі завдання: · уточнити понятійний апарат проблеми ефективного використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств;У першому розділі - “Наукові засади ефективного використання ресурсного потенціалу” - розглянуто комплекс теоретичних та методологічних питань дослідження ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств, обґрунтовано необхідність формування раціональної збалансованої структури ресурсів та їх відтворення з метою забезпечення підвищення ефективності використання засобів виробництва та результативності функціонування агроформувань в цілому. На основі аналізу та дослідження існуючих в науковій літературі трактувань пропонується власне тлумачення, а саме, ресурсний потенціал сільськогосподарського підприємства розглядається як економічна категорія, що визначає сукупність взаємоповязаних ресурсів (земельних, матеріально-технічних та людського капіталу), що використовуються чи можуть бути використані з метою досягнення поставлених цілей, тобто можуть залучатись не тільки безпосередньо у виробничу діяльність, але й у фінансову та соціальну. У дисертації досліджено роль організаційних чинників у процесах формування та ефективного використання ресурсного потенціалу. У другому розділі - “Формування і використання ресурсного потенціалу в сільськогосподарських підприємствах” розглянуто сучасний стан розвитку сільського господарства Івано-Франківської області в розрізі агрокліматичних підзон та організаційно-правових форм господарювання, проаналізовано тенденції змін у забезпеченості та результативності віддачі ресурсного потенціалу агроформувань. У процесі дослідження також визначено, що краще розвиваються (збільшують ресурсно-технологічну базу та покращують результативні показники) ті підприємства, які раціональніше розпоряджаються ресурсним потенціалом.Реформаційні перетворення в аграрному секторі зумовили певні позитивні зміни в організації сільськогосподарського виробництва, зокрема змінили статус усіх складових ресурсного потенціалу, проте очікуваних результатів не дали. Сьогодні необхідне здійснення певних організаційно-економічних змін у діяльності аграрних підприємств та процесах формування і використання ресурсів, які б сприяли забезпеченню продовольчої безпеки держави, розвитку сільських територій та досягненню цілей діяльності окремих виробничих структур. При цьому ресурсний потенціал сільськогосподарських підприємств слід розглядати як сукупність взаємоповязаних ресурсів (земельних, матеріально-технічних та людського капіталу), які можуть використовуватись не тільки у виробничому процесі, але й у фінансовій, соціальній та інших сферах діяльності господарства. Особливості Івано-Франківської області, серед яких велика частка сільських жителів, висока щільність населення, низька землезабезпеченість одного жителя, визначають необхідність пріоритетного розвитку села та сільськогосподарського виробництва. Природно-кліматичні характеристики регіону, а саме: гористість території і значна кількість опадів на південному заході області, а також різноманітність ґрунтового покриву, температурні коливання зумовили необхідність диференційованого підходу до аналізу формування і використання ресурсів та розробки пропозицій щодо оптимізації ресурсного потенціалу й покращання ситуації в аграрній сфері, тобто проблемні аспекти дослідження розглядалися в розрізі рівнинної та передгірської агрокліматичних підзон.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

1. Реформаційні перетворення в аграрному секторі зумовили певні позитивні зміни в організації сільськогосподарського виробництва, зокрема змінили статус усіх складових ресурсного потенціалу, проте очікуваних результатів не дали. Кризова ситуація в економіці загалом та АПК зокрема спричиняє руйнування ресурсного потенціалу.

2. Сьогодні необхідне здійснення певних організаційно-економічних змін у діяльності аграрних підприємств та процесах формування і використання ресурсів, які б сприяли забезпеченню продовольчої безпеки держави, розвитку сільських територій та досягненню цілей діяльності окремих виробничих структур.

3. При цьому ресурсний потенціал сільськогосподарських підприємств слід розглядати як сукупність взаємоповязаних ресурсів (земельних, матеріально-технічних та людського капіталу), які можуть використовуватись не тільки у виробничому процесі, але й у фінансовій, соціальній та інших сферах діяльності господарства.

4. Особливості Івано-Франківської області, серед яких велика частка сільських жителів, висока щільність населення, низька землезабезпеченість одного жителя, визначають необхідність пріоритетного розвитку села та сільськогосподарського виробництва.

Природно-кліматичні характеристики регіону, а саме: гористість території і значна кількість опадів на південному заході області, а також різноманітність ґрунтового покриву, температурні коливання зумовили необхідність диференційованого підходу до аналізу формування і використання ресурсів та розробки пропозицій щодо оптимізації ресурсного потенціалу й покращання ситуації в аграрній сфері, тобто проблемні аспекти дослідження розглядалися в розрізі рівнинної та передгірської агрокліматичних підзон.

5. Сучасний стан ресурсного потенціалу агроформувань області є незадовільним. Значна розораність угідь через залучення до обробітку малопродуктивних земель та крутосхилів спричинила поширення ерозійних процесів внаслідок яких погіршуються природні властивості ґрунту, знижується врожайність сільськогосподарських культур. Землеохоронні та ґрунтовідновлювальні процеси зведені до мінімуму. Крім цього, низький рівень ефективності використання земельних ресурсів зумовлений недотриманням технологій, незадовільним технічним оснащенням підприємств.

6. Сучасні господарства області забезпечені основними матеріально-технічними засобами менш як наполовину технологічної потреби. Наявна техніка має високий ступінь зносу. Негативні тенденції спостерігаються також в процесах формування людського капіталу підприємств.

7. Низька заробітна плата, затримання її виплати, незадовільні умови праці спричинили відтік спеціалістів з даної галузі. Відсутність у господарствах висококваліфікованих агрономів, механізаторів, зоотехніків ускладнює процеси впровадження новітніх технологій, застосування раціональної системи землеробства.

З метою покращання ситуації щодо ресурсного забезпечення галузі в основу стратегії сталого розвитку сільськогосподарських підприємств повинні бути закладені наступні процеси: оновлення ресурсної бази шляхом формування збалансованої їх структури з врахуванням якісних характеристик; забезпечення розширеного відтворення наявних ресурсів та ефективного їх використання.

8. На рівень ресурсовіддачі впливає кількість наявних ресурсів, їх взаємозбалансованість між собою та певною мірою розмір агроформувань. Доведено, що швидше розвиваються (за динамікою покращання основних показників) ті господарства області, які ефективніше використовують наявні ресурси. Для забезпечення подальшого росту ресурсовіддачі визначено основні принципи формування та використання ресурсного потенціалу: оптимізація структури; удосконалення; цілеспрямованість використання; екобезпечність; економність; стратегічне управління.

9. Досягнення сталого розвитку аграрного сектора та сільськогосподарських підприємств регіону, продовольчої безпеки держави в перспективі залежить від ефективності використання та відтворення важливого засобу виробництва - землі. З метою підвищення землевіддачі та забезпечення відтворення земельного фонду запропоновано зосередити увагу на таких основних аспектах: здійснення інвентаризації земель, захист ґрунту від деградації, зниження розораності шляхом удосконалення структури земельних угідь, здійснення меліорації, внесення необхідних органічних та мінеральних добрив, застосування високопродуктивного насіння та раціональних сівозмін.

10. Проблема ресурсного забезпечення сільськогосподарських підприємств ускладнюється тим, що через ряд причин, серед яких економічна криза в АПК, нестабільність цінового механізму та фінансової політики держави, аграрний сектор не є інвестиційно привабливою сферою. Оновлення матеріально-технічної бази відбувається на незадовільному рівні. Як результат, зменшується можливість інтенсифікації виробництва, недотримуються строки виконання сільськогосподарських робіт, знижуються показники валового збору і відповідно рентабельність агроформувань. З метою покращання ситуації доцільно створити машинно-технічні обєднання, кооперативи з оптимально укомплектованим складом виробничих засобів.

11. Незадовільний стан соціальної сфери села та рівень життя селян вимагають розробки механізму, який би забезпечив вихід зі складної ситуації. Реалізація певних заходів щодо поліпшення соціального становища сільських жителів можлива за рахунок обєднання зусиль держави, селян та господарських структур. Підвищення результативності функціонування сільськогосподарських підприємств прямо та опосередковано впливає на розвиток сільських територій. Тому для досягнення позитивного соціально-економічного ефекту розроблено модель розвитку агроформувань області.

12. З метою забезпечення підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств розроблено економіко-математичну модель оптимізації його структури, яка враховує екологічні та економічні особливості функціонування агроформувань в зональному розрізі. На основі результатів оптимізації здійснено прогнозування розвитку типових аграрних підприємств області, яким передбачається підвищення економічної віддачі усіх складових ресурсного потенціалу в середньому в 2 рази та рентабельності агроформувань на 16 %. При цьому поряд з економічними інтересами субєктів господарювання не менш актуальними є питання розвитку соціальної та екологічної сфери суспільного життя, які є запорукою існування та нормального відтворення аграрного сектора економіки.

Статті у наукових фахових виданнях

1. Бесенюк В.М. Ресурсний потенціал агроформувань у забезпеченні ефективного господарювання // Економіка: проблеми теорії та практики. Випуск 193: В 5 т. Том І. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 158-168 (0,62 д. а.).

2. Бесенюк В.М. Організаційний чинник у формуванні ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств // Економіка: проблеми теорії та практики. Випуск 194: В 5 т. Том ІІ. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 516-522 (0,48 д. а.).

3. Бесенюк В.М. Роль менеджменту в забезпеченні ефективного використання ресурсного потенціалу // АГРОІНКОМ. - 2004. - № 7-8. - С. 72-75 (0,37 д. а.).

4. Бесенюк В.М. Роль матеріально-технічних ресурсів у забезпеченні ефективного господарювання агроформувань // Економіка: проблеми теорії та практики. Випуск 196: В 4 т. Том І. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 65-73 (0,56 д. а.).

5. Бесенюк В.М. Лізинг як форма техніко-технологічного оновлення агроформувань // Економіка: проблеми теорії та практики. Випуск 197: В 4 т. Том IV. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 836-843 (0,56 д. а.).

6. Бесенюк В.М. Особливості формування і використання ресурсного потенціалу агроформувань на пореформеному етапі розвитку сільського господарства // АГРОІНКОМ. - 2004. - № 11-12. - С. 89-91 (0,25 д. а.).

7. Бесенюк В.М. Земельно-ресурсний потенціал сільськогосподарських підприємств Івано-Франківської області на пореформеному етапі розвитку // Економіка: проблеми теорії та практики. Випуск 200: В 4 т. Том І. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - С. 274-283 (0,6 д. а.).

8. Бесенюк В.М. Ефективність використання людського капіталу в агроформуваннях Івано-Франківської області // Економіка: проблеми теорії та практики. Випуск 200: В 4 т. Том І. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - С. 562-570 (0,5 д. а.).

9. Бесенюк В.М. Соціально-економічний рівень життя сільського населення Івано-Франківщини // Економіка АПК. - 2005. - № 5. - С. 121-125 (0,33 д. а.).

Статті в інших наукових виданнях

10. Бесенюк В.М. Забезпечення матеріально-технічними ресурсами у системі використання виробничого потенціалу // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта 2004”. Том 68. Сільське господарство. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С. 3-5 (0,16 д. а.).

11. Бесенюк В.М. Організаційний фактор у функціонуванні сільськогосподарського виробництва // Розвиток дорадництва в аграрній сфері економіки: Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції 26-27 березня 2004 р. - Тернопіль: ТАНГ, 2004. - С. 118-120 (0,16 д. а.).

12. Бесенюк В.М. Принципи ефективного використання ресурсного потенціалу // Збірник тез доповідей учасників науково-практичної конференції “Соціально-економічні проблеми сталого розвитку українського суспільства”, м. Мелітополь, 13 квітня 2004 р. - С. 95-96 (0,15 д. а.).

13. Бесенюк В.М. Деякі особливості виробничого потенціалу агроформувань Івано-Франківської області на сучасному етапі // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону: Науковий збірник / За ред. І.Г. Ткачук. - Івано-Франківськ: Плай, 2005. - С. 254 (0,1 д. а.).