Підвищення ефективності діагностики та лікування природжених вад розвитку шлунково-кишкового тракту та сечовидільної системи у дітей - Автореферат

Скромні успіхи в діагностиці, лікуванні та профілактиці природжених вад розвитку (ПВР) в дітей вивели цю розповсюджену патологію на одне з перших місць у дитячій захворюваності, інвалідності та летальності (В. Б. У діагностиці та лікуванні хірургічних вад розвитку в новонароджених досягнуто певних успіхів, однак післяопераційна летальність все ще залишається досить високою, досягаючи при окремих формах 36-66% (В. Г. Виходячи із цього, важливим, на наш погляд, є вивчення можливості подальшого вдосконалення засобів пре-та післянатальної діагностики ПВР, дослідження алгоритмів сполученості різноманітних вад з метою високопрофесійного вирішення питання про доцільність доношування вагітності або елімінації плоду, а також розробка програм післянатального спостереження та лікування таких дітей. Вирішення поставлених задач, на наш погляд, є актуальним та своєчасним для охорони здоровя України, а отримані результати можуть бути впроваджені в клінічну практику, що, безумовно, дозволить покращити результати лікування дітей з ПВР. Для досягнення вказаної мети були поставлені такі Завдання дослідження : Провести обстеження, лікування та спостереження дітей з пренатально виявленими вадами розвитку шлунково-кишкового тракту та сечовидільної системи. вада шлунковий діагностика пренатальнийІнші 76 дітей, у яких були відомі результати пренатальної діагностики ПВР, склали основну групу хворих. Аналізуючи вік батьків дитини, отримано наступні дані: більшість чоловіків та жінок в обох групах знаходилися в оптимальному дітородному віці у першій групі 72±±8 % жінок та 75±±8 % чоловіків, у другій - 82±±5% та 83±±5% відповідно. Серед несприятливих чинників, що підвищують ризик виникнення ПВР, відзначена: екстрагенітальна патологія батьків (гіпертонічна хвороба, патологія сечовидільної та системи травлення, анемія), виявлена в 17±±4% спостережень, обтяжений гінекологічний анамнез в минулому (безплідність, запальні захворювання) - у 11±±3%. У 4±±2% спостережень раніше народжувалися діти з множинними природженими вадами розвитку (МПВР). Полігідрамніон, як одна з патогномонічних ознак природженої патології ШКТ, у наших дослідженнях пренатально спостерігався у 86±14% хворих з високою кишковою непрохідністю, а по відношенню до всіх дітей з патологією ШКТ - 35±12%.Ефективність пренатальної діагностики природжених вад розвитку (ПВР) шлунково-кишкового тракту (ШКТ) склала 59±9%, а діагностична цінність пренатального виявлення вад сечовидільної системи (СВС) відповідала 83±6%. Застосування пренатального ультразвукового досліження дозволило скоротити терміни діагностики ПВР ШКТ на 20.05 годин, а вадами СВС з 5.6 років до 5.8 місяців та здійснити хірургічну корекцію вад в оптимальні строки до появи клінічних симптомів та ускладнень. Рання діагностика та своєчасна корекція вад розвитку ШКТ, з використанням стандартних оперативних втручань, сприяла зниженню післяопераційної летальності в даного контингенту хворих на 31%. Хірургічну корекцію вад розвитку СВС доцільно здійснювати в найбільш ранні терміни, починаючи з періоду новонародженості, що дозволяє попередити в них розвиток важких пошкоджень органів та інфекційних ускладнень. При виборі лікувальної тактики при вадах ШКТ та СВС слід користуватися алгоритмом сполученості та множинності цих вад, що дозволить правильно вибрати терміни, встановити першочерговість та спосіб хірургічної корекції.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Ефективність пренатальної діагностики природжених вад розвитку (ПВР) шлунково-кишкового тракту (ШКТ) склала 59±9%, а діагностична цінність пренатального виявлення вад сечовидільної системи (СВС) відповідала 83±6%.

Застосування пренатального ультразвукового досліження дозволило скоротити терміни діагностики ПВР ШКТ на 20.05 годин, а вадами СВС з 5.6 років до 5.8 місяців та здійснити хірургічну корекцію вад в оптимальні строки до появи клінічних симптомів та ускладнень.

Рання діагностика та своєчасна корекція вад розвитку ШКТ, з використанням стандартних оперативних втручань, сприяла зниженню післяопераційної летальності в даного контингенту хворих на 31%.

Пренатально знайдені пієлоектазії в 36±7% спостережень були слідством вад та аномалій СВС. Раннє виявлення вад СВС дозволило знизити прояви пієлонефриту в дітей на 73%, а також попередити розвиток термінальних стадій гідронефрозу та виключити у звязку з цим необхідність нефректомій.

Ізольовані вади розвитку ШКТ зустрічалися в 54.92% хворих, в складі системних вад - у 13.93% та при множинних поразках - у 31.15% спостережень. Вади розвитку СВС ізольовано зустрічаються в 81.51%, а в складі МПВР - в 18.49% спостережень.

Практичні рекомендації

Діагностику природжених вад ШКТ та СВС необхідно починати з пренатального періоду, враховуючи достатньо високу ефективність ультразвукового виявлення цих вад у плода.

Для вчасного виявлення вад ШКТ та СВС, раннього лікування до появи клінічних симптомів та ускладнень доцільно ввести диспансерне спостереження за дітьми дитячим хірургом відразу ж після народження.

Новонароджених, у яких пренатально виявлені ті або інші вади ШКТ, необхідно в перші ж години після народження госпіталізувати в спеціалізовані дитячі хірургічні відділення для подальшого обстеження, спостереження та лікування.

Діти з вадами та аномаліями розвитку СВС потребують консультації та динамічного спостереження дитячого хірурга або уролога відразу після виписки з пологового будинку.

Хірургічну корекцію вад розвитку СВС доцільно здійснювати в найбільш ранні терміни, починаючи з періоду новонародженості, що дозволяє попередити в них розвиток важких пошкоджень органів та інфекційних ускладнень.

При виборі лікувальної тактики при вадах ШКТ та СВС слід користуватися алгоритмом сполученості та множинності цих вад, що дозволить правильно вибрати терміни, встановити першочерговість та спосіб хірургічної корекції.

ПРАЦІ, ОПУБЛІКОВАНІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

В.В.Вьюн.Множественные и сочетанные пороки развития встречающиеся при врожденных аномалиях желудочно-кишечного тракта // Врачебная практика.- 1998.- №3.- С. 65-67.

В.В.Вьюн.Пренатальная диагностика - новый шаг в лечении врожденных пороков развития мочевыделительной системы у детей // Вісник проблем біології і медицини.- 1998.- № 20.- С. 89-92.

В.Б.Давиденко, В.В.Вьюн. Улучшение результатов лечения врожденных пороков желудочно-кишечного тракта у детей на основе их пренатальной диагностики // Врачебная практика.- 1998.- №5.- С. 54-55.

Е.Н. Бабаджанян, В.В.Вьюн. Значение пренатальной диагностики обструктивной нефроуринарной патологии для решения вопросов диспансеризации детей //Тезисы докладов II международного симпозиума “Проблемы клинической генетики и пренатальной диагностики”.- Харьков.- 1994.- С.6.

В.Б.Давиденко, В.В.Лапшин, В.В.Вьюн. Пренатальная диагностика и постнатальное наблюдение и лечение детей с врожденными пороками развития // Юбилейный сборник научных трудов, посвященный 10-летию кафедры детской хирургии ЗГМУ.- Запорожье.- 1995.- С.27-28.

В.В.Вьюн. Некоторые результаты диагностики и лечения детей с пренатально выявленными врожденными пороками развития // Тези доповідей I Конгресу Української Асоціації спеціалістів ультразвукової діагностики в перенатології, генетиці та гінекології.- Харьков.- 1997.- С.74-75.

В.В.Лапшин, В.В.Вьюн. Опыт лечения детей с обструктивной врожденной урологической патологией // Тези доповідей I Конгресу Української Асоціації спеціалістів ультразвукової діагностики в перенатології, генетиці та гінекології.- Харьков.- 1997.- С.76.

В.В.Вьюн. Диагностика и лечение детей с врожденными пороками развития мочевыделительной системы на основе ультразвукового исследования плода // “Медицина сегодня и завтра”, периодический сборник работ молодых ученых и специалистов.- Харьков.- 1997.- Вып. 2.- С. 125-126.

В.Б.Давиденко, Ю.М.Попенко, А.Г.Баглаенко, В.И.Акимов, В.В,Вьюн. Врожденные пороки развития, встречающиеся при врожденных аномалиях желудочно-кишечного тракта у детей в условиях экологических нарушений // International jurnal on immunorehbilitation. - 1999. - №12. - P. 143.