Підвідомчість справ господарським судам України - Автореферат

Однак відповідне процесуальне законодавство, зокрема, Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України), Кодекс адміністративного судочинства України, Цивільний процесуальний кодекс України, в окремих випадках нечітко визначає юрисдикцію судів, як наслідок, виникає „конкуренція юрисдикцій” між судами різних спеціалізацій, у тому числі господарськими. Проведений автором аналіз судової практики на підставі статистичної звітності господарського суду Харківської області показав, що кількість припинених господарським судом справ з приводу непідвідомчості постійно зростає (2003 р. 12 ГПК України передбачено коло справ, які відносяться до підвідомчості господарського суду. Тому до підвідомчості господарських судів не відносяться на сьогодні справи про встановлення фактів, які мають юридичне значення, що створює практичні труднощі. Окрім того, законодавство передбачає у нормах матеріального права можливість вирішення спорів не тільки в судовій, але й у інших формах, але не містить принципів розмежування підвідомчості справ між органами судової влади, у тому числі господарськими судами, та іншими юрисдикційними органами.Крім судової юрисдикції, існує юрисдикція інших органів, які мають право вирішувати юридичні питання, у тому числі органи нотаріату, третейські суди, міжнародні судові установи, а також інші органи, які відповідно до закону мають право здійснювати захист прав при вирішенні юридичних питань, наприклад, відповідно до ст. У підрозділі 1.2 “Межі та види підвідомчості справ господарським судам” дисертантом характеризується підвідомчість справ господарським судам в аспекті конституційного принципу спеціалізації судової системи. Види справ, які віднесені до компетенції господарського суду, визначаються як справи позовного провадження, у тому числі з категорії переддоговірних спорів; справи про банкрутство; розгляд скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби; справи щодо оскарження рішень третейських судів відповідно до компетенції господарських судів та видачі останніми документів для примусового виконання рішень третейських судів; справи за участю іноземних підприємств і організацій. Відповідно до проекту ГПК при надходженні справи не за підвідомчістю, господарський суд надсилає заяву чи скаргу та додані до неї матеріали до того суду, до компетенції якого належить розгляд справи, якщо у ході її розгляду встановить, що вона не належить до компетенції господарського суду; копія ухвали про передачу справи до іншого суду надсилається особі, яка подала заяву чи скаргу, не пізніше наступного дня після її винесення. Автором визначено поняття критеріїв підвідомчості справ господарським судам як встановлені законодавством ознаки спірних правовідносин, при наявності яких визначається підвідомчість тієї чи іншої справи або групи справ господарському суду.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоноване нове розвязання наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні напрямків удосконалення правового регулювання щодо підвідомчості справ господарським судам. Обґрунтована необхідність визначення критеріїв підвідомчості справ господарським судам як встановлених законодавством ознак спірних правовідносин, за наявності яких визначається підвідомчість тієї чи іншої справи або групи таких справ господарському суду. Обґрунтовано висновок, що підвідомчість справи господарським судам повинна визначатися, виходячи з відносин, що мали місце під час існування спірних матеріальних правовідносин, а не на момент подачі судового позову, у тому числі щодо спорів відносно договорів, укладених громадянами - субєктами підприємницької діяльності, які на момент подачі судового позову припинили підприємницьку діяльність. Запропоновано здобуті наукові та практичні результати використовувати у подальших наукових дослідженнях підвідомчості господарських судів з метою розмежування сфер діяльності судів різних юрисдикцій, при розробці нового ГПК України, внесенні змін до діючого законодавства та тлумаченні його окремих положень й формуванні судової практики в аспекті відповідності міжнародним стандартам правосуддя.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоноване нове розвязання наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні напрямків удосконалення правового регулювання щодо підвідомчості справ господарським судам. Для вирішення наукового завдання дисертантом обґрунтовано нові наукові положення і пропозиції щодо удосконалення законодавства з питань підвідомчості справ господарським судам з метою розмежування юрисдикції судових органів. На підставі проведеного дослідження сформульовано наступні основні висновки: 1. Визначено підвідомчість справ як правову категорію, що опосередковує сферу відання того чи іншого компетентного органу, та юрисдикцію як правову категорію, що відображає компетенцію юрисдикційних органів щодо вирішення підвідомчих їм юридичних справ. Аргументовано співвідношення підвідомчості справ і юрисдикції як часткового і загального.

2. Обґрунтована необхідність визначення критеріїв підвідомчості справ господарським судам як встановлених законодавством ознак спірних правовідносин, за наявності яких визначається підвідомчість тієї чи іншої справи або групи таких справ господарському суду. Здійснена систематизація таких критеріїв. Наведене положення сприяє недопущенню конкуренції юрисдикцій чи звуження судової юрисдикції, покладення на суди нехарактерних для сфери правосуддя обовязків при одночасному неухильному додержанню права кожної особи на судовий захист та необмеженості судової юрисдикції.

3. Обґрунтовано висновок, що підвідомчість справи господарським судам повинна визначатися, виходячи з відносин, що мали місце під час існування спірних матеріальних правовідносин, а не на момент подачі судового позову, у тому числі щодо спорів відносно договорів, укладених громадянами - субєктами підприємницької діяльності, які на момент подачі судового позову припинили підприємницьку діяльність.

4. Доопрацьовано теоретичне обґрунтування розгляду господарськими судами спорів: повязаних з приватизацією державного та комунального майна; з участю субєктів владних повноважень, що виникають з господарських відносин або зачіпають їх, у тому числі спорів про визнання недійсними актів податкових органів, визнання недійсними рішень компетентних органів із земельних відносин

5. Запропоновано здобуті наукові та практичні результати використовувати у подальших наукових дослідженнях підвідомчості господарських судів з метою розмежування сфер діяльності судів різних юрисдикцій, при розробці нового ГПК України, внесенні змін до діючого законодавства та тлумаченні його окремих положень й формуванні судової практики в аспекті відповідності міжнародним стандартам правосуддя.

6. Обґрунтовано пропозиції: по внесенню змін до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України та ст. 174 ГК України стосовно того, що господарським судам підвідомчі справи по спорам, що виникають не тільки при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, але і при аналогічних діях стосовно господарського зобовязання в цілому; по внесенню змін до ст. ст. 38, 39 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" закріпивши положення про розгляд спорів, що виникають при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності господарськими судами; по внесенню змін до ст. ст. 62, 80 ГПК України щодо уточнення підстав відмови у прийнятті позовної заяви та припинення провадження у справі при наявності арбітражної угоди.

Враховуючи результати дисертаційного дослідження пропонується нова редакція ст. 12 ГПК України: „Стаття 12. Компетенція господарських судів щодо вирішення справ.

1. Господарським судам підвідомчі справи зі спорів, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між субєктами господарювання і між цими субєктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, а також інші справи, повязані із здійсненням господарської діяльності, у тому числі справи зі спорів, що виникають: 1) при реорганізації та припиненні субєктів господарської (підприємницької) діяльності;

2) у сфері ліцензування господарської (підприємницької) діяльності;

3) при укладанні, зміні, розірванні та виконанні державних контрактів та інших угод про поставки продукції, виконання робіт та надання послуг для державних потреб;

4) у земельних, гірничих, лісових та водних відносинах, відносинах щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та обєктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря;

5) у звязку із захистом ділової репутації у сфері господарської (підприємницької) діяльності;

6) у звязку із захистом від недобросовісної конкуренції та захистом економічної конкуренції;

7) у процесі зовнішньоекономічної діяльності та іноземного інвестування, включаючи спори, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні угод про розподіл продукції та концесійних договорів;

8) у звязку із здійсненням контролю та нагляду за господарською (підприємницькою) діяльністю;

9) у звязку із визнанням господарських договорів недійсними.

2. До компетенції господарських судів відносяться усі справи, в тому числі за участю фізичних осіб, що не мають статусу субєкта підприємницької діяльності, зі спорів, що виникають: 1) при створенні та державній реєстрації субєктів господарської (підприємницької) діяльності;

2) з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством, колективним сільськогосподарським підприємством, виробничим кооперативом, колективним підприємством, приватним підприємством і його учасником (членом, засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (членами, засновниками, акціонерами) господарських товариств, колективних сільськогосподарських підприємств, виробничих кооперативів, колективних підприємств, приватних підприємств які повязані зі створенням, діяльністю, управлінням і припиненням їх діяльності, крім трудових спорів;

3) у процесі корпоратизації та приватизації, крім приватизації державного житлового фонду;

4) у відносинах, повязаних із захистом прав на обєкти промислової власності, включаючи спори про визнання незаконними документів про реєстрацію прав на результати промислової діяльності;

5) у процесі обігу векселів.

3. До компетенції господарських судів належить розгляд справ про банкрутство.

4. До компетенції господарських судів належить розгляд справ про визнання права та встановлення фактів, що не мають ознак спору про право, а саме про: 1) визнання торговельної марки (знака для товарів і послуг) добре відомою;

2) визнання субєкта господарської діяльності (підприємницької) діяльності власником недобудованого нерухомого майна;

3) визнання права власності за субєктом господарської (підприємницької) діяльності на самочинно збудоване ним нерухоме майно;

4) визнання права власності за субєктом господарської (підприємницької) діяльності у разі втрати ним документів, який засвідчує його право власності;

5) встановлення права власності у субєкта господарської (підприємницької) діяльності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери;

6) встановлення інших фактів, що породжують юридичні наслідки у сфері господарської (підприємницької) діяльності, у випадках, передбачених законом;

5. Законом до компетенції господарських судів може бути віднесено й інші категорії справ”.

Зроблені інші базові висновки з теми дослідження відповідно до завдань, поставлених автором.

1. Черленяк М.І. Застосування критеріїв підвідомчості господарських справ у судовій практиці // Право і безпека. - 2005. - № 4-5. - С. 174-177.

2. Черленяк М.І. Деякі питання підвідомчості справ господарським судам з участю фізичних осіб // Економіка та право. - 2005. - № 3 (13). - С. 68-72.

3. Черленяк М.І. Підвідомчість господарським судам справ, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів // Держава і право. Юридичні і політичні науки: Зб. наук. праць. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. - Вип. 33. - С. 326-331.

4. Черленяк М.І. Юрисдикція господарських і адміністративних судів: проблеми розмежування компетенції // Економіка та право. - 2006. - № 3 (16). - С. 124-126.

5. Черленяк М.І. Деякі актуальні питання підвідомчості справ господарським судам України // Господарське судочинство: подальше його вдосконалення та проблемні питання розгляду спорів, пов‘язаних із державним регулюванням економічних відносин: Матеріали наук.-практ. конф. Харків, 20-21 жовт. 2004 р. - Харків: Вищий господарський суд України, 2004. - С. 157-164.

6. Черленяк М.І. Структура юридичних справ, що підлягають розгляду в порядку судової господарської юрисдикції // Вища освіта України у ХХІ сторіччі: Матеріали IV міжвузівської наук.-практ. конф. Харків, 4 лют. 2006 р. - Харків: Харківський гуманітарно-технічний ін-т, 2006. - С. 66-67.

7. Черленяк М.І. Актуальні питання компетенції господарських судів, як спеціалізованого суду в системі судів загальної юрисдикції // Вдосконалення судоустрою та господарського судочинства: проблеми і перспективи: Матеріали наук.-практ. конф. Донецьк, 12-13 квіт. 2006 р. - Донецьк: ЛАНА-ЛТД, 2006. - С. 514-519.