Закінчення третьої хвилі демократизації, що трактується як зміна інтенсивної глобальної демократизації на її інертний різновид. Осмислення підсумків третьої хвилі демократизації на тлі демократичної інерції. Емпіричне вимірювання політичних режимів.
При низкой оригинальности работы "Підсумки та наслідки третьої хвилі демократизації: адаптація даних Freedom House (1973-2018 рр.)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Емпіричне вимірювання політичних режимів, що утворилися, дозволяє поділити підсумки третьої хвилі демократизації на очікувано-позитивні (консолідовані демократії), несподівано-невизначені (дефектні демократії, електоральні авторитаризма) та неочікувано-негативні (де демократизовані режими), а також постулювати невизначеність як головний їїнаслідок. Проте, невизначеність і багатозначність самого терміну «демократизація» та дивовижне розмаїття траєкторій переходів до демократії, безліч варіантів демократичних перетворень таїх наслідків, що емпірично спостерігаються, ледь не щорічно випробовують парадигму на наукову достовірність і результативність. Метою даної статті є вибір теоретичних інструментів для дослідження посттранзитивної світової демократизації та емпіричне встановлення результатів демократичного транзиту в загальному вигляді на підставі аналізу сучасного стану політичних режимів, що утворилися внаслідок третьої хвилі демократизації та за її інерцією. Концепція хвиль демократизації за своєю природою породжує дві проблеми, які слід постійно розвязувати: визначення моменту початку чи закінчення хвилі демократизації та вирішення питання щодо наявності/ відсутності того явища, яке С. Введемо дві змінні: індекс демократизації/ дедемократизації, який фіксує кількісне зрушення в бік демократії/автократії за один електоральний цикл (одну хвилю демократизації чи одну відпливну хвилю), та коефіцієнт демократизації/дедемократизації як частку від ділення індексу демократизації/дедемократизації на число років в перехідному періоді.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы