Підвищення ефективності системи оподаткування - Автореферат

Ще наприкінці 19-початку 20 століття фінансова наука сформулювала визначення податкової системи, її функції, порушила питання про ефективність. Виходячи з домінуючої фіскальної функції, ефективність визначалась двома факторами: повнотою виявлення джерел доходу з метою обкладення їх податками та мінімізацією витрат по стягненню податків. Не вийшли за межі дискусійного аспекту фундаментальні питання стосовно визначення, функцій податків, податкової системи, принципів її побудови з урахуванням особливостей перехідного періоду. Значні розбіжності спостерігаються у поглядах учених-економістів на співвідношення основних структуроформуючих податкової системи (прямих і непрямих податків), необхідність диференціації податкових ставок, сферу використання податкових пільг, що породжує вкрай негативні наслідки в практиці оподаткування. Незважаючи на те, що вітчизняна податкова система по набору податків відповідає світовим стандартам, сьогодні домінує втрата уявлення про оподаткування як систему.Проаналізувавши суть податків, критично оцінивши їх визначення, автор дійшов висновку, що податок це законодавчо оформлена, примусова форма одержання державою частки вартості валового внутрішнього продукту, фінансовий гарант виконання нею своїх функцій та інструмент регулювання економічного розвитку. Оскільки в умовах ринку податки відіграють суттєву роль в регулюванні економіки, простежені відомі економічні теорії щодо масштабів і направлень використання податків у такій ролі: від фрагментарного податкового втручання держави до її постійного (з кінця 19 століття) і далі (з початку 20 століття) - до цілеспрямованого, який, однак, відрізнявся своїм рівнем в окремі періоди. Це дає підстави стверджувати, що необхідність податкового контролю витікає з об”єктивних умов функцінування податків; останні перетворюють його в невід”ємну складову системи оподаткування. Ключовою визнано ту, що вирішення податкових проблем у розвинутих країнах пов”язується, насамперед, із створенням за допомогою комбінації податків їх системи, а потім з усуненням виявлених суперечностей шляхом подальшої оптимізації цієї системи. Сформована в останні два роки тенденція до більш цілеспрямованого виконання податковою системою фіскальної функції знайшла своє відображення в зменшенні питомої ваги податків у ВВП, а також податку на прибуток та ПДВ у доходах бюджету.Вона не повною мірою забезпечує задоволення необхідних державних і соціальних потреб, не сприяє подоланню економічної кризи, а в окремих випадках навіть стає перешкодою до вирішення цих завдань. Розгляд податкової системи як активної форми зв”язку між державним добробутом і суспільним виробництвом і як відбитку співвідношення інтересів соціальних сил в суспільстві переконує, що проблема підвищення ефективності оподаткування завжди стоятиме лише стосовно конкретних умов функціонування економічної системи, та вирішальною мірою визначатиметься ступінню володіння механізмом погодження інтересів сторін податкових відносин. Практичні напрями його доопрацювання при прийнятті Податкового кодексу полягають у чіткому визначенні податкової системи, обгрунтуванні її призначення, класифікації (замість простого переліку) податків і принципів її побудови та наявності конкретного механізму забезпечення взаємозв”язку між окремими складовими при внесенні у них змін та уточнень.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1.Проведене дослідження свідчить, що по набору податків вітчизняна податкова система відповідає світовим стандартам. Разом з тим її ефективність низька. Вона не повною мірою забезпечує задоволення необхідних державних і соціальних потреб, не сприяє подоланню економічної кризи, а в окремих випадках навіть стає перешкодою до вирішення цих завдань. Звідси невідкладність підвищення ефективності системи оподаткування.

2.Теоретичне дослідження основних підходів економічної теорії до проблем оподаткування стало основою обгрунтування ряду положень, що визначили методологію дослідження, і які доцільно враховувати при науковому забезпеченні податкових реформувань. Розгляд податкової системи як активної форми зв”язку між державним добробутом і суспільним виробництвом і як відбитку співвідношення інтересів соціальних сил в суспільстві переконує, що проблема підвищення ефективності оподаткування завжди стоятиме лише стосовно конкретних умов функціонування економічної системи, та вирішальною мірою визначатиметься ступінню володіння механізмом погодження інтересів сторін податкових відносин.

3.Незважаючи на різноманітність аспектів вирішення проблем оподаткування, забезпечення його дійсної ефективності можливе в межах системного підходу. Однак сьогодні податкова система України не досягла своєї завершеності як система. Серед основних причин такого стану - недостатня наукова розробленість, незбалансованість теорії та практики, що особливо яскраво проявились у чинному законодавстві. Практичні напрями його доопрацювання при прийнятті Податкового кодексу полягають у чіткому визначенні податкової системи, обгрунтуванні її призначення, класифікації (замість простого переліку) податків і принципів її побудови та наявності конкретного механізму забезпечення взаємозв”язку між окремими складовими при внесенні у них змін та уточнень.

4. Оцінка фіскальної ефективності національного оподаткування свідчить про відсутність виважених критеріїв та послідовної стратегії в реалізації даного напряму його розвитку. Її досягнення зумовлює: -відмову від прийняття безсистемних рішень щодо змін податкового навантаження без одночасного обгрунтування заходів, які б не допускали незбалансованості доходів і витрат держави, враховували часовий лаг зростання податкової бази та руйнівний характер подібних рішень відносно економічної стабілізації;

- досягнення при реформуванні збалансованості заходів автоматичного та дискреційного характеру, широко використовуючи при обгрунтуванні податкових рішень коефіцієнти динамічності та еластичності;

- встановлення та дотримання меж бюджетного дефіциту; прогнозування бюджетних видатків, виходячи від наявних доходів і меж бюджетного дефіциту з урахуванням зв”язку між цими параметрами.

5.З метою посилення впливу податків на управління господарською діяльністю, який сьогодні надзвичайно обмежений, необхідно: - ув”язати оподаткування з обгрунтованим визначенням розмірів прибутку, сумірного з дійсним доходом підприємця, шляхом керованості процесами формування собівартості. Це, з одного боку, - відміна жорских обмежень при визначенні витрат, удосконалення механізму амортизації, врахування інфляційних процесів, а з іншого - звільнення від непритаманних їй витрат, що блокують зростання прибутковості;

-удосконалити зв”язок оподаткування з розподільчими відносинами: шляхом диференціації ставок податку на прибуток впливати на прийняття рішень щодо його використання в руслі забезпечення виробничого розвитку;

-проревізувати та на цій основі вдосконалити механізм пільгового оподаткування, надавши йому функціонального, пов”язаного з потребами розвитку і вдосконалення виробництва характеру, замість індивідуального.

6.Для досягнення системності податкові перетворення слід здійснювати в межах певної податкової системи: фіскальної, помірно фіскальної, фіскально-стимулюючої, що відрізняються ступенем обмеження при визначенні принципів оподаткування, характеристиками зв”язків з ВВП та рівнем розвитку прямого і непрямого оподаткування. Виділені типи систем певною мірою визначають податкові концепції, які обумовлюють конкретні податкові заходи та органічно ув”язані (через визначення частки розподілу ВВП через бюджет) із загальною програмою економічних реформувань.

7.Сучасний тип податкової системи можна характеризувати як близький до помірно фіскального. Стосовно досягнутого рівня розвитку оптимальним можна вважати перерозподіл через бюджет 30% ВВП. Подальше збільшення цієї частки можливе при зростанні ВВП на душу населення. Виходячи з параметрів 3,5-4,0% ВВП бюджетного дефіциту, що повніше відображає особливості сучасного стану в Україні, нижній рівень показника видатків бюджету має становити 33,5-34,0% відносно ВВП. Верхній його рівень повинен жорстко визначатись можливостями залучення додаткових джерел доходів чи покриття бюджетного дефіциту. При умові покращання збирання податків та оптимізації державних витрат рівень розподілу ВВП через бюджет доцільно понизити до 25%. У податкових ставках це відповідає 25% податку на прибуток та 12% ПДВ.

8.Напрями подальшого розвитку в оподаткуванні пов”язані з набуттям системою рис фіскально-стимулюючого характеру. З цією метою доцільне використання моделі оподаткування, що дає змогу задавати інтервали основним параметрам податкової системи в залежності від пріоритетів розвитку чи необхідності вирішення певних суспільно виправданих завдань. Це потребує встановлення межі податкових вилучень, визначення її верхнього та нижнього рівня, який визначатиме граничний та нижній рівень податкових ставок для реалізації стимулюючої функції.

9.В аспекті подальшого зміцнення фіскально-стимулюючого напряму в оподаткуванні необхідне поетапне зменшення податків і відрахувань, що входять у собівартість продукції, поступове переміщення центру тяжіння на фактори, пов”язані з ефективністю капіталу і доходами фізичних осіб при відповідній зміні політики доходів у державі.

10.Неузгодженість інтересів сторін податкових відносин - ключовий чинник, що обумовлює неефективність податкового контролю та податкової системи в цілому. Підвищенню плідності податкових відносин сприятиме їх побудова на основі збалансування інтересів держави та платника податків і не лише при визначенні окремого податку та платежу, але й здійсненні податкового контролю.

11.Це потребує реформування діяльності податкових органів, підвищення значимості підрозділів по роботі з платниками податків та формування високої податкової культури в суспільстві. На зміну лінійній повинна прийти ”ланцюгова” модель діяльності, спрямована на досягнення взаємодії та відповідності між її складовими: пізнання та доведення до платника податкових рішень; визначення реальних можливостей виконання цих рішень; організація податкового контролю. Організацію та координацію розробки цілісної загальнодержавної програми по формуванню податкової культури доцільно покласти на Державну податкову адміністрацію.

1. Онишко С.В. Реальності та перешкоди на шляху до ефективної системи оподаткування // Проблеми фінансово-кредитного регулювання в перехідній економіці: Зб. наук. пр. - К.: Ін-т економіки НАН України, - 1996. - С. 46-53.

2. Онишко С.В. Податкові відносини між державою та платниками податків // Фінанси України. - 1998. -№ 3. - С. 84-91.

3. Онишко С.В.Бюджетний дефіцит та напрями реформування національного оподаткування // Економіка України. - 1998. - № 10. - С. 86-89.

4. Онишко С.В. Шляхи досягнення взаємозв”зку між окремими елементами податкової системи // Фінансово-кредитний механізм регулювання економічної стабілізації.: Зб. наук.пр. - К.: Ін-т економіки НАН України, - 1998. -С. 86-97.

Размещено на .ru